Вшановуємо воїнів УПА, що загинули в боях за Україну на Київщині

6 місяців ago Інформ центр 0

Сьогодні активісти Політичної Партії «ПАТРІОТ»  разом з ГО «Всеукраїнське об’єднаня учасників бойових дій», добровольцями батальйону «Легіон Свободи», громадської ініціативи “Білий Молот”, МК “Народного Руху України”  вшанували пам’ять бійців УПА, які героїчно боролися проти нацистських та комуно-більшовицьких окупантів на Київщині.

Коли мова йде про український визвольний рух, то в уяві пересічного українця  виникають образи Західної України і Карпат. Це докорінно неправильно, оскільки боротьба тривала по всій Україні, і Київщина не є винятком.

У звітах НКДБ знаходимо “5 марта 1944. По данным НКГБ УССР, на территории Украины действуют 196 организаций и групп ОУН с 2456 участников (арест 870, разработка агентурой 483, розыск 1093), соответственно по областям — … Киевская (32, 464)…”.

32 групи і організації ОУН з 464 членами майже під носом центрального управління НКДБ УРСР в Київській області — це не так уже й мало!

Є на Київщині і сліди боїв УПА та підпілля ОУН з репресивними та каральними органами.

На околиці села Мигалки Бородянського р-ну (3 км від залізничної станції Тетерів, 80 км від Києва, в 1944 році відносилось до Радомишльського р-ну Житомирської обл.) є могила з хрестом, який встановив у 2005 році місцевий житель. Тут 30 березня 1944 р. прийняв останній свій бій повстанський відділ “Базар”.

Неподалік пам’ятник з табличкою “Вічна пам’ять воїнам Української Повстанської Армії, які в нерівному бою за волю України загинули тут 30 березня 1944 року”.

У 1944 році частини Української повстанської армії йшли військовим рейдом із Волині на Схід (до Київщини). На межі Житомирської та Київської областей проти них було задіяно значні сили совєцької армії, зокрема й бронепотяг.

У Мигалках 1944 р., втомлені несприятливою сніжною погодою, голодні повстанці зайшли за харчами до села. У той час за відділом полювало НКВС. Саме частини останнього розташувалися у Мигалках і вичікували появи “бандер”. Повстанці, розуміючи, що опинилися в оточенні, вирішили давати бій. Так, після обіду 30 березня залунали перші постріли. Повстанці зайняли оборонну позицію у формі трикутника. Праве крило – бунчужний Залізняк, ліве – Ярий, сзаду – Лисогір. Червоні весь час атакували. Атаки повстанців раз у раз відбивалися. Кулемети переходили з рук в руки, бо кулеметники гинули або були ранені. Лисогір отримує рану в груди і розриває себе гранатою. Командир Ярий – важкопоранений. З великим жертвами з обох сторін бій триває з 15 до 19 години вечора. Після важких втрат ворожі сили відступили.

Жертви у бої біля с. Мигалки є великими, як для рейдуючого з’єднання – 9 стрільців потрапили до рук НКВС, 20 загинуло, 10 лишилося пораненими. Про втрати з боку червоних дізнаємося від 2-ох полонених, котрі розповідають, що жертви НКВС є великі -120 убитих рядових і офіцерів, ранених число невідоме.

Загалом бій біля села Мигалки оцінюють, як повстанські звіти, так і звіти НКВС, як одну з найбільших сутичок між червоними і рейдуючим відділом УПА на Східних теренах.

Лише завдяки свідомим жителям села вже за часів незалежної України вдалося віднайти поховання та встановити на місці бою символічний знак із написом: “Героям УПА. Вічна пам’ять воїнам, які загинули тут у нерівній боротьбі за волю України. Слава Україні! Героям Слава!”.

«Немає більше такого духу і таких воїнів, які б так воювали за свою Батьківщину, які б відстоювали свою свободу. На їхньому прикладі ми навчаємо молодь і показуємо, що ніщо не відділить нас від історичної пам’яті про тих людей.

Наше завдання відтворити той дух, який був присутній у вояків УПА, ту політичну культуру, яка панувала тоді. Не теперішня, яка базується на вульгаризмі та безправ’ї, на меркантилізмі, на технологіях. Нам потрібна та політична культура, яка буде базуватись на духовних, моральних та правових принципах, на програмному розвитку нашої держави.» – наголосив Микола Голомша у своєму виступі.

Прес-служба