ПРО КРАЇНУ, БЕЗПЕКУ І ГРОМАДЯНСЬКУ ПОЗИЦІЮ

4 тижні ago Інформ центр 0

Ось уже шостий рік країна перебуває на межі між миром і широкомасштабною війною: українське суспільство і держава прагнуть визволитися з лабет колишнього колонізатора, а путінська неоімперія наполегливо створює всі умови для переходу від нинішньої незвичайної за проявами і векторами наступу гібридно-месіанської агресії до повноцінних воєнних дій.

Цьогоріч внутрішньополітична ситуація в суспільстві сильно ускладнилася. Турбулентність громадсько-політичного життя зростає щоденно. До цього додається ситуативно-публічний тренд тотального негативізму соціально-економічної дійсності в суспільних дискурсах та платіжних документах. І виявляється, що всі ми сидимо на пороховій бочці , вибух якої може миттєво позбавити українців свободи, гідності та державної перспективи.

Першим іспитом на громадянську зрілість українського суспільства, відданість ідеалам демократії Майдану гідності, бажанням бачити і творити Україну мирної перспективи стануть вибори Президента України 31 березня.

Про ситуацію, яка складається, бачення майбутнього, конкретні кроки щодо унеможливлення багатьох проблем і зміцнення державності ми розмовляємо з лідером політичної партії Патріот Миколою Голомшею та Головою Комітету економістів України, політологом  Андрієм Новаком.

 

  • Перше питання до наших співрозмовників – яким ви бачите найближчу мету, над якою мають працювати наші політики та державні діячі в цей нелегкий для країни час?
  • Андрій Новак: Якщо не ставити перед собою високої мети, ти ніколи не досягнеш навіть найменшої цілі. І партія Патріот, і я як член партії, чітко бачимо свою мету – творення нової, Майданної України громадян і громад – і знаємо як цього досягти.

Ми є прибічниками правової держави зі справжнім верховенством права. Категорично проти владного дуалізму, що склався зараз у нас. Бачимо шляхи виходу із багатьох глухих кутів, які виникли в різних сферах життєдіяльності держави та суспільства.

Одночасно ми розуміємо, що для того, щоб реально впливати на ситуацію і модерувати зміни в країні одного президента, навіть найкращого та найталановитішого, замало. Потрібна потужна команда професіоналів-державників та національна парламентська сила, яка б взяла на себе відповідальність за реальні реформи, рішучу модернізацію і провела їх оптимально та ефективно. Наша партія готова до цього.

  • Микола Голомша: Протягом останніх п’яти років партія Патріот не сиділа склавши руки. Весь цей час ми наполегливо працювали над формуванням візії майбутньої України. Наша позиція щодо розробки концептуальних інтелектуальних конструктивів з найрізноманітніших питань і проблем сьогодення – від державного будівництва до культурних проектів, від оборонно-безпекових ініціатив до економічних і соціальних пропозицій – неодноразово виносилися на публічне обговорення, ставали предметом наукових дискусій і практичних конференцій. Наші партійці потужно працювали у громадах, доносячи своє бачення ситуації в країні і пропонуючи шляхи для удосконалення і розвитку економічної, соціальної і, звісно, політичної моделі, що склалася на цей момент в державі. Проводячи заходи в середовищах життя територіальних громад, ми завжди дослухалися думки громадян, пересічних українців, обговорювали з ними найболючіші проблеми. А це допомагало нам відчувати ритм і енергетику сучасного життя суспільства.
  • То що ви – як партія – реально пропонуєте?
  • М. Г.: Найперше, якщо ми говоримо про найближчі глобальні події в країні – вибори 31 березня – необхідно сформувати законодавчо та практично повномасштабний інститут Президента України. Цей процес – як правова дія – матиме надзвичайно потужні позитивні наслідки для державотворення та, відтак, перспективи країни саме в сучасних динаміках глобалізованого світу.

Ситуація владної та інституційної невизначеності сьогодні призводить до серйозних втрат, я би навіть сказав, провалів у формуванні стійкої моделі державного устрою. А звідси виникає і атмосфера майже тотальної недовіри суспільства до різних гілок влади, розчарування їхніми діями. В такій ситуації дуже легко (і ми це бачимо) сусіду-агресору впливати на свідомість наших співгромадян, що створює додаткове внутрішнє напруження.

Ми виступаємо за кардинальні зміни управлінського стилю в державі по всій вертикалі і горизонталі, тобто органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Нова стилістика, побудована на цифрових технологіях, тільки здається недосяжною нині. Ми детально вивчали цю ситуацію і бачимо велику перспективу таких змін.

Що це дасть? Це повністю переформатує державу і суспільство, оскільки змінить сам характер їхньої взаємодії, встановить необхідний рівень довіри та виведе всіх нас на партнерську співпрацю.

  • А. Н.: Одним з перших, невідкладних питань, які потрібно вирішити задля зміцнення державності в країні, це прийняти закон щодо кримінальної відповідальності представників всіх гілок влади за прямі порушення Конституції України. Ми на гіркому досвіді бачили, до чого призводить ця законодавча прогалина. Маємо намір добитися кодифікації законодавства у всіх сферах.

Ми виступаємо за діалог держави із суспільством, передусім, громадами. Проводити навіть найкращу за задумом реформу, заганяючи середовища життя у вузькі часові межі, з нашої позиції, є непродуманим кроком, бажанням довести західним партнерам свою незамінність. А чим відлуниться така поспішність? Чи не доведеться згодом виправляти в такому ж авральному стані допущені помилки?

