Власність, як матеріальна основа суспільного розвитку

1 місяць ago photostartart 0

Власність, як матеріальна основа суспільного розвитку.

 

Власність є матеріальною основою суспільного розвитку, а питання володіння, користування і розпорядження нею – ключовими у діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Будівельники знають одне правило, що будь-яка будова має триматися на міцному фундаменті, без якого вона просто не встоїть. Це правило має відношення, як до організації будівництва, так і до організації  ефективного управління громадою, з однією тільки різницею: фундаментом для будови служить матеріал, залізобетон, а для суспільства  фундаментом слугує усвідомлення того, що власність є основою основ, вірніше, відношення до самої власності є основою. Якщо власник до свого майна відноситься абияк, то його власність руйнується, або переходить до рук іншого власника. Так сталося і з власністю, яку ми всі називаємо державною або комунальною, і яку ми не звикли ототожнювати з собою, як з власністю, якою володіємо ми разом.

Більшість з нас є дбайливими власниками, але ми дбаємо більше про те, чим ми володіємо особисто, тобто про приватну власність, про те, що ми придбали за самостійно зароблені кошти, кошти, отримані за власну сумлінну працю. Але, як говорять факти, майже всі ми є недбалими власниками, якщо мова йде про державне або про комунальне майно. Подивіться навкруги, і ви побачите, що все те майно, яке колись було державним чи комунальним,  зруйнувалося, або хтось прибрав його до приватних рук. Це стало можливим не тому, що в цьому винні якісь сторонні сили, ні, це стало можливим тому, що справжні власники  (ми, громадяни) погано дбали про своє майно, бо не усвідомлювали, що мають прямий зв’язок з ним.

На всьому своєму попередньому шляху, шляху громадського діяча, я докладав багато зусиль, переконуючи керівників міста у тому, що багатоквартирні будинки – це власність, якою володіють власники квартир і органи місцевого самоврядування, зокрема Лозівська міська рада, не має права приймати щодо цих будинків, без згоди співвласників, будь-які рішення, а також доводилося переконувати самих співвласників, аби повернути їм усвідомлення того, чим вони насправді володіють, і чому те, чим вони володіють(багатоквартирні будинки), перебуває у занедбаному стані.

Усвідомлення до людей приходило поступово, зустріч за зустріччю, на пальцях доводилося показувати, що будинок – це конструкція, яка складається з плит, блоків, цегли, металу, дротів, труб, тобто, з конструктивних елементів, і, отримуючи право власності на квартиру, людина отримувала у власність і частину всього цього, вона отримувала неподільне майно, вона все це отримувала у спільну сумісну власність.

Після того, як усвідомлення прийшло до більшості, почалася робота над тим, як навчитися спільно розпоряджатися коштами, які співвласники збирають у вигляді внесків на власному рахунку. Дехто з них схилявся до думки, що будинок треба робити красивим, змінюючи зовнішній вигляд,  і саме на це треба витрачати, у першу чергу, зібрані кошти,  але більшість усвідомила, що відновлювати треба системи життєзабезпечення, якими до конкретного споживача надходять житлово-комунальні послуги.

Таким чином люди з квартирантів, квартиронаймачів, почали перетворюватися на дбайливих власників будинків, які вміють виставляти пріоритети і вміють ефективно розпоряджатися своїми коштами. Саме такі навики, вміння рахувати, економити та ефективно розпоряджатися коштами дозволили співвласникам багатоквартирних будинків, де мене було обрано головою правління,  змінити стан свого майна і почати будувати плани щодо впровадження енергоефективних заходів, які у майбутньому дозволять їм зменшити свої витрати на послуги з теплопостачання.

Я дуже часто у розмовах на зустрічах проводжу паралель організації співпраці між співвласниками  багатоквартирного будинку та організацією співпраці між членами громади в нашій ОТГ. За структурою ці дві системи однакові, що в одній, що в іншій, має місце наявність майна (приватного/комунального), наявність власників майна (співвласники будинку/члени територіальної громади), наявність спільних коштів (бюджет/кошторис)  і, що головне, необхідність прийняття спільного рішення щодо спільного майна, через своїх представників (правління/рада).

Проходячи школу власника у багатоквартирних будинках, люди набувають досвіду у прийнятті колективних рішень, досвіду обрання представників, тим самим навчаючись демократії. Отриманий досвід, у свою чергу, вони можуть перенести і на місцеві вибори, в об’єднаній територіальній громаді, шукаючи та знаходячи серед своїх представників у будинках достойних людей, які здатні будуть представляти їхні інтереси у міській раді та у виконавчому комітеті.

Хочеться вірити, що попередні роки навчили людей тому, що вони є власниками не тільки багатоквартирних будинків, але й міста та держави. Якщо це так, то я переконаний, що  після приходу до місцевої ради представників нашої команди, спільно з громадою ми зможемо організувати взаємодію виборців з обраними представниками, а за основу візьмемо алгоритм, який прописаний в Законі України «Про ограни самоорганізації населення». Цим законом передбачено створення комітетів мікрорайонів, а якщо мова йде про приватний сектор – комітетів кварталу, які стануть реальною дієвою ланкою між мешканцями мікрорайонів, кварталів та депутатами, які отримуватимуть завдання від своїх виборців і там же, на зборах кварталів та мікрорайонів, будуть звітувати про свою діяльність, про виконання поставлених перед ними завдань.

 

Коломак Ігор

Кандидат на посаду Лозівського міського голови

Кандидат у депутати Лозівської міської ради від партії Патріот.

Голова правління об’єднання співвласників багатоквартирного будинку

The following two tabs change content below.