Микола ГОЛОМША: Черговий рік розчарувань, Новий рік надій

7 місяців ago Інформ центр 0

Рік, що минув, нажаль, не став виключенням у тому негативному ланцюгу явищ і подій, які останніми часами супроводжують життя України і українців.

Спроба аналізувати загальний фон того, що відбувалось у 2018-му, призводить до сумного висновку – політичні та управлінські процеси в державі далі здійснюються за тими самими лекалами, які, власне, і привели країну до системної політичної, соціальної та економічної кризи.

Яка щороку поглиблюється.

Очікування людей на припинення, або хоча б гальмування негативних процесів (не кажучи вже про початок якогось розвитку), знов не справдились. Населення біднішає. В душах українців накопичується розчарування і тривога за своє завтра.

Можна багато говорити про причини, їх безліч. Але серед головних – «якість» сьогоднішньої політико-управлінської генерації. Кваліфіковані управлінці просто «вимиті» із політичних, економічних, правових і соціальних процесів. Це причина хронічної підміни справді необхідних реформ їхньою імітацією.

Проблема в тому, що людей знов і знов шиють в дурні. У 2018-му це проявилось надто гостро. Враження таке, що у владі переважно вірять, що можна вже обидві руки запустити у кармани населення, яке того не помітить, бо занурене у гіпноз переможного піару.

Що спрямований на трансляцію зовнішньо – і внутрішньополітичних, економічних та соціальних фейкових успіхів.

Отже останні роки мають головний негатив у вигляді виникнення гострого дефіциту правди. Повної відсутності чесного і відкритого діалогу між владою і суспільством.

Тому неіснуючі «перемоги» – більше не працюватимуть. Хоча б тому, що вже ні в кого не залишилось сумнівів в тому, що під красивими гаслами країну віддано на розрив олігархічним монополіям. Які були і залишаються величезним злом для України. Це найбільш гостро і болюче проявляється у елементарного забезпечення людей благами цивілізації . Скажімо, неконституційне утворення «Нафтогаз» завжди був законодавцем корупційної моди в державі.  Сьогодні рівень цинізму і агресивного нахабства керівництва монополії, яка вигрібає із надр землі те, на що право власності має лише народ, досяг апогею, який побачили і зрозуміли усі. Особливо в містах, же люди вийшли на вулиці, не отримавши тепло у свої оселі, попри ціни на газ, які вже вийшли за будь-який притомний рівень.

Як завжди, люди відчувають надію і сподіваються на краще. Бо 2019-й рік – виборчий. І багато хто зараз ставить собі внутрішнє запитання – а чи зміниться щось? Політична культура, пріоритети у державній політиці, миротворчі процеси?

Відповідь очевидна. За нинішньої політичної «еліти» суспільний прогрес неможливий.

Це буде рік останньої спроби носіїв кланово-олігархічної системи втримати тут суспільно-політичну модель, за якої вони нестримно збагачуються за рахунок суспільства. А для усіх нас – рік можливості змінити цю збочену модель.

Це важке завдання, адже нинішнє покоління політичних аферистів робить усе, аби унеможливити перспективу проникнення до їхнього «кола обраних» нових партій, політиків, управлінців.

Незмінними залишаються виборчі правила.

Зберігається квотна системи призначень на ключові пости.

Свято охороняється недоторканність олігархічних монополій.

Захищається від прогресивних трансформацій політична система колективної безвідповідальності – політичної і правової.

Але насправді процес виборів – це можливість для народу притягнути «еліту» саме до політичної відповідальності. Просто відмовивши їй у довірі.

2019-й повинен стати роком не просто зміни еліт. Адже неодноразові переміщення влади у опозицію і навпаки, не дали державі поштовху. Твердження про те, що державі необхідні нові лідери і нові політичні партії – звучить вже певною мірою банально, але іншого засобу забезпечити прогрес не існує.

Тож настав час порозумнішати. Популізм, брехня, політичний аферизм вже доконали країну, яка має невірогідний потенціал для того, щоб бути заможною, успішною, справедливою  і перспективною. Комфортною для життя.

Просто треба зробити нарешті власний вибір. Не той, який підказує лукавий телевізор. Не той, що формується маніпулятивними рекламними слоганами.

А той, що є результатом змагальності політичних і економічних програм, представлених новими політиками.

Вибір 2019-го повинен робитись розумом.