Пізнє дозрівання Європи

3 місяці ago Інформ центр 0

Останнім часом Європу хитає, як галеон під час дев’ятибального шторму. Тільки вдається вирівняти судно після пориву вітру, як його вдаряє в бік висока хвиля. То тут, то там когось із команди змиває в бурхливе море, зокрема і через демократичну процедуру ротаційних виборів. Колективний капітан – ціннісний фундамент гуманістично-ліберальних візій – намагається утримати курс, хоча він розуміє, що корабель цивілізації вже несеться на скелю варварства і чи вивезе крива долі цього разу – невідомо.

Скелею, об яку може розбитися об’єднана Європа, процедурно можуть стати травневі вибори до Європарламенту. І чим менше часу до них залишається, тим більше пропозицій, як необхідно протистояти викликам часу ми чуємо від провідних політиків континенту.

Нещодавно президент Франції Емманюель Макрон виступив із програмною статтею “За європейське відродження”, яка була опублікована у провідних виданнях майже тридцяти країн.

Одна з його програмних пропозицій – створення європейського агентства з безпеки країн співтовариства. Воно, зокрема, мало би захистити майбутній виборчий процес від маніпулятивних впливів та кібератак.

Досить слушна і надзвичайно запізніла пропозиція. Вона була на часі з 2014 року, коли кремлівський гібридно-месіанський агресор обрушився на Україну, попутно знищуючи міжнародне право і систему світової безпеки на різних полігонах планети.

Але тоді Європа (НАТО, ЄС, ОБСЄ тощо) дивилися на ситуацію, як на таку, що відбувається десь далеко, за тисячі кілометрів від Брюсселю, Берліна, Парижа і Страсбурга. «Щось, десь, у когось» – так вони оцінювали ситуацію в Україні. «Агресія, в Європі, проти світу», – так намагалися ми докричатися, передусім, до європейців.

Небезпеку, яка походила від путінського режиму, вони не бачили і не сприймали. На усвідомлення цих загроз знадобилося п’ять років. П’ять років втрачених для міжнародної безпеки шансів. Єдине, що ми отримали – віддалена солідарність у вигляді санкцій. На противагу, скажімо, предметним путінським гібридним інструментам агресії на кшталт північним, південним, турецьким потокам тощо.

Втім, шанс ще є. Шанс є завжди. Але варто усвідомити, де знаходиться можливість реалізації цієї перспективи. Він – в Україні. І чим швидше це усвідомлення прийде, тим реалістичніше виглядає майбуття об’єднаної Європи і тим швидше ми зможемо приборкати глобального гібридного агресора, апологетом якого виступає путінізм.

Микола Голомша

Джерело:https://www.facebook.com/mykola.golomsha/posts/2303839959893655