Ні – тоталітарним режимам з людиноненависницькою ідеологією!

2 місяці ago Інформ центр 0

Збереження історичної пам’яті –  є однією з основних складових консолідації нації та розвитку Української державності, історичної свідомості та культури українського народу, необхідною умовою побудови демократичного суспільства та побудови правової держави.

1937-1938 рр. увійшли в історію як роки «Великого терору». Цей період був вищою точкою репресивної політики, піком політичних репресій, які широко застосовувались правлячим сталінським режимом.

Початком «Великого терору» був сумнозвісний Пленум ЦК ВКП(б), на якому з доповіддю «Про недоліки партійної праці та заходи ліквідації троцькістських та інших дворушників» виступив І.В. Сталін, де повторив свій відомий висновок про загострення класової боротьби. 5 серпня 1937 року за наказом НКВД СРСР №00447 почала діяти постанова Політбюро ЦК ВКП(б) від 2 липня 1937 року «Про антирадянські елементи». Фактично, це було чітко сформульоване перед НКВС СРСР завдання на знищення «ворогів народу»,  відразу почалися арешти по всій території країни. Масові політичні репресії 1937-1938 рр. завершили формування жорстокого тоталітарного режиму в СРСР. Нагнітаючий терор і страх виключили у суспільстві будь який опір владі. Протягом «Великого терору» була випробувана політика масового насильницького переселення, її жертвами стали десятки депортованих народів.

Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.

Переломним у долях багатьох в’язнів-українців на Соловках став 1937-й рік. «Чистка» Соловецької тюрми особливого призначення ГУДБ НКВС СРСР була проведена особливою трійкою під головуванням Л. Заковського. Серед тих, кому винесли смертний вирок, була велика група в’язнів-українців (М. Зеров, М. Куліш, Л. Курбас, А. Крушельницький, М. Ірчан-Баб’юк, С. Рудницький, М. Яворський).    1 116 в’язнів вивезли в урочище Сандормох у Карелії, де 27 жовтня – 4 листопада 1937 р. фактично знищили 1 тис. 111 осіб.

За даними Українського інституту національної пам’яті, за період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198 тис. 918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в’язниць та таборів (інші заходи покарання охоплювали менше 1%, звільнено було тільки 0,3%).

1937-1938 роки – це гігантський масштаб репресій, плановий характер арештів і розстрілів, фальсифікація обвинувачень заарештованим, тортури і катування під час допитів, закритий характер судочинства, офіційна неправда про долі розстріляних, десятки тисяч ув`язнених у спеціальні табори вдів, чиї чоловіки були страчені, сотні тисяч сиріт  – людей з украденим дитинством і зламаною юністю.

Нам потрібно пам`ятати про ці страшні сторінки історії минулого і робити все для недопущення подібної трагедії. Методи сталінських репресій сьогодні широко застосовуються путінським режимом на окупованих територіях Криму та частини Донецької і Луганської областей. Заручниками Кремля наразі є понад 70 громадян України, до яких знову, як і 80 років тому, сфальсифіковано звинувачення, застосовуються тортури і катування. Не зважаючи на тиск українського суспільства та міжнародної спільноти, тривале протестне голодування  Олега Сенцова та Володимира Балуха, ув’язнення не припиняються,  а репресії – продовжуються.

Політична Партія «ПАТРІОТ», вшановуючи  пам’ять сотень тисяч загиблих у катівнях радянського режиму українців, поляків та представників інших національностей – політичних та громадських активістів, військових і діячів культури, рішуче протестує проти тоталітарної практики репресій, терору та залякувань, які використовує сьогодні Кремль.