Больові точки виборів: ЦВК далі ставить під сумнів чесність і прозорість

3 місяці ago Інформ центр 0

Центральна виборча комісія щодалі дивує своїм ставленням до організації «прозорого» виборчого процесу. Після сповненої філософського спокою заяви ЦВК про те, що «фахівці» з проведення виборів проґавили тендер із закупівлі архівних боксів для перевезення бюлетенів, прозвучала наступна сентенція – про «непотрібність» відеонагляду на виборчих дільницях.

Ситуація стає цікавою: мало того, що бюлетені будуть возити у пакетах із найближчого супермаркету, а й навіть те, що відбувається на виборчий дільниці під час виборчого процесу, не буде фіксуватись!

І справа тут зовсім не у формальному боці питання. Формально ЦВК дійсно може виправдати відсутність відеосупроводження виборів. Представники Комісії абсолютно праві, коли кажуть, що «відеоспостереження на виборчих дільницях ніяким законом, в тому числі законом про вибори президента, не передбачені, тому цього відеоспостереження не буде».

Але чи є єдиною причиною того, як легко ЦВК відмовляється від онлайн-контролю за виборами, відсутність законодавчої бази? Коли є бажання організувати дійсно прозорий виборчий процес, відповідна нормативна база не є проблемою.

Скажімо, минула влада, коли хотіла хоч якось зімітувати чесні вибори, знайшла вихід – було прийнято спеціальний Закон «Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012 року», яким саме і запроваджувалась система відеоспостереження за виборами.

Чому владі нинішній не спало на думку піти таким же шляхом – питання до самої влади, яка при кожній зручній нагоді оспівує своє щире бажання гарантувати чесні, прозорі, транспарентні вибори…

Ще одна «відмазка» ЦВК полягає у тому, що начебто на організацію відеосупроводження необхідно знайти чималі гроші. Що для країни, яка бурно розвивається внаслідок «реформ», є проблемою важчою, ніж зарплатня Коболєва.

Нині у ЦВК пояснюють, що свого часу на обладнання було витрачено майже мільярд гривень, але це виявилось «вкрай неефективним». Питання ефективності залишимо на потім, зараз важливе інше – система відеофіксації на виборчих дільницях була створена, обладнання закуплене – більше 32 тисяч програмно-апаратних комплексів. Тобто виходить, що у спадок нинішній владі дісталось готове апаратне рішення! Тому казати про якісь шалені гроші недоречно. Так же, як і виправдовуватись тим, що такі витрати не передбачені в Бюджеті. У ЦВК роблять вигляд, що не знають, як вирішуються такого кшталту питання (якщо, звичайно у наявності є бажання забезпечити чесні вибори). У тому ж 2012 році, разом із цільовим законом були прийняті відповідні зміни до Закону «Про державний бюджет» щодо видатків Центральної виборчої комісії.

Отже, усе можливо, коли є щирі наміри, якими підкріплюють красиві слова. У нашому ж випадку бажання уникнути «усевидячого ока» на дільницях, було озвучене насправді значно раніше. Ще у листопаді 2018-го було вперше заявлено про те, що відеонагляду не буде, бо «бюджет не передбачає».

Питання перше – час, аби ініціювати відповідні зміни до Бюджету був? Був! Розуміння того, що за умов існуючої системи на її відновлення потрібні не такі вже й великі гроші було? Мабуть, що було. Чого не було? Бажання.

Отут маємо повернутись до питань «неефективності» системи. За великим рахунком мова іде про її доцільність, яку члени ЦВК  вимірюють у якихось дивних показниках, причому відверто плутаючись у цифрах. «З понад 30 тисяч таких комплектів було здійснено трохи більше ніж 180 тисяч заходів у систему – приблизно 7,5 разів на кожну виборчу дільницю люди заходили подивитись. Ефективність говорить сама за себе”, – заявляють нині у ЦВК. У минулому році цифра «заходів» у коментарях була іншою – 262 тисячі.

Тобто з наближенням виборів «аргументація» посилюється – «заходів» стало на 80 тисяч менше…

Але проблема не у цьому.

Вона в тому, що у ЦВК оцінюють доцільність існування системи відеонагляду за виборчим процесом, виходячи з кількості «заходів» громадян, які бажають глянути онлайн, що відбувається на дільницях. Сказати, що цей підхід вузьколобий – це не сказати геть нічого. Якщо відверто – він зрадливий. Бо ЦВК видає із себе колективного дурня, роблячи вигляд, що система існує виключно у якості розваги для виборця.

Начебто немає розуміння того, що відеокамера фіксує і пише на цифровий носій усе, що відбувається на дільниці. І ця інформація має високу цінність, адже як під час голосування, так і під час підрахунку голосів на дільницях порою відбуваються різні неприглядні речі. Які потім можуть використовуватись у якості доказів: скажімо, щодо підкупу виборців, «подвійних» голосувань, силових акцій, маніпуляцій із бюлетенями…

У ЦВК працюють неофіти, які не розуміють таких простих речей?

Відеонагляд – нормальна європейська практика, якої зухвало уникає наша «європейська» влада. Тобто «чесні» вибори і не планувались.

Нині ситуацію вже не виправиш. Це справа майбутнього, у тому числі – прийняття Виборчого кодексу, де має бути закріплений такий інструмент забезпечення прозорості виборчого процесу, як відеофіксація.

Тому, повторюю, усім політсилам, які дійсно бажають чесного результату, треба бути пильними. Адже дільниці «осліплені», а для маніпуляцій із бюлетенями під час перевезення «підручними засобами» створені усі умови…

Позитив, не дивлячись ні на що, є. Він у тому, що ЦВК вимушена «зливати» свої лукаві «прорахунки», оголяючи «больові точки» наступного процесу. А це є дуже цінною інформацією, яка дає можливість у день голосування спрямувати додаткову увагу спостерігачів у потрібному напрямі. Тим більше, що законодавство дає право спостерігачам і членам дільничних комісій самостійно фіксувати події за допомогою власних відео – або фотопристроїв. Треба знати свої права і ретельно підготуватись.

Джерело: https://lb.ua/blog/mykola_golomsha/422283_bolovi_tochki_viboriv_tsvk_dali.html