Насилля як догмат імперського православ’я

3 місяці ago Інформ центр 0

До Бога ми завжди звертаємося з надією. Сподіваючись на прихисток від життєвих негод віряни найперше шукають відраду у священників, бо ж вони ближче до того, на кого ми уповаємо у своїх проханнях і зверненнях.

Але бувають випадки, коли церква, її священики потребують підтримки і захисту вірян та просто людей, які вірять у добро і справедливість, а також держави, якщо вона оперує свободою віросповідання по-справжньому, а не лише в конституційних шатах. Так сталося минулої неділі, коли архієпископа Сімферопольського і Кримського Климента, який виїжджав із столиці АРК до Ростова-на Дону для зустрічі із заручником путінського режиму Павлом Грибом, затримали прямо в автобусі кремлівські поліцаї.

Це не помилкове затримання. Сьогодні священик Православної церкви України Климент є єдиною рушійною силою українського православ’я в Криму. Він разом із вірянами і небайдужими громадянами-кримчанами протистоїть ось уже шостий рік імперській державній навалі, яка має на меті не лише фізичне, а й духовно-культурне поневолення українців півострова.

Путінці брутально відібрали у Кримської єпархії Київського патріархату (нині – ПЦУ) храми у Севастополі, Керчі, Перевальному, Красноперекопську, інших населених пунктах, погрожують священикам, спонукаючи їх через небезпеку фізичної розправи покидати півострів. Навіть в цих умовах Управління Кримської єпархії намагається відстояти і віру, і майно – подаються позови проти загарбників до російського суду, хоча там марні сподівання, та до ЄСПЛ.

На початку лютого окупанти попередили українську церкву в Криму про розірвання угоди від 2002 року про надання УПЦ (КП) приміщення для Кафедрального собору і Управління єпархії у Сімферополі. Якщо це станеться найближчим часом, то путінці знищать не лише собор і управління єпархії, а й вісім кримських парафій у селах. А це означатиме, що українська церква в окупованому АРК припинить своє існування.

Зараз адвокати докладатимуть всіх зусиль, щоб через ці останні події позов в ЄСПЛ розглядався невідкладно.

Завдяки зусиллям адвокатів, які прибули захищати владику Климента, журналістів, небайдужих громадян АРК, діям МЗС України вдалося створити потужне публічне інформаційне поле протистояння агресору не лише в Україні, а й у світі. Окупанти відступили, відпустивши священика навіть без складання протоколу.

Однак уповати на те, що ця історія благополучно завершилася, не варто. Протистояння української православної церкви та окупаційної влади продовжуватиметься. А підтримку агресору надаватиме, як завше, імперська державна структура, яка за дивним збігом історичних обставин носить ім’я російської православної церкви.

Цей збіг-поєднання можна проілюструвати таким фактом. Путінський пропагандист Дмітрій Кісєльов, який очолює російське державне міжнародне інформаційне агентство «Росія сьогодні» і одночасно є заступником генерального директора Всеросійської державної ТРК, уособлює в публічній світовій сфері путінський режим. Через нього очільник Кремля доносить більшість своїх меседжів-погроз світові, окремим державам та лідерам провідних країн.

Племінник «осяяного променями Кремля» дядька, громадянин Німеччини Сергій Кісєльов нещодавно постав перед німецьким судом за те, що в 2014 році брав участь у бойових діях проти України на боці путінських терористичних угруповань. Хоча формально ця його діяльність предметом розгляду не була, бо терористи псевдоутворень на Сході України такими в Німеччині не визнані. То ж звинувачували його у підготовці до участі у бойових діях, тобто проходженні навчання у таборі правоекстремістських сил РФ «Імперський легіон» та на курсах «Партизан». Ще раніше в одному з інтерв’ю він прояснював свої дії тим, що на Донеччині йде «боротьба за російську землю, за російські міста, за російський народ». Німецьким правосудям ця «боротьба» була розцінена як загроза державній безпеці і пан Кісєльов отримав два роки і три місяці в’язниці.

Тут варто задатися питанням – чому німецька Феміда не розглядає путінських найманців на Сході України терористами, хоча таких самих бійців «Ісламської держави» – німецьких громадян – судить як членів терористичної організації? Чи не тому, що Україна сама не має чіткого законодавства щодо визнання псевдоутворень в окремих районах Донецької і Луганської областях терористичними?

Нам же Сергій Кісєльов цікавий в цьому випадку тим, що він до свого «фронтового» періоду був священиком Російської православної церкви. Що, втім, не завадило йому перейти на певному життєвому етапі в іслам, а згодом повернутися до московського православ’я. Цей персонаж (безвідносно до дядька, який в одному із своїх виступів і «здав» племінника, розповівши про його «подвиги») є типовим представником імперського духовенства, яке готове в несамовитому руско-православному угарі убивати всіх, хто, з їхньої позиції, загрожує кремлівській державності.

І ще одна характерна риса імперського православ’я. Кілька років тому, коли в Росії розгорнулася дискусія щодо змін до кримінального кодексу, які б заборонили тілесні покарання дітей, проти цього активно виступила…Російська православна церква. Не дивно, що цю позицію підтримали і деякі громадські організації, активісти яких вийшли на вулицю з плакатами «Нашим дітям – наші методи виховання».

Насилля є характерною рисою московського православ’я, яке за духом і методами роботи все більше відтворює сумнозвісну структуру КДБ-ФСБ. Зараз це «духовне» родичання вийшло на нову орбіту, де колишня релігійна організація остаточно перетворилася в елемент репресивної машини імперії.

Ми ж творимо нову державність, нарешті справжню українську. І нова Православна церква України, яка ґрунтується на вірі, добрі і злагоді, є одним із стовпів духовності (паритетним з іншими конфесіями) цієї державності. Відстояти українські церкви, українських священиків, які нині перебувають на тимчасово окупованій території, наш іспит і обов’язок.

Микола Голомша

Джерело: https://lb.ua/blog/mykola_golomsha/421191_nasillya_yak_dogmat_imperskogo.html