Попередні підсумки та уроки реформ правоохоронної системи України?

3 місяці ago Леонід Додинський 0

Уважно продивившись виступи учасників круглого столу з питань дотримання прав людини в ході досудового слідства та проведення реформ правоохоронної системи в Україні, я вирішив приєднатися до фахового обговорення цих тем та викласти свої думки щодо умов і уроків розпочатої реформи.

В умовах класового суспільства та протиріч, що виникають між правлячими партіями, громадськими рухами і опозиційною меншістю, завжди складно готувати та проводити реформи, які вигідні усьому суспільству. Але є такі реформи, проведення яких повинно об’єднувати суспільство. До них також відносяться реформи системи правоохоронних органів, позитивні доповнення та зміни до яких повинні стати благом для абсолютної більшості населення країни та стримуючим бар’єром до тих 6-8 % суспільства, що являє собою загально кримінальна злочинність.

В умовах різкого зростання злочинності, особливо у її групових проявах, злочинів, скоєних з використанням зброї  та вибухівки, економічних злочинів, особливо у сферах розкрадання державної та комунальної власності і ухилення від сплати податків – реформи правоохоронної системи конче необхідні, але вони повинні проводитись в умовах абсолютної синхронізації змін та прогнозованості їх позитивізму! Реформи заради реформ непотрібні, мало того – вони шкідливі для суспільства, дратують його, викликають негативну реакцію і протидію державним та іншим органам влади і управління!

“З моменту набуття незалежності в Україні відбулось щонайменше 9 (!) спроб комплексно реформувати  правоохоронний сектор. І щоразу – безуспішно! Здавалося б, Революція Гідності дала процесу змін той імпульс, який мав би забезпечити фундаментальність і незворотність правових перетворень. Та проведені суспільно-правові дослідження свідчать, що проведенню ефективних реформ заважають не лише політичні чинники, а й вкрай несистемний та непрофесійний підхід.”

“Проблема в тому, що діюче українське законодавство не дає чіткого визначення таких базових понять, як правоохоронна система, правоохоронні органи, правоохоронна діяльність тощо. До того ж у нас законодавчо не закріплений вичерпний перелік правоохоронних органів, а тому в різних законодавчих актах ці поняття і перелік класифікується по-різному. Виходить, ми точно не знаємо, що треба реформувати.”

Потрібен перш за все базовий закон про правоохоронні органи України, який повинен регламентувати порядок утворення правоохоронних органів, їх підпорядкування, чітко визначати функції, взаємодію, завдання, ознаки правоохоронних органів та правоохоронної діяльності, законодавчо визначити їх дефініції. Реформи правоохоронної системи, що розпочалися в 2014 році, були започатковано фрагментарні, без концептуального підходу, що призвело до багатьох негативних наслідків. Ми вдалися лише до латання дірок, змінюючи окремі закони і намагаючись створити чи модернізувати окремі відомчі структури. Як наслідок, зміни ніби є, але система не змінюється, спостерігається хаос та відсутність координованих дій у боротьбі із злочинністю.

“Відсутність системного бачення у реформуванні генерує конфлікти, колізії і загрожує колапсом системи розкриття, попередження та розслідування злочинів, а дублювання функцій правоохоронних органів, спори про підслідність, відсутність механізмів стримувань і противаг, низька якість нових законів та їх неузгодженість з нормами існуючого законодавства стали звичним симптомом діяльності правоохоронних органів. Як приклад, у 2016 році апеляційний суд зняв обвинувачення з мера Вишгорода Олексія Момота через порушення Генпрокуратурою підслідності, оскільки ГПУ взялася за справу, якою мало займатися НАБУ. Широковідомою є епопея штучного протистояння між Антикорупційним бюро та ГПУ”. І це лише початок, який буде обов’язково каталізуватися олігархічними кланами та їх лоббі в державних структурах.

Непослідовність та хаотичність реформ, які ще й знаходяться під контролем МВФ та світових політичних лідерів, негативно відображається і на результатах роботи нових органів. Вже кілька років у нас працює НАБУ і САП, але без антикорупційного суду марно очікувати логічного завершення гучних антикорупційних справ. А в конкурсну комісію, що готує кадри в АКСУ, поступило всього 2-3 десятки документів кандидатів.

