Про пірамідні нейрони, іонізуючі вежі і перспективу України

3 місяці ago Інформ центр 0

Чи знаєте ви, шановні друзі, щось про вплив на пірамідні нейрони в живих організмах? Отож. Цілком згоден, що пересічній людині це не говорить ні про що. Скажу чесно, я особисто про ці пірамідні нейрони раніше і уяви не мав. А от нашим юним співвітчизникам, учням одиннадцятого класу двох київських шкіл Даніелі Гайчук та Максиму Палладіну це не просто щось дотичне до шкільної програми їхніх спеціалізованих навчальних закладів, а є предметом вивчення і, не виключаю, сенсом їхнього життя і нашими суспільними перспективами.

Ці молоді люди нещодавно отримали нагороди — золоті медалі — за командний проект «Дослідження вмісту важких металів у рослинах і їх вплив на пірамідні нейрони в живих організмах». А їхня колега, харківська учениця Амілія Кирилова отримала таку ж нагороду за проект «Інтегративний метод в нейроциркуляторній діагностиці дистонії».

Все це сталося на Пекінському молодіжному науковому конкурсі творчості (Beijing Youth Science Creation Competition) у Китаї наприкінці березня. Це щорічний конкурс науково-технічних розробок молодих талантів, який проводить Університет академії наук Китаю. Цього року молоді таланти змагалися в чотирьох номінаціях: інформатика, математика, зоологія, біомедицина, а девізом конкурсу було гасло «Відкриття. Інновації. Відповідальність».

Це не перший випадок вражаючих успіхів молодих українців на міжнародних наукових та творчих конкурсах. Так, минулого року Микола Іванченко здобув золоту медаль та грант на навчання в університеті SUNY Oswego в Міжнародному конкурсі наукових і мистецьких проектів учнів середніх загальноосвітніх шкіл “Genius” 2017 року в Нью-Йорку за проект «Адсорбент для нафти і нафтопродуктів у середовищі води та підвищеної вологості на основі гідрофобізованого перліту». На 29-й Міжнародній олімпіаді з інформатики у Тегерані серед школярів IOI-2017 (International Olympiad in Informatics) одиннадцятикласник з Кіровоградської області Антон Ципко теж здобув “золото”. Кілька років тому український школяр Самуїл Кругляк завоював бронзу на Олімпіаді геніїв у США за проект видобування електроенергії з іонізованої хмари за рахунок сильного електричного поля, яке випромінюватиметься іонізуючою вежею. Він отримав можливість безкоштовно навчатися в одному з американських вузів. Минулоріч Київський школяр Георгій Солодько поступив одразу у шість університетів США, його колеги теж пройшли відбір до американських навчальних закладів і отримали стипендії на навчання.

Всі ці приклади підтверджують відому тезу про те, що Україна наповнена не тільки матеріальними ресурсами, але й людськими талантами, а отже і перспективами. Однак українська влада чомусь не ставить питання про надання таким непересічним молодим людям, за якими майбутнє світової науки, адекватних умов для навчання і подальшої реалізації на теренах держави. А заодно і їхнім наставникам і вчителям.

У 2017 році бюджетне фінансування науки в України становило 0,16 відсотка ВВП, що є значно гіршим від багатьох країн так званого третього світу. Цьогоріч фінансування зросло з 4,7 млрд до 6,1млрд гривень, тобто на третину, але хіба це можна назвати піклуванням про науку?

Нинішній стан науки викликає швидше співчуття, ніж гордість. Навряд-чи    умови творення фундаментальної науки в Україні можуть бути двигачами українського прогресу. Проблеми переходу фундаментальних досліджень в прикладні в умовах світу 4.0 потребують очевидного розвитку сервісу різної спеціалізації, тому в минулому варто залишити розмови про те, що вчений має бути і менеджером, і продюсером своїх досягнень та ще й прорабом масового впровадження тощо.

Шлях завжди торують молоді і завзяті. І вони свої таланти реалізують там, де є умови, де в них зацікавлені, де вони бачать перспективу реалізації своїх ідей, проектів і задумів. Умови, на жаль, для них створені за кордоном нашого суспільства. Держава лише обіцяє забезпечити розвиток науки. Колись. Можливо. А зараз навіть пенсійні гарантії відібрала у науковців, позбавивши їх взагалі будь-яких державних мотивацій для творчості.

Наразі влада і політичний істеблішмент із минулого переймається переважно серіалом майбутніх виборів і утриманням на посадах. Але ж хіба є сенс у владі, якщо країну безповоротно покинуть молоді і перспективні таланти? Хіба влада без підтримки прогресивної інноваційної науки зможе реалізувати свої обіцянки суспільству в поточних і середньострокових планах? І хіба держава без потужної науково-інноваційної бази має сенс на щасливе майбуття?

Микола Голомша

Джерело:  https://lb.ua/blog/mykola_golomsha/394951_pro_piramidni_neyroni_ionizuyuchi.html