Пристрасті навколо Кодексу: суспільство має контролювати якість нового виборчого законодавства

2 місяці ago Інформ центр 0

Скидається на те, що період часу, який залишився президентських та наступних парламентських виборів, стане періодом, коли суспільство поставить руба питання виконання обіцянок, з якими нинішня політична генерація йшла до влади.

Доказ цьому – різке загострення суспільного невдоволення навколо питання виборчого законодавства. Розробка і запровадження якого було однією з головних передвиборчих обіцянок практично усіх парламентських політсил і чинного Президента.

Необхідність змін правил гри на виборчому полі суспільство відчуває давно. Бо розуміє, що країна не може жити далі без оновлення, а краще – зміни політичної генерації. Але постійне тасування виборчих правил під потреби діючого політикуму, під лукавство і маніпуляції, фальсифікації та підкуп, запрограмовані нерівні умови участи у виборах на всіх рівнях є головним гальмом на шляху до оновлення політикуму носіями нової політичної культури.

Отже, було обіцяне те, що узагальнено запакували у передвиборчі слогани на кшталт «Чесні вибори», «Відкриті списки» тощо. Але політичної волі не вистачило за всі чотири роки – термін достатній, аби якісно вирішити цю суспільну і державну проблему, яка доповнилась ще одною небезпекою. Саме через лукаві шпарини у виборчому законі, який діє нині, до українського Парламенту може прориватись п’ята колона Московії. Не секрет, що приховані путінські посіпаки і понині сидять у Верховній Раді. І вони не збираються іти. А усунути їх від впливу на державні процеси може тільки таке виборче законодавство, яке не дасть знов пролізти звичними методами – через підкуп, фальсифікації, технологічні лукавства, брехливу рекламу.

І нині ми вимагаємо від Верховної Ради виконання цієї обіцянки, розуміючи, що часу залишилось небагато, невдовзі він почне працювати не на користь цьому процесові.

Ми опинились перед загрозою ситуації, коли народні обранці звично імітуватимуть бурхливу діяльність а потім скажуть, що не встигли, бо, мовляв, то дуже ґрунтовне питання. Такі «пробні шари» вже закидаються владними спікерами. Вони попросяться на наступний термін по старому закону: із мажоритаркою, скупівлею голосів, гречкою, прохідним бар’єром, який відсікає від перспектив потрапити до законодавчого органу прогресивні нові політсили.

Але кожній притомній патріотичній людині зрозуміло – ще одного циклу консервації старої олігархічної системи при розмовах про європейські цінності, країна не витримає.

Найкращим варіантом є прийняття саме Виборчого Кодексу, а не чергового закону. Державі потрібні сучасні, стабільні, прозорі та зрозумілі правила у виборчому процесі на всіх рівнях. Законодавство має бути чітко кодифікованим. Воно має бути стабільним на роки із гарантуванням його незмінності.

Отже, на перший план виходить не тільки сам факт необхідності прийняття такого законодавства, а і забезпечення його бездоганної якості. Адже мова йде про своєрідну виборчу Конституцію, основоположний документ, застрахований від змін під політичну доцільність. А тому в ньому не повинно бути помилок, порахунків, двочитань.

Той варіант Виборчого Кодексу, який був проголосований у першому читанні і начебто готується до другого, є застарілим і підлягає глобальній модернізації. Вже зараз парламент має більше чотирьох з половиною тисяч правок до нього при тому, що брак часу стає дуже актуальною проблемою.

У цій ситуації небезпека не отримати нічого посилюється небезпекою отримати недосконалий Кодекс. І не тільки просто недосконалий – є ризик, що комусь закортить під виглядом правок зберегти шпарини для посіпак.

Тому, завдання громадянського суспільства полягає  по- перше, у тиску на парламент, який має виконати свою місію і встигнути прийняти Кодекс, а по-друге, у забезпеченні динамічного громадського контролю за його якістю. Контролю, який не уповільнював би процес проходження Кодексу через Раду, а убезпечив би його від можливих політичних компромісів, договорняків та лукавих норм, схильність до яких нинішній парламент демонстрував неодноразово.

Гадаю, є сенс в терміновому створенні комітету або групи громадського контролю за якістю Виборчого Кодексу із залученням відповідних фахівців з числа авторитетів в галузі виборчого права та представників усіх зацікавлених політсил і громадських об’єднань.

Микола Голомша

Джерело:  LB.ua