Три роки тому в Україні була створена Національна поліція, але уже зараз помітна її некерованість та неефективність. Бездумно проведена люстрація та розгін досвідчених кадрів, намагання латання «проріх» і тому подібне, призвели до деградації Національної Поліції. Рахую реформу Поліції самою невдалою в системі правоохоронних органів.

“Відповідно до ухваленої в 1996 році Конституції, прокуратура поєднувала функції слідчого органу та органу контролю над слідством лише тимчасово, допоки не буде створено нову систему. 1 березня 2016 мало запрацювати Державне бюро розслідувань, котре повністю перебирає функцію досудового розслідування від ГПУ, відтак, прокуратура формально втрачала ці повноваження. Зараз ДБР існує ще на папері, і юридично розслідувати відповідні справи, в тому числі злочини проти Майдану, не уповноважений практично жоден орган”. А, враховуючи рішення очільника ДБР про відмову у призначенні обраних конкурсною комісією претендентів на керівні посади, – це марево ще на роки! Хоча рішення ДБР справедливе і його потрібно підтримати.

 

“Нарешті, якщо говорити про дублювання правоохоронних функцій, то нині фінансовими злочинами в Україні займаються одночасно СБУ та Нацполіція. Потреба в уніфікації зазначених повноважень вимагає створення фінансової поліції, яка мала б змінити репресивний підрозділ ДФС. Керуючись цією метою, законодавці з 1 січня 2017 року вилучили із Податкового кодексу положення про податкову міліцію. Хоча при цьому за звичкою забули прийняти закон про фінансову поліцію”. Тому, реально існуючі підрозділи фіскальної служби не можуть ефективно боротися з фінансовою злочинністю. Щоб запрацювала Фінансова поліція, треба змінити близько 100 діючих нормативно-правових актів. Щоб запрацювало Держбюро розслідувань, замало закону про ДБР, необхідно щонайменше вносити корективи в Закон про оперативно-розшукову діяльність та Кримінальний процесуальний кодекс і т.д.

Нехтування кожною деталлю, в умовах відсутності системного підходу до реформування правоохоронної системи, рано чи пізно загальмує роботу всього правоохоронного механізму, а в кінцевому підсумку – завадить ефективно захищати безпеку, права і свободи громадян.

Рахую, що керівництву ВРУ, комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, очільникам правоохоронних органів України, Головам КСУ, ВСУ, спеціалізованих судів потрібно в першу чергу зайнятись синхронізацією прийняття законодавчих актів, постанов, законів, що повинні звести реформування правоохоронних органів в єдине ціле! При підготовці законодавчої бази реформування правоохоронних органів необхідно із числа народних депутатів, працівників реформуємих правоохоронних органів, експертів створити координаційну робочу групу, що буде проводити щоденний моніторинг змін, вносити по ним поправки та формувати єдиний механізм діяльності правоохоронних органів. Адекватну участь у реформах повинні прийняти очільники юридичних вузів, які готують спеціалістів до правоохоронної системи. І пам’ятати при цьому про головне – спочатку прийняття законів по реформуванню, їх практичне тестування, а потім – саме реформування!

Досліди, експерименти та випробування в умовах реформації правоохоронної системи потрібно проводити в лабораторіях, на консультативних радах та полігонах. А суспільству потрібно пропонувати закони, які на пленарних засіданнях ВРУ не будуть збирати тисячі поправок, а всього 8 – 10, в основному технічних та стилістичних!

І на останок, один політичний діяч сказав: «Суспільству потрібно готувати такі закони, щоб жоден громадянин держави не міг їх не виконати або переступити!» Тому прошу державні, політичні інститути влади та громадськість об’єднуватись навколо цієї кропіткої роботи і спільними зусиллями створити такі закони.

The following two tabs change content below.
Леонід Додинський

Леонід Додинський

Радник голови Політичної Партії “ПАТРІОТ”, екс-перший заступник начальника Департаменту карного розшуку МВС України, Почесний працівник МВС України