Тому ми наполягаємо на тому, щоб в ході реформи були збережені всі, навіть найменші, села і хутори як історично-ментальні коди нації. Більше того, територіальні громади мають бути суб’єктами юридичного права, які діють на підставі власного статуту. І це має відбуватися не тільки з позиції ОТГ, а, насамперед, з позиції кожного населеного пункту, що йде на добровільне об’єднання. Сама ж реформа має проводитися з врахуванням інтересів найменшої громади, а не високих посадових осіб із печерських пагорбів

  • Одним з ключових питань нашого сьогодення і майбуття є захист держави від ворога – путінського режиму нинішньої РФ. Тобто, постає проблема національної безпеки. Ваша позиція?
  • А.Н.: Одним з перших кроків у справі надійного захисту держави має стати реформування безпеково-оборонного сектору, тобто так званого силового блоку. Особливо це стосується РНБО, її необхідно вивести з тіні комфорту Адміністрації Президента на «спекотний» бік щоденно-активної і масштабної діяльності з протидії агресору.

Кардинального переформатування потребує Міністерство оборони України.

Потребує виведення на нову орбіту повноцінної роботи оборонно-промислового комплекс, який навіть в умовах триваючої агресії не повністю завантажений державним замовленням. Відсутня цільова програма його перспективного розвитку. Такий стан справ неприпустимий.

  • М. Г.: Позиція партії з цього питання є однозначною: безпековий сектор має стати мультифункціональним, з єдиним центром функціонально-геостратегічної координації щодо законодавчо-правового, регламентно-процедурного, науково-технологічного та інноваційно-кадрового забезпечення.

І тут особливо зростає функціональна роль інституту Президента, бо постає надзвичайна важливість постійної координації мультифункціонального безпекового сектору країни для відбиття агресії ворога у різнопланових напрямах – від суто фізичного до комунікаційно-контентного, історично-ментального тощо.

  • На безпекових позиціях, враховуючи те, що партія постійно порушує цю проблематику і має потужні напрацювання, варто зупинитися детальніше. Не є секретом, що армія до цих пір страждає на рецидив корупції. Як з цим боротися, вірніше як цей негатив побороти, адже ми заявили про свій євроатлантичний вибір?
  • А. Н.: Ми вже говорили про необхідність трансформації сектору безпеки і оборони в мультифункціональний безпековий сектор. Таким чином ми б отримали нову сучасну модель національної безпеки, яка б була в рази дієвішою і ефективнішою за нинішню. Ефективність в цьому випадку є синонімом слова боротьба, мається на увазі з корупцією.

Новий президент України повинен з перших днів перебування на посаді приступити до ліквідації корпоративної нетерпимості та номенклатурного лобізму тієї чи іншої ланки безпекового сектору, які традиційно контролювали доступ до попередніх президентів.

До речі, ООС – це не операція сектору оборони, а саме операція об’єднаних сил сектору безпеки та оборони, в якому центральною ланкою є ЗСУ.

З другого боку вважаю, що сам термін «оборона» є застарілим і таким, що не відповідає сучасним безпеково-оборонним викликам геополітичного та геостратегічного масштабів протистояння України і світу сучасним глобальним агресіям глобального гібридного тероризму з боку путінського режиму РФ.

Рецидив корупції в секторі оборони пропоную розглядати через призму міжнародного досвіду боротьби з цим явищем (адже це негатив світового масштабу. Одночасно його варто сприймати в армії (всіх структурах силового блоку) як елемент загальнодержавного явища, що має системні причини та витоки.

Щодо корупції як перешкоди на шляху до євроатлантичної інтеграції України, то, як на мене, це не часткова проблема сучасної української армії і вона не може вирішуватися лише у вузьковідомчому сегменті. Це проблема кардинальної зміни стилістики державного (органів виконавчої влади) управління, повноцінного функціонування інституту президента, довершеного демократичного, зокрема, парламентського контролю за сектором безпеки і оборони тощо.

Тут постає, повторюсь, питання усунення дуалізму влади, функціонування РНБО як органу дієвої координації сектору безпеки і оборони, визначення в цій координаційній системі місця і ролі всіх складових, які наразі діють відокремлено і врізнобіч. Особливо багато питань виникає до таких структур як СБУ, МЗС, Укроборонпром, ГПУ (військова прокуратура) тощо.

Наша політична сила вважає також, що потрібно виносити на публічний рівень обговорення питання забезпечення національної безпеки законодавчою гілкою влади. Нинішня діяльність у цій сфері, як на мене, вкрай незадовільна.

Тривожить законодавча незавершеність багатьох питань національної безпеки, які не вирішуються повною мірою з 2014 року. Передусім, відсутність високопрофесійної мілітарно-цивільної складової сектору безпеки і оборони, наповненість структур, покликаних виробляти рішення національного масштабу, випадковими людьми, наявність такого ганебного явища як непотизм.

Зараз постає в новому світлі тема територіальної оборони, адже з утворенням ОТГ маємо з інших позицій підходити до визначення цієї проблематики. Ми не можемо допустити ситуації 2014 року, коли добробатівський і волонтерський рух існували поза законом.

  • М. Г.: Насамперед зауважу, що корупція в українському суспільному дискурсі має ширші поняття, аніж в країнах зі сталою демократично-ліберальною парадигмою цивілізаційного поступу.

В Україні в умовах гібридно-месіанських агресій та практик глобального гібридного тероризму (після колоніалізму СРСР) корупція – це аванс і навіть комплімент існуючому середовищу державно-суспільних взаємин.

