Туристичний потенціал села Плав’є Сколівського району Львівської області

4 місяці ago Інформ центр 0

22 березня у Львові відбулася VІ Регіональна науково-практична конференція “ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ПАМ’ЯТКИ ПРИКАРПАТТЯ ТА КАРПАТ – ВАЖЛИВІ ОБ’ЄКТИ В РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ”

Конференція організована Львівським інститутом економіки й туризму за сприяння Управління туризму і курортів Львівської облдержадміністрації, Львівської міської ради, Сколівської районної ради, Громадської організації “Сколівщина”. Враховуючи реалізований перший етап міжнародного проекту створення «Європейського центру розвитку туризму, професійної освіти та рекреації ім. Миколи Коперника у м. Сколе», проблематика цьогорічної конференції була зосереджена на аналізі пам’яток, населених пунктів Сколівського краю, питаннях їх збереження, популяризації та залучення у туристичну галузь.

На конференції було представлено більше 30 робіт, в тому числі, робота депутата Сколівської районної ради від Політичної Партії “ПАТРІОТ” Арендача Михайла Богдановича, вчителя історії та правознавства НВК “СЗШ-ліцей с. Козьови” ім. М. Гаврилка при ЛНУ ім. І.Франка Сколівського р-ну Львівської області.

 

Наводимо повний текст статті:

 

Туристичний потенціал села Плавє

Сколівського району Львівської області

TOURIST POTENTIAL OF THE VILLAGE OF PLAVYE SKOLE DISTRICT OF LVIV REGION

 

У дослідженні обґрунтовано актуальність вивчення туристичних ресурсів малих населених пунктів. Розкрито особливості географічного положення, демографічної ситуації, господарського розвитку села Плав’є Сколівського району Львівської області. Проаналізовано туристичний потенціал поселення з метою диверсифікації туристичної діяльності. Звернуто увагу на розвиток культурно-пізнавального туризму, туризму вихідного дня, агротуризму, сільського зеленого туризму.

Ключові слова: туристичні ресурси, туристичний потенціал, село Плав’є, культурно-пізнавальний туризм, сільський зелений туризм, агротуризм.

 

In thе article the topicality of researches of small settlement resources is substantiated. Тhe particularities of geographical location, demographic situation and economic development of Plavia village in Skole district are unfolded. With the purpose of diversification of touristy activity, touristy resources of the settelment are analysed. There is also payed attention to the development of cultural-cognitive tourism, day off tourism, agro-tourism and green-country tourism.

Key worlds: touristy resources, touristy potentiality, Plavia village, cultural-cognitive tourism, agro-tourism, green-country tourism.

 

Постановка проблеми. В умовах інтенсивного розвитку туристичної галузі Львівщини доцільним є вивчення значення окремих населених пунктів Сколівського району на туристичному ринку області. Одним із таких поселень є давній, історико-культурний центр району, а віднедавна і його перспективний туристичний вузол — с. Плав’є. Прихильникам активного туризму це поселення відоме завдяки функціонуванню на його теренах гірськолижного комплексу “Плай”, який наразі функціонує тільки у зимовий період часу, але у перспективі планує перейти до надання туристичних послуг цілорічно. З метою диверсифікації туристичних послуг, які надає гірськолижний комплекс “Плай”, а також пошуку додаткових статей наповнення місцевого бюджету с. Плав’є на часі є дослідження туристичного потенціалу поселення, а саме природного ландшафтного розмаїття, історико-культурної спадщини тощо.

Аналіз головних публікацій. У науковій літературі дослідженню туристичного потенціалу окремих регіонів України, у тому числі населених пунктів Прикарпаття, приділено достатньо уваги. Проте, вивчаються головно найбільш розвинені туристичні центри України. Дослідження малих населених пунктів, де тільки формуються осередки туристичної діяльності, залишаються поза увагою наукової громадськості. Найповніше проблема туристичних ресурсів України та туристичного потенціалу окремих регіонів держави розкрита у праці В. Стафійчук «Туристичні ресурси України» [10]. Щодо Сколівшини, то дослідження її туристичного потенціалу подано у праці Н. Лисик «Туристичні ресурси Сколівщини» [8]; оцінка природного, історичного, культурного, демографічного та господарського розвитку с. Плав’є виконана у праці М. Арендач «Село Плав’є: погляд крізь віки» [1].

