Суперечливі постаті української історії.

12 місяців ago Інформ центр 0

20 квітня день народження Юрія Тютюнника – одного із найбільш яскравих полководців доби української революції 1917-1920 років, одного з тих, хто виборював незалежність нашої держави у своєму розумінні.

На його біографії можна простежити непрості метання кращих  представників українства у цей період, на прикладі конкретної долі краще зрозуміти складність та неоднозначність подій цього часу, що призвели до поразки національно-визвольних змагань українського народу на початку минулого століття.

Юрій Тютюнник народився 20-го квітня 1891-го року у селі Будищах на Черкащині. Після навчання у сільській школі та в Уманській агрошколі він працював садівником і пасічником. Під час Першої світової війни Тютюнник закінчив військову школу і в чині прапорщика воював на фронті. 

У липні 1917-го року поручник Тютюнник був обраний до Центральної Ради. Він сформував у Сімферополі український полк імені Петра Дорошенка, а згодом у Звенигороді – Кіш вільного козацтва, на чолі якого бився з червоними арміями Муравйова та Антонова-Овсієнка.

Улітку 1918-го року Тютюнник став одним з керівників повстання на Київщині і Черкащині проти німецької армії та гетьмана Скоропадського. Восени він був на кілька тижнів ув’язнений гетьманською владою до Лук’янівської в’язниці у Києві, а після звільнення звідти приєднався до повстання Директорії проти Скоропадського.

У березні 19-го року повстанці Тютюнника разом із загонами Матвія Григор’єва стали союзниками більшовиків у боротьбі за Одесу та Херсон проти Денікіна і підрозділів Антанти. Однак уже через 2 місяця загони Тютюнника повернули зброю проти Червоної армії і з боями вирушили до Жмеринки на з’єднання з Армією Української Народної Республіки.

В її Першому Зимовому поході тилами більшовиків та денікінців генерал-хорунжий Тютюнник був помічником командувача. У Другому Зимовому поході у листопаді 21-го він командував усією Армією УНР і після її поразки повернувся до Західної України, де був інтернований польською владою.

Уже 22 грудня 1921 року Тютюнник (під прізвищем Крижанівський) із товаришами заснував кооперативне товариство «Схід» для взаємопідтримки ветеранів Другого зимового походу.

Улітку 1922-го співробітниками Державного політичного управління було створено фіктивний орган «Вищу військову раду» (ВВР) (операція «Синдикат-4»), вигадану повстанську організацію, з метою вербування людей з оточення Тютюнника, дезінформації та захоплення повстанського генерала. 26 березня 1923-го голова ВВР Михайло Дорошенко закликав Тютюнника очолити революційне повстання в Україні. 16 червня 1923 року після переправи через Дністер Ю. Тютюнника заарештовано.

Для широкої публіки повідомлено, що він здався добровільно, мовляв, уряд УСРР запропонував співпрацю, з чим генерал погодився.

28 грудня 1923 року Президія ВУЦВК задовольнила клопотання про помилування, обмеживши Тютюнника в правах на один рік. Поселився у Харкові. Спочатку викладав у Харківській школі червоних старшин, працював секретарем-інспектором Всеукраїнського державного акціонерного товариства.

У цей період Тютюнник також відвідував літературні засідання Вільної академії пролетарських мистецтв (ВАПЛІТЕ), працював на Одеській кінофабриці. Після роботи на Одеській кінофабриці Тютюнник перейшов до Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) у Харкові.

12 лютого 1929 року його арештували, згодом вислали до Москви. Смертний вирок винесла колегія ОГПУ 3 грудня 1929 року, але з приміткою: «вирок не приводити у виконання до особливого розпорядження». Розстріляний 20 жовтня 1930року. Реабілітований 28 листопада 1997 року постановою Генеральної прокуратури України.

Політична Партія «ПАТРІОТ» вважає, що незважаючи на певні протиріччя політичної та військової біографії Ю.Тютюника, широка громадськість має знати імена видатних діячів епохи національно-визвольної боротьби українського народу у період 1917-1921 років.