Що я маю на увазі? Наші уявлення і дії по боротьбі з корупцією базуються на сприйнятті західних стандартів про це явище. Але ж воно не є стабільним і однорідним у всьому світі. Воно має національно-державну специфіку, більше того, може трансформуватися в часі і прилаштовуватися до різних управлінських систем.

Тому я би ставив питання про необхідність усвідомлення явища української корупції з позиції її місця, ваги і впливу в державі і суспільстві.

З моєї позиції, корупція займає не так вже й багато місця – десь чверть всіх негативних та злочинних проявів. Сьогодні набагато серйознішою є проблема правового, фізичного, публічного свавілля.

Нині в Україні є наявні реальні лакуни абсолютного свавілля тотального цинізму, який не обмежується правом чи етикою взаємин. А комунікаційно-контентна безпека країни, як не прикро, знаходиться в мінусових позначках від абсолютного нуля.

Комунікаційно-контентна безпека життя громад, суспільних цінностей та моделей геостратегічних потреб країни не існує у сучасних величинах глобалізації 4.0. А традиційні мінусові позначки динамічної публічності наближають нас до абсолютного нуля публічності, тобто ми насправді знаходимося в стані суспільного анабіозу, хоча на поверхні багато галасу і безтямного руху.

Тому усереднений показник зла – корупція, тобто злочинна випадковість – це велика похвала імітаційній стилістиці управління, яка насправді реально оперує парадигмою тотального цинічного свавілля.

Як з цим боротися? Бачу такі шляхи.

Створення судово-правового сервісу постійної дії як альтернативи традиційному суддівству, що залежить від лобістсько-персональних впливів і повністю себе дискредитував.

Введення національної нульової декларації про статки та доходи всіх громадян України та 3% бар’єр легалізації цих доходів, щоб потім можна було фіксувати проблемні ніші та напрями як мотивацію до справжнього українського громадянства.

Запрошення на конкурсній основі ветеранів структур, що входять до сектору безпеки і оборони, до аудиторських інспекцій в секторі безпеки та оборони. Налагодження цієї повністю автономної діяльності з допомогою фахівців з країн НАТО.

Тому необхідно провести такі заходи.

Аудит походження статків всього управлінського та командного складу сектору безпеки і оборони. Аудит включає перевірку не лише відповідних посадових осіб, а всієї родини. Виявлення доходів чи майна, набуття або володіння якими не підтверджується юридично, визначається на законодавчому рівні як підстава для звільнення з посади з подальшим розслідуванням відповідно до вимог Кримінального кодексу України.

Створити тимчасовий (не більше року) правничий сервіс безпекового сектору по виявленню та притягненню посадових осіб до відповідальності за мародерство, підкуп, контрабанду, вимагання, зловживання, халатність, саботаж, агентурні дії тощо. Формування атмосфери нетерпимості до цих ганебних явищ, для чого ухвалюється відповідна нормативно-правова база.

Творити інфраструктури цифрової фіксації (в режимі блокчейну) всіх операцій регламентно-процедурного характеру щодо забезпечення безпеково-оборонної сфери. Цей процес супроводжується системним арбітражем аудиторів, що наймаються з фахівців світового безпекового сектору, бажано із кадрового потенціалу світового українства. Оголосити набір наших експатів (українців за походженням) для очищення від корупційної зарази без пекового сегменту країни.

  • А.Н.: Вважаю також необхідним максимальне використання державницького потенціалу фахівців-правників з безпекових питань, що були піддані неадекватній люстрації. Поєднання можливостей цих фахівців з аудиторами-міжнародниками дасть можливість створити нову модель аналізу та контролю за проявами корупції у сфері національної безпеки.
  • Розглядаючи питання корупції в секторі безпеки і оборони не обійти систему закупівель, з приводу якої регулярно відбуваються публічні скандали. Що з цим робити?
  • М. Г.: В Україні довгий час питання закупівель для безпеково-оборонного сектору вказувало на нездоровий дуалізм та домінування монополій у владі, відсутність повного циклу державницьких дій – від стратегії до тактичних дій на перспективу тощо. Дієвої системи балансів і противаги не існувало.

Корпоративна та посадово-статусна розпорошеність і утаємниченість із минулої парадигми геополітичних статусів нерідко призводила до гіперперсоналізованості при реалізації так званих довгих проектів, особливо ракетного, космічного, морського, комунікаційно-контентного чи іншого характеру. А це, своєю чергою, створювало ефект кривого дзеркала з питань національної безпеки.

На початку 2019 року в Україні Міністерству оборони дозволили напряму закуповувати військове обладнання. Вважаю це питання досить симптоматичним і дискусійним, адже у нас сьогодні ООС безпеково-оборонного сектору, а не лише Збройних Сил. Тому закупки мали б все ж передати саме структурам координаційно-логістичного ресурсного забезпечення ООС, бо вони не лише координаційно-ситуативні, а й реально-предметні. В своїй діяльності вони стикаються із гібридизацією проявів і дій глобального гібридного тероризму. Такі терористичні практики не мають традиційних алгоритмів чи навіть продуктів універсальної дії, тому все більше потребують сучасних динамічно-професійних сервісів та інфраструктурних вимірів паралельної та перманентної дії.