Мета дослідження. Комплексна характеристика туристичного потенціалу с. Плав’є з метою диверсифікації туристичних послуг ГК “Плай”, розвитку приватного підприємництва у поселенні, наповнення місцевого бюджету поселення.

Виклад основного матеріалу. Село Плав’є розташоване на півдні Львівської області. В адміністративно-територіальному відношенні воно входить у склад Сколівського району та одноосібно формує Плав’янську сільську раду. Площа села — 3 061 га (30,61 км2), що складає 2,04 % площі району та 0,14% площі області. Станом на 01.01.2018 р. в Плав’є проживало 1342 особи, або 2,9 % населення району та 0,05 % області відповідно. На аерофото та космознімках поселення має вигляд підкови, яка утворюється у результаті злиття двох річок (Бринівка та Вадрусівка) і тяжіння сельбищної зони села до їхньої заплави.

З точки зору фізико-географічного положення, поселення розташоване у межах Українських Карпат. Суспільно-географічне положення с. Плав’є оцінюється з точки зору його макро-, мезо- та мікроположення.

З погляду макроположення, поселення розташоване у межах Сколівського району Львівської області на відстані 132 км (траса Київ–Чоп) від обласного центру – м. Львова та 26 км від районного центру м. Сколе. Воно в складі району входить до Карпатського єврореґіону. Мезоположення с. Плав’є визначається його розташуванням в південно-західній частині Сколівського району на відстані 26 км по прямій від районного центра – м. Сколе. З позицій мікрогеографічного положення, с. Плав’є є центром однойменної сільської ради, а його безпосередніми сусідами є на півночі с. Риків (Риківська сільська рада), на сході – с. Головецько і Пшонець (Головецька сільська рада), на південному сході – с. Тернавка (Лавочненська сільська рада), на півдні – с.Кальне та с. Хітар (Хітарська сільська рада), на заході – с. Тухолька (Тухольсьска сільська рада), на півночі та північному заході  – с. Орява (Орявська сільська рада).

В цілому серед позитивних сторін географічного положення с. Плав’є варто відзначити: проходження повз поселення автомагістралі загальнодержавного значення Київ–Чоп; близькість розташування до кордону з Польщею, та до межі з Закарпатською й Івано-Франківською областями сприяє залученню поселення у процеси загальноєвропейської інтеґрації, прикладом чого є входження села в склад Карпатського єврореґіону; розміщення поселення в екологічно чистому та туристично-привабливому районі – Українських Карпатах [1,с.11].

Село розміщено в районі Східних Бескидів висота хребтів яких сягає 900–1000 м, окремі висоти досягають 1300 м. (г. Парашка – 1268 м, г. Тростян – 1232 м). Саме с. Плав’є оточене на заході гірським пасмом Довжки (998-1056 м.), на півночі г. Остріг (1003 м.), на сході г. Горби (863 м.), на півдні г. Колиска (867 м.), що належать до Сколівських Бескидів[12,s.277-278]. Поселення знаходиться у середньому на висоті 650 м над рівнем моря, що впливає на формування своєрідного гірського мікроклімату, наслідком чого є поширення флори і фауни характерної для даного регіону.

Більшість населення села працевлаштовано за межами поселення; поширена сезонна та довготривала трудова міграція за кордон (Італія, Польща, Іспанія та ін.). Остання знижує працересурсний потенціал поселення, але сприяє притоку в с. Плав’є коштів, які місцеві мешканці вкладають у житловий фонд. Надлишковий житловий фонд може бути використаний для створення агроосель: у селі є 300 домогосподарств, і майже кожне з них займається особистим селянським господарством.

Маючи давню історію розвитку у с. Плав’є доцільно розвивати культурно-пізнавальний, етнографічний, історичний туризм.

