Зв’язок для ЗСУ як приклад деградації державної системи управління

4 роки ago Інформ центр 0

На днях Комітет з питань національної безпеки і оборони Верховної Ради України провів засідання, де розглянув питання забезпечення Збройних Сил сучасними, тобто захищеними, ефективними, надійними, перспективними засобами зв’язку, які здатні протистояти сучасним технологіям путінської агресії.

Тема надактуальна. Військо в сучасних динаміках гібридно-месіанських агресій без захищеного зв’язку стає для ворога відкритою книгою, де той може читати будь-яку сторінку і відслідковувати всі дії. Події на Сході України, особливо, 2014 року яскраво це продемонстрували. Українські військовики потерпали тоді не лише фізично, а й, передусім, в морально-психологічному плані. А це удар дошкульніший і довший в дії, до того ж він синхронізується з подальшими фізичними аспектами розвитку ситуації.

Здавалось, що саме системи зв’язку мають бути предметом першочергової уваги держави — Верховного Головнокомандувача ЗСУ, РНБОУ, Міністерства оборони тощо. Наразі ця тематика найбільше хвилює громадськість і волонтерів, які ось уже четвертий рік опікуються, крім іншого, і забезпеченням підрозділів системами зв’язку та навіть їхньої розробки.

Звичайно, очільники держави і персони меншого рангу цікавляться цією проблематикою. Відбуваються наради, узгоджуютьс позиції, навіть підписуються протоколи намірів за участі в цьому процесі перших осіб. Так, військові вивчали можливості таких компаній як Thales (Франція), Harris (США), Selex ES (Велика Британія), Elbit (Ізраїль), Radmor S.A. (Польща). На певному етапі дійшли висновку, що саме Thales найбільше відповідає нашим потребам, враховуючи і можливість офсетного виробництва продукції. Згодом мова велася про закупівлю продукції Elbit і навіть була підготовлена на цій базі схема-архітектура зв’язку для ЗСУ (демонстрація відбулась в Києві влітку минулого року). Однак потім пристали на пропозицію закупівлі систем зв’язку компанії Aselsan (Туреччина). Таке остаточне рішення було прийняте керівництвом військового відомства наприкінці минулого року і скріплене підписами перших осіб. Документ направили до РНБОУ. Продукція Aselsan, як було відзначено, має високі технічні характеристики, які відповідають вимогам ЗСУ та до того ж на третину дешевші. Крім того, Туреччина погодилась на відкриття виробництва в Україні, передачу технологій та кредитування. Перед візитом до України турецького президента Реджепа Ердогана (очікується в червні), в ході якого планується підписання Угоди про зону вільної торгівлі, запуск процесу у сфері ВТС виглядав більш ніж перспективним.

Буквально напередодні маятник бажань знову хитнувся в бік ізраїльського  Elbit. Це рішення не змогла перебити навіть інформація про те, що ізраїльтяни спіпрацюють з Москвою і це може призвести до суттєвих проблем із застосуванням систем зв’язку в реальній бойовій обстановці. До того ж, Elbit не бажає передавати нам алгоритми та коди шифрування.

Ситуація зараз виглядає досить запутаною, непевною, а головне — непрозорою. Зрозуміло, що різка зміна рішення військовими щодо пріоритетів у виборі систем зв’язку не була викликана затемненнями на Сонці чи іншими природними чинниками. За кожним таким рішенням мав би стояти державний інтерес і державницька усвідомлено-відповідальна позиція. Натомість прослідковується суто політиканський підхід, коли рішення приймаються для того, щоб їх…змінити. То ж, насамкінець, такий підхід не дає рішення і дискредитує українську дежавність на міжнародній арені. Бачимо, крім всього іншого, і меркантильність певних осіб, які мають змогу (і вагу) для тиску на генералів ЗСУ.

Як заявив на засіданні Комітету ВР начальник військ зв’язку ЗСУ – начальник Головного управління зв’язку та інформаційних систем Генштабу генерал-майор Володимир Рапко, «для того, щоб Збройні сили України зараз перевести на цифрові засоби зв’язку, адекватні засобам радіоелектронної боротьби з противником, треба приблизно, станом на сьогодні, 32 млрд грн. Згідно з Державною програмою розвитку до 2020 року, теоретично, нам виділили майже 4 млрд грн». За його ж словами, за наявним фінансуванням озброїти новітніми системами зв’язку військове відомство може лише один батальйон.

Прірва в масштабах фінансової неспроможності у забезпеченні ЗСУ системами зв’язку ставить під загрозу національну безпеку і призводить до  реальних втрат серед наших захисників в зоні проведення АТО. На цьому тлі державні мужі, наділені високими повноваженнями і можливостями, продовжують підкилимні ігрища з метою, очевидно, отримання особистих преференцій.

Непрозорий, непублічний, ієрархічно-корупційний стиль державного управління, який мав бути зруйнований майданною владою, виявився живучішим, ніж очікувало суспільство. Більше того, цей стиль обволік та «стриножив» тих осіб, які на сцені Майдану клялись у вірності і відданості цінностям Майдану, а в реальності продовжили справу «папєрєдніков».

Система державного управління, яка не відповідає очікуванням суспільства,  та чиновники, які демонструють зневагу до громадян своєї країни, призводять до деградації держави. А ми такого явища допустити не можемо. Суспільство готове і буде чинити опір цим процесам, відстоювати свою гідність і свободу.

Микола Голомша