А. Н.: В забезпеченні безпеково-оборонного комплексу держави маємо змінити докорінно місію національної оборони та алгоритми національного та геостратегічного захисту і допомоги військовослужбовцю, громаді. Необхідно відійти від традиційного фізично-життєвого існування (як виживання) та домогтися в короткі терміни домінування мотиваційно-ресурсних унікальностей та духовно-ментальної мотивації постійної дії для своєї діяльності в умовах глобалізації 4.0. Маємо враховувати загрозу прогресуючих мілітарно-креативних практик глобального гібридного тероризму в масштабах нації та цивілізації.

Ми вважаємо обов’язковим введення для всіх структур безпекового сектору соціально-мотиваційного пакету під умовною назвою «Цивілізаційна дяка». Він має надаватися сім’ям загиблих героїв і має включати визначений Кабінетом міністрів перелік матеріальних і психологічних потреб для сім’ї та рідних.

Існує нагальна потреба формування системи цифрового обліку потреб військовослужбовця з позиції його функціоналу. Він має включати, крім предметів безпосереднього забезпечення функціонального виконання обов’язків, ситуаційні моделі форматування потреб військовослужбовця в парадигмі просторових потреб. В ньому повинні враховуватися як персоналізовані потреби, так і відповідне надання послуг професійних сервісів та інфраструктур, що гарантують національні системи та глобальні інституції безпеки. Для контролю задіювати онлайн-стеження за графіком постачання і самим рухом предметів та засобів до безпосереднього користувача.

Також існує нагальна потреба створення прозорої системи перевірки (контролю) та незалежної експертизи всіх тендерних процедур сектору безпеки та оборони.

  • Тут ми стикаємося з іншою проблемою – діяльності нашого ОПК і, зокрема, такої структури як Укроборонпром. Чи можемо ми добитися максимальної ефективності в роботі цього монстра?
  • М. Г.: Управлінська стилістика Укроборонпрому застаріла і досить сумнівна, бо монополізована, непрозора та й історія її створення була антиукраїнською за задумом.

Концерн Укроборонпром створений свого часу агентами впливу та прямими агентами путінського режиму. Вони провели аудит всіх наявних ресурсів промисловості та науково-конструкторських напрямів, технологій ОПК України, визначили сильні (для особистого збагачення) та слабкі (щоб підіграти російському ОПК) сторони нашої оборонки. Концерн створювався як штучний управлінський сервіс.

Посланці Кремля в українському уряді брутально зламали всі напрацювання і перспективи державницького характеру нашого ОПК, зібрали кращі підприємства та комплекси серійного виробництва для елементарного викачування коштів. Порушуючи виробничо-логістичні цикли підприємств, вони наполегливо добивалися знищення самостійних ніш конкурентних переваг українського ОПК стосовно можливостей ВПК путінської РФ, а також для того, щоб унеможливити розвиток проривних технологій в Україні. Нищення, зокрема, зазнали перспективні напрями та фундаментальні розробки (ракетний проект «Сапсан», «АН-70», нацпрограма «КОРВЕТ» тощо).

Вважаю, що гіперцентралізоване управління Укроборонпромом в сучасних умовах технологічного розвитку світу і країни не має перспективи і потребує децентралізації та кластеризації. Найдоцільніше було б впровадити смарт-спеціалізацію в оборонному виробництві, при цьому поставивши мету вийти на масштаби глобального світу мирної цивілізації.

  • А. Н.: Існує нагальна необхідність ефективної заміни парадигми домінування державних монополій на координаційну співпрацю дієвих приватно-державних пулів з вирішення проблем забезпечення сектору безпеки і оборони.

Для цього слід невідкладно провести аудит можливостей конструкторсько-фундаментальних ідей та розробок, що апробовані і мають перспективу в умовах світу 4.0. Це прискорить формування умов творення науково-виробничих кластерів швидкої дії.

Одночасно має відбуватися легалізація сучасних фіксованих регламентів стандартів виконання замовлень. І безперечно – відмова від співпраці з одіозними партнерами, незважаючи на їхні привабливі цінові пропозиції.

  • Досить багато дискусій в публічному просторі відбувалося з приводу торгівлі з непідконтрольними Україні територіями Донбасу та Криму. У політичної сили Патріот є бачення вирішення цієї проблеми?
  • М. Г.: Насамперед, вважаю неприйнятним вживати у публічній сфері термін «Донбас». Стилістично це співпадає з колишніми радянськими та нинішніми путінськими мемами щодо окремішньої території зі своїм народом. Ми пропонуємо виключити цей мем з публічно-дипломатичного вживання, зокрема, у ЗМІ та міжнародних документах.

Крім того, проблема не вичерпується лише ОРДЛО та АРК. Куди щезло майже 400 км кордону з боку окупованої путінською РФ молдовської території під умовною назвою «придністровський геостратегічний вузол небезпеки»? А чи є абсолютно безпечним кордон з Білоруссю?

Якщо ми говоримо про проблематику національної безпеки України, то варто розглядати її комплексно, про що ми говорили вище.

Щодо того, як розглядати те, що відбувається на цій території – «легальна чи нелегальна торгівля з непідконтрольними територіями», то я би питання поставив зовсім по-іншому – а чи є це торгівлею взагалі? І що це дійсно таке? Відповіді на державному рівні наразі ми не отримали, хоча явище існує не перший день.

Відповіді не існує через те, що ніхто із державних очільників не ставив питання – з чим Україна зіткнулася в Криму і на Сході країни? Які характеристики цього новітнього явища? Що з цим вчиняти в Україні та на світовому рівні?

Наразі ми на державному і світовому рівні оперуємо застарілими (ХХ століття) визначеннями і розуміннями. Те, що ми вже майже 20 років живемо у ХХІ столітті, тобто в абсолютно інших технологічних вимірах, які змінюють якість і внутрішній стан всіх без винятків явищ сучасності, ще не стало усвідомленим розумінням провідників міжнародної безпеки і української, зокрема.

Над вирішенням цієї проблематики давно і системно працюють аналітичні служби політичної партії «Патріот». Як результат цих досліджень ми маємо адекватний понятійний апарат щодо сутності нового явища у світовій безпеці, яке отримало назву (і пройшло наукову апробацію) «глобальний гібридний тероризм». Тому окуповані території ОРДЛО ми розглядаємо як різномасштабні за функціями і потоковими діями полігони територій з версійними практичними моделями гібридно-терористичних практик, які всіх учасників цих процесів втримують в парадигмі заручництва.

Це заручництво відбувається в гібридно-мілітарних та ментально-комунікаційних форматах фізичного та життєвого виживання і здійснюється через примусове залучення громадян до злочинів різного рівня, створюючи у них відчуття вини і тупикової відповідальності. Методи терористів досить різні: від прямого примусу до опосередковано-духовного. Тут і виплати різних видів допомог від гібридно-терористичних адміністрацій та систем місцевого домінування, комунікаційно-контентне залякування і формування феномену кровної помсти, патерналістських моделей майбутнього тощо.

Потреба в переміщенні населення через лінію зіткнення в ОРДЛО пов’язана, насамперед, із пенсійною відповідальністю України перед своїми громадянами та принципами міжнародного гуманітарного права, а також можливістю для людей забезпечити себе якіснішими та дешевшими продуктами.

Однак в результаті цього створилося унікальне явище однобокої відповідальності України на міжнародній арені, де сусід-агресор практиками тероризму через гібридно-терористичні адміністрації, яких немає в категоріях міжнародного права, установив абсолютний контроль над окремими районами Донецької і Луганської областей та АРК, а Україна, за інерцією міжнародного права і її геополітичного статусу, відповідає за ці території перед міжнародною спільнотою.

Ми вважаємо, що це відповідальність міжнародної спільноти, бо вона допустила і досі терпить державу-агресора в статусі арбітра міжнародної безпеки, дала домінуючі права без правил гри і лише тому, що цей агресор має статус глобального ядерного гравця.

Що це, як не тотальне свавілля, узаконене світом…

Тому формулювання щодо контрабанди – надумані і досить формальні, бо там нищаться всі норми і правила цивілізації апріорі, відтак правил щодо торгівлі просто не існує. Як не існує і контрабанди в старому, звичному для політиків ХХ століття, розумінні і вимірі.

  • А. Н.: Україна має переглянути власну політику щодо місцевого населення із ОРДЛО і АРК. Наша держава має всі можливості для створення тимчасових поселень за найкращими міжнародними стандартами на підконтрольній нам території Донецької, Луганської та деяких прилеглих областей. Населення ОРДЛО і АРК необхідно забрати з-під впливу окупантів. Будівництво цих поселень має також інвестуватися міжнародною громадою як гарантом глобальної безпеки.

Нині путінський режим проводить досить потужну геостратегічну гру в гуманізм. Для цього активно і технологічно задіюються ресурси та інституції міжнародного гуманізму (гуманітарні конвої, міжнародні місії та предствництва в ОРДЛО, керченський транспортний вузол, транзитні проекти в енергетиці та на транспорті тощо), які насправді стають легалізованою зброєю цинічної практики глобального гібридного тероризму.

Перед нами (і світовою громадою загалом) постає нагальна потреба в творенні очевидних професійних сервісів публічного дезавуювання таких дій путінського режиму.

Маємо змінити формат діяльності нинішніх міжнародних місій на кшталт ОБСЄ, бо вони легалізують гібридно-терористичні практики повзучого путінізму, який нищить віру людей в перспективу і світ миру.

Наразі переміщення товарних потоків через лінію зіткнення має набути сервісу під егідою Червоного Хреста та миротворчої місії ООН. Для таких товарів необхідно зробити особливе маркування, що дасть змогу уникнути товарної контробанди та криміналізації самого процесу.

  • Останніми роками ми не раз читали заяви прокуратури щодо повернення до власності міністерства оборони земельних ділянок, привласнених раніше через корупційні схеми. Офіційно після розпаду Радянського Союзу армії перейшло близько 600 000 га землі. Військові чиновники за цей час втратили майже 100 000 га. За таку кількість землі можна було, напевно, забезпечити армію багатьма потребами. А насправді все не так…
  • М. Г.: Абсолютні цифри щодо земельних активів в ЗСУ з позиції СРСР дивують наївністю і підтримкою путінських мемів всеосяжної адекватності СРСР та грають, як на мене, проти державності України.

Україна в умовах ООС – це, насамперед, безпеково-оборонна дія глобального (світового) масштабу. Тим паче, що путінізм в Україні і світі давно не оперує територіями, а зосереджує свої зусилля, передусім, на людях, впливах на їхню свідомість.

Корпоративність мілітарного використання земель в минулому і зараз має набути кардинально іншої парадигми – від ігрищ корпорацій необхідно переходити до балансів моделей ефективного використання.

Не слід демонізувати ЗСУ, давайте дивитися на цю проблему ширше і бачити концептуальні провали всіх активів наявних інституцій безпеково-оборонного комплексу.

Давайте питання всеосяжного контролю замінимо питанням створення умов для забезпечення і ефективного використання стандартів безпеки в парадигмі глобального світу 4.0. Особливо це важливо, зважаючи на проведення ООС як операції світового рівня. Тоді питання контролю стануть більш адекватними і менш примітивно-формалізованими.