Культурно-пізнавальний туризм. Село Плав’є засноване у 1523 році[9,с.25]. Щодо назви поселення, то за переказами першим його жителем був чоловік на ім’я Плав’яник і саме від його імені село одержало свою назву. Інший переказ стверджує про заселення цієї місцевості двома братами — Вадрусом і Бриньом. Оскільки навколишня територія була багатою на ліси, то сім’ї перших поселенців (можливо, Вадруса і Бриня) працювали на заготівлі лісу і “сплавляли” ліс по річці (до Сколе чи інших населених пунктів). Тому, найбільш ймовірно, що назва населеного пункту походить від слова “сплавляти”, “сплав’я” (від роду занять людей) [9,с.113]. Крім того варто зауважити, що 1589 р. назва села у писемних документах зафіксована як “Сплав’є” — («Spławie») [13,s.43]. Пізніше це поселення отримало назву Плав’є, яке умовно поділялося на дві частини – Бринівка і Вадрусівка. Відповідно гідроніми Бринівка і Вадрусівка своїм походженням завдячують легендарним першопоселенцям Бриню та Вадрусу.

У добу Речі Посполитої село належало до Руського воєводства, Перемишльської землі, Стрийського повіту. Варто зауважити, що в ХVІ-ХVІІ ст. через економічну необхідність в українських Карпатах уряд Речі Посполитої організував своєрідні адміністративно-територіальні одиниці — країни. На території сучасної південної частини Сколівщини було створено 2 країни. Центром однієї було с. Лавочне, а іншої – с. Плав’є. Характерною особливістю розвитку поселення в даний історичний період було те, що на його території  були чотири млини та дві броварні, в яких варили пиво. Разом з тим, варто зауважити, що в цей час у селі не було жодної корчми[1,с.26.].

З поширенням опришківського руху в українських Карпатах (ХVІІ-ХVІІІ ст.) пов’язана відома в селі легенда про те, як Довбуш зі своїми опришками кілька разів проходив через с. Плав’є. Часто він зупинявся на г. Колиска, що розташована на пд.-зх. від с. Плав’є (на цій горі Довбуш разом зі своїми опришками зробив собі “колиску” (гойдалку) і любив на ній колисатися; від тоді цю гору почали називати Колиска). На цій горі є криниця, яку іменують — Довбушева; також існують місцеві перекази, що на цій горі Довбуш закопав скарб, проте, знайти його зможе лише людина чесна і некорислива.

Прикладно, що у Довбушевій ватазі були два вихідці з Плав’є — Дем’ян Касюків та Ігнат Мельникович. Чи був Олекса Довбуш у Плав’є достеменно невідомо, оскільки відомий дослідник карпатського опришківства В. Грабовецький у своєму дослідженні стверджує, що на Сколівщині в більшій мірі діяв загін  рідного брата Олекси Довбуша – Івана[3,с.88.]

Про опришків та їхні зв’язки з плав’янами цікавий переказ записав о. А. Косар у жителя с. Плав’є – Марка Улича. В ньому зокрема розповідається, що у селі проживав Ярема (Бирянич), помешкання якого було розташовано неподалік Марка Улича. В його оселі часто зупинялися опришки (можливо Довбуша), і залишали в нього золото, гроші та інші коштовні речі. Через певний час вони приходили і проводили перерахунок всіх коштовностей. Одного разу прийшли опришки на обрахунок. Під час цього процесу господар виводив з хати жінку, дітей, слуг. І тут опришки не дорахувалися значної частини коштів. Коли Ярема не захотів признатися, де подів гроші, тоді опришки прив’язали його за голову до стола, а за ноги до дверей (до защіпки), і розпалили під ним вогонь, проте Ярема не признався і помер у важких муках. Цей обпалений стіл, згідно із словами М. Улича знаходився в нього протягом довгого часу. Син Яреми Юрко пішов служити на інші села і заслужив багато овець. Повернувся у Плав’я великим багатієм і навіть був війтом. Помер Юрій Бирянич у 1775 році. Крім того відомо, що два Биряничі — Роман та Іