Чорнобиль. Маркер пам’яті і совісті

4 тижні ago Інформ центр 0

Кожні роковини чорнобильської трагедії – день, коли суспільство згадує найжахливішу техногенну катастрофу сучасності. З часом стають відомими усе більше подробиць аварії, її причин і наслідків.

Ми маємо пам’ятати, що Чорнобильська катастрофа порушила екобаланс частини території, на якій жити прийдешнім поколінням. Витік радіації внаслідок вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС прирівнюють до вибуху 500 атомних бомб, скинутих США у 1945 році на Хіросіму. Під радіоактивне випромінювання в Україні потрапило 1,9 млн людей.

Таким чином в Україні налічуються сотні тисяч родин, у яких хтось був би причетним до тих подій.

Наразі ми маємо пам’ятати та по-доброму згадувати тих, хто відчайдушно ризикував, беручи на себе удар радіації, щоб захистити людей і землю від ще більш жахливих наслідків.

Справедливість полягає у тому, що люди, які страждають за інших, мають згодом право на допомогу від суспільства і держави. Згадуючи сьогодні Чорнобиль, ми повинні говорити про те, що принцип справедливості у сьогоднішній Україні не просто порушується – він зникає як явище узагалі і у відношенні до чорнобильців зокрема. Їхня боротьба із катастрофою перейшла у площину боротьби за власні соціальні права.

Нажаль, останні роки стали піком цієї боротьби, адже діюча влада «реформувала» систему соціального захисту чорнобильців у звичній манері, урізавши пільги до історичного мінімуму.

У 2015 році для другої категорії чорнобильців був виключений пункт про першочергове щорічне безоплатне забезпечення санаторно-курортними путівками на лікування і відпочинок.

Аналогічно було зроблено і для третьої категорії чорнобильців. А вже в листопаді 2017 року в Кабінеті міністрів прийняли рішення замість путівок громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачувати грошову компенсацію.

В порядку і розмірах, встановлених Кабміном, також здійснюється виплата компенсацій і пенсій, яку вимагають замінити на більш конкретні цифри.

З жовтня 2017 року залишається без змін мінімальна пенсія чорнобильців, що у першої групи становить 4 138 грн, другої – 3 702 гривні, третьої – 3 267 гривень.

У Верховній Раді знаходиться декілька законопроектів, спрямованих на збільшення виплат чорнобильцям, але час йде, законопроекти не реалізуються, а число учасників ліквідації Чорнобильської аварії стрімко зменшується. А де ж наші совість і пам’ять? Тільки один із законопроектів розглядався і був відправлений на доопрацювання, де припадає пилом досі.

Чорнобильці намагаються добитися правди у судах, періодично мітингують, вимагаючи від держави належної оцінки їх самопожертвування .

Цей факт – то є великий сором.

Ми чули і ще почуємо сьогодні багато пафосних спічів від тих, хто відповідає за долю постраждалих від Чорнобильської трагедії. А сором – залишиться.

Чорнобиль – це не тільки катастрофа, радіація, «зона відчуження». Це ще і маркер совісті і пам’яті суспільства.