Надзвичайно важливим тут вбачається легалізація на рівні суспільного сприйняття всіх територіальних зон, виділених для потреб сектору безпеки і оборони. Бо в іншому випадку утаємниченість цієї проблеми призводить до корупції та злочинних дій.

Що необхідно зробити? Невідкладно провести просторово-функціональний аудит наявних ресурсів всього безпеково-оборонного комплексу, який має виявити, зокрема, рівень технологічного і кадрового забезпечення (а також паралелізм) з питань функціоналу, сервісів та інфраструктурних рішень всього цього напряму. Це дасть змогу унеможливити корпоративні царства за рахунок бюджетної утаємниченості.

Території формального корпоративного контролю перевести на обслуговування новими ресурсами інвестиційно-ситуативного поліпшення умов для мотиваційних рішень щодо земельних ресурсів безпеково-оборонних інституцій. Вони мають діяти в масштабах середньострокових і довгих перспектив та оперувати не тільки використанням, але й продукуванням всіх видів сервісів та інфраструктур розширеного, а не відкладеного користування (яке це було за СРСР).

Земельні ресурси і право їх використовувати на власний розсуд вивести із компетенції корпоративних інститутів безпеково-обронних інститутів і створю координаційно-технологічних ресурс перехресної та ситуативно-версійної тренінгово-профілактичної підготовки в горизонтах сучасних динамік та глобальності 4.0.

Створити жорстку систему блокчейн-фіксації та публічної легалізації житла (побудованого, закупленого, отриманого) в системі безпеково-оборонного функціоналу для того, щоб не було мотивації для безмежного поліпшення житлових прав окремих категорій посадовців не з позиції здорового глузду і етики, а з позицій статусів та кримінальної моди на безпекове свавілля.

Ініціювати створення виробничо-інфраструктурного комплексу з формування інфраструктурних вузлів сучасного забезпечення всіх потреб на рівні безпеково-оборонного сектору, а не лише ЗСУ. Це може стати прообразом відпрацювання стандартів та регламентів інфраструктурно-сервісної безпеки сучасного мирного життя в різних функціоналах не лише для сектору безпеки і оборони, а й для суспільства загалом.

  • А. Н.: На наш погляд, території безпеково-оборонного комплексу до використання потребують адаптації для дитячо-юнацьких ініціатив та практикумів формування громадян і громад з позиції сучасних викликів, ризиків та загроз глобалізованого світу 4.0 на базі ноосферних можливостей та синергетичності людських потенціалів.

І ми виступаємо за те, щоб осучаснення безпеково-оборонного сектору в парадигмі світу 4.0 та 5.0 стало потужним соціальним ліфтом як професійного, так і ментально-духовного росту громад і громадян сучасної України.

  • Порушуючи проблему земель оборонного спрямування, ми не можемо обминути одне з найболючіших питань для військовослужбовців – квартирне. Сорок сім тисяч захисників Вітчизни без житла – це ганьба для держави. Як цю проблему вирішити найближчим часом?
  • А. Н.: Питання болюче і водночас дивує своєю наївністю з минулого. Я би ставив його, виходячи із реалій світу, в якому ми вже живемо (але вочевидь ще не усвідомлюємо цього), а саме: як, яким чином мають вимірюватися потреби сучасного військовослужбовця в умовах гібридно-месіанських агресій колективного путінізму? Відповідь на це питання потребує науково-теоретичної розробки та глибокого практичного втілення.

Корпоративний розподіл житла створює більше десятка корпоративних черг. Інколи деякі сім’ї стоять в різних чергах, що на загальному рівні створює певний дисбаланс. Тому від корпоративно-закритого розподілу житла я вимагатиму перейти до єдиної для безпекової сфери системи обліку і розподілу житла. Наприклад, якщо в гарнізоні стоять декілька військових частин різних відомств, то доцільно акумулювати ресурси на будівництво єдиного житлового містечка відкритого типу або єдиного замовлення будівництва окремих будівель за потребою.

  • М. Г.: Мотиваційний інноваційний соціальний пакет для професіонала сучасного безпеково-оборонного сектору має стати взірцем цивілізаційного цінування дій і кейсів фахівця з питань національної безпеки ХХІ століття, а не лише виборчими гаслами-утопіями.

Політична партія «Патріот» за підтримки суспільства здатна взяти на себе відповідальність за кардинальні в секторі безпеки і оборони вже сьогодні.

  • Всі питання, які ми нині піднімали з проблематики національної безпеки і оборони зберігають певну утаємниченість з боку представників силових відомств. То ж як слід обходитися з цією таємничістю у вік тотальної цифровізації і шаленого розвитку інноваційних технологій? Де місце таємниці?
  • М. Г.: З України в 2014 році втекли носії таємниці першої величини: від Президента і керівництва РНБО до міністра оборони та керівників СБУ, МВС тощо. Фактично станом на 2014 рік державна таємниця як така перестала існувати.

Тому увесь наявний системний сервіс державної таємниці слід змінити, передусім, стилістично, коли найбільшою таємницею мають стати оперативно-динамічні та ситуаційно-гібридизовані (мілітарно-цивільні ресурси) функціональні композиції та дизайн координаційно-логістичних дій версійного характеру при різних рівнях делегування рішень.

Найбільшою таємницею мають бути не цифрові виміри ресурсів чи статуси персон, а варіативні можливості персонально-професійних якостей, масштабування симбіозів підрозділів та фахівців цивільно-мілітарного креативного характеру.

Звісно, рівень доступу до секретних відомостей у сфері національної безпеки повинен мати відповідну посадову  градацію і високу захищеність. Це безперечно. І ця тема не має бути предметом політичних спекуляцій.

Однак предметом детального вивчення має бути перелік відомостей, які становлять державну таємницю. А предметом професійних дискусій – режим секретності, рівень допуску посадових осіб, створення системи унеможливлення витоку цієї інформації тощо.

Безперечно, ці питання вже визначені у відповідних законах та нормативно-правових документах. Однак я вважаю, що сучасний розвиток усіх сфер нашої життєдіяльності активно впливає і на проблематику національної безпеки. Щороку, якщо не щомісяця надбанням суспільства стають нові технології і, відповідно, нові знання, причому нерідко такі технологічні рішення потужно впливають на автоматичне  розсекречення певних відомостей.

Тому я є прихильником ідеї формування політики щодо засекречення відомостей з проблематики національної безпеки, які становлять інтерес для спецслужб інших країн на принципово відмінних від нинішніх установчих позиціях. А саме: до категорії державної таємниці мають відноситися не стільки дані (кількість, чисельність, тенденції тощо), скільки ідеї, технологічні рішення, перспективи, наукові розробки фундаментального рівня та прикладного як похідні від цього… Тобто, необхідно дивитися на цю проблематику, передусім, з інноваційної позиції.

Щодо зняття зайвої засекреченності зі структур безпекового сектору (як елемента боротьби з корупцією), то, насамперед, я б домігся максимально повного розпису бюджету, в якому має прописуватися кожна позиція витрат. До цього ж – онлайн доступ до всієї відритої частини бюджету з можливістю відслідкувати рух коштів, переліком організацій, які отримували гроші за результатом тендерних перемог тощо. Тобто, кожна гривня, умовно кажучи, має “висвітлюватися” в цьому бюджеті від початкового етапу (надходження до відомства із держбюджету) до кінцевого (показу місця витрати).

Таємниця в радянському вимірі розуміння має відійти в минуле. Вона має набути якості технологічної таймінгової таємниці блокчейн-рівня, тобто унікальної можливості версій-схем логістичного забезпечення.

Вважаю необхідним відійти від бажання повернутися до політики мілітаризації як мети у боротьбі з агресором, бо вона затягне нас назад до Радянського Союзу. Варто нарешті усвідомити, що ми зіткнулися не із звичним для розуміння явищем війни, а унікальним феноменом глобального гібридного тероризму, в якому присутня постійна практика гібридного ураження всіх видів життєдіяльності українського суспільства, держави і світу загалом. Ці дії путінського режиму через використання атмосфери і механізмів світової демократії вмонтовуються в парадигму гібридно-месіанського рятування та захисту як формату глобальної агресії проти міжнародної цивілізації миру.

Тому вважаю, що сьогодні професійно-поточна обізнаність громад і громадян про стан і ситуацію з мультифункціоналом національної, континентальної та світової безпеки мають домінуюче значення, однак не з позиції традиційної парадигми ситуативного новинного залякування, а з позиції діалогу-консультації та партнерського зацікавлення-включеності всіх громадянських рівнів в професійно-безпекове орієнтування і ознайомлення із новими видами проявів глобального гібридного тероризму та комунікаційно-контентних агресій тощо.

Комунікаційно-контентна безпека має замінити просте звітно-бюрократичне чи лінійно-констатуюче інформування. Таке інформування часто стає зброєю в руках креативно-технологічних центрів путінських агресій. Для досягнення своєї мети вони вдаються до засобів моделювання кон’юнктури проблематики та нейтралізації реальних комунікаційно-контентних резонансів через гіперактивність в царині цивілізаційної, континентальної, національної, регіональної соціумної уваги.

Глобалізоване суспільство є партнером сучасної держави-сервісу та інфраструктурних гарантій і особливо – безпеково-оборонного сектору (якщо він справжній). Тому інформація має бути дизайнерською, тобто цікавою і надихаючою в потокових масштабах та відповідних темпах подачі для розуміння, орієнтування, бачення і мотивації як гордості за націю і державу, яка сьогодні щодобово є донором та контрибутором безпеки для світу загалом і європейського континенту зокрема.

  • А. Н.: Вся система таємності родом із Радянського Союзу має бути зачищена не тільки як формат, а, насамперед, з позиції стилістики управлінської поведінки номенклатур та носіїв таких досвідів.

Вона має бути замінена двома рівнями сучасної таємниці:

  • дизайну;
  • логістично-технологічних версій виконання завдання в паралелях від світового до локального рівня загроз.

Маємо радикально нищити рецидиви корпоративно-персональної статусної утаємниченості родом із управлінських монополій та корпоративності радянщини.

Таємницю маємо залишити на рівні найкращих стандартів сучасних безпекових систем, які б оперували не знаннями «про…», а реальними кейсами та умовами набуття унікальних навиків та технологічними креативними можливостями версійних дій, що легалізує гру як парадигму реальної таємниці.

Все, особливо в безпеково-оборонному секторі, що довго є нерухливим, стає відомим ворогу, а все що в дії сучасної комунікаційно-контентної парадигми набуває формату таємниці як крипто культурного, так і технологічно-дизайнерського рівня.

Які дії з цього приводу вбачаються невідкладними? Насамперед ми б запропонували:

  1. Щотижневий брифінг Президента (залучення президентів-партнерів інших країн) щодо ситуації в ОРДЛО і АРК з позицій нації та геостратегічних намагань.
  2. Брендизація підрозділів безпеково-оборонного сектору через узагальнений функціонал та публічну легалізацію військовослужбовців, родин загиблих, молодь тощо.
  3. Всі діючі (відкриті) домовленості в ОПК мають мати формат обов’язкового ознайомлення суспільства для втримання темпів та результативності як з питань технологій, так і паритету цін і термінів виконання (щоб потім не з’являлися винуватці зірваних контрактів, а суспільство одразу знало головних діючих осіб).
  4. Найвищий рівень таємниці в масштабах цивілізації повинні мати інфраструктурні рішення національного характеру: індустрії, сервісні потреби і найголовніше – знання (фіксація кейсів, ротація їхніх носіїв, розширення застосування та тренінгові-дослідницькі групи, ментально-духовна творчість та мистецтво тощо).
  5. Питання забезпечення технологіями та виробами мають бути дискусійними і партнерсько-конкурсними з баченням перспектив не тільки ціни чи бонусів, а, насамперед, цивілізаційної перспективності і ментально-духовної енергетики поступу демократії.

Щодо унікальних технологій та засобів великої глибини розробки, то всі випробування в результативній частині мають мати публічні стандарти легалізації, а не персональні олімпи статусних оприлюднень під дату, персону чи подію.

  1. Започаткувати в безпеково-оборонному вимірі тотальну публічність в трендах, функціоналі, меті та місіях при збереженні таємниці версійного застосування та композиційної мобільності використання.
  2. Прямувати в напрямі кооперації із закордонними виробниками задля паритетності та підняття рівня реалізації вітчизняних кадрів, ресурсів та спеціалізації.
  3. Увести смарт-спеціалізацію щодо наявних підрозділів на базі кейсів АТО та ООС з тим, щоб використовувати як інструмент геостратегічних одномоментних дій, представлень та актуалізації специфіки кейсів, що мають цивілізаційну унікальність (цей сегмент наразі приховують як країни – лідери НАТО, так і агресор).
  • Нещодавно на дебатах під час засідання Генеральної Асамблеї ООН досить масштабно прозвучала тема Україна. Наша держава отримала потужну підтримку світової спільноти у справі боротьби з агресором – путінським режимом. Звучала ця тематика і під час останньої Мюнхенської конференції з безпеки. Одночасно ми стали свідками погроз західним країнам, а по суті США і НАТО, з боку Кремля у виступі Путіна перед Федеральними зборами 20 лютого. Ваша оцінка цих подій?

М. Г.: Позиція України в дебатах на Генеральній Асамблеї була потужна, але потребує корекції. Україна має вже, нарешті, вимагати, а не тільки просити, попереджати, умовляти. Необхідно діяти, а не чекати… Слід визначати процеси, явища і дії глобального агресора відповідно до їхньої суті, а не так, як це трактує застаріла нормотворча база міжнародного права…Міжнародне законодавство стосовно агресій у світі і особливо враховуючи процеси, запущені Кремлем, необхідно невідкладно переглядати. Ми не можемо постійно бути у стані, коли ініціатива весь час є прерогативою Москви, а світ лише із запізненням реагує на їхні безумства, і то без особливої сміливості… З цих питань Україна може і має право виступити з ініціативними пропозиціями щодо формування підходів до нової архітектури міжнародної безпеки і перегляду для цього законодавчої бази на рівні ООН.

Про Мюнхенську конференцію публічно вже не раз говорив, але хочу акцентувати знову увагу на одній особливій рисі цьогорічних дебатів: світова безпека – як єдиний глобальний пазл – або є оптимістичною картиною безпечного світу, або руйнується із-за найменшого провалу – відсутності в картині пазлу окремої країни (України, Грузії, Сирії, Молдови, Венесуели, КНДР тощо).

Досить довго світ дивився, як путінська воєнщина практикує нові формати нищення державності та міжнародного права через гібридно-терористичні практики. Такі дії Кремль нерідко застосовує в глобальному світі одночасно, різнопланово і в різних масштабах.

Раніше світ дивувався, але все ще сподівався на те, що агресор знає межу і зупиниться біля неї. Сьогодні від цих сподівань не залишилося навіть згадки. Процес нищення Кремлем держав, їхньої самостійності набирає обертів. Якщо всі ми у світі не вирішимо зупинити цей поступ варварства путінського режиму, наша спільна доля буде плачевна. І не тільки з позиції життя як такого, а швидше з позиції майбутнього як реальності миру і світу загалом.

  • А. Н.: Путін у своєму посланні до Федеральних зборів акцентував увагу на соціально-економічних процесах і першочергових діях держави. Однак робив це досить імітаційно, оскільки головним у його промові було послання НАТО і, передусім, США. Він знову, а це вже традиція його таких виступів, погрожував світові. Досить згадати його виступ на Мюнхенській безпековій конференції у 2007 році.

Більше того, це стиль Кремля. Так зробив Лавров у Мюнхені, такою була поведінка представника РФ в ООН на дебатах Генеральної Асамблеї. Нещодавно путінський підручний Сурков анонсував у своєму виступі у ЗМІ тезу про глибинний народ і глибинну державність на чолі з могутнім довгим Путіним… Всі ці дії складаються в доволі загрозливе видовище майбутнього.

Головний висновок, який маємо зробити ми сьогодні: путінський режим нинішньої РФ – це вже реальна загроза всьому світові.

Наша позиція і дії мають бути направлені на те, щоб наміри варварів не справдилися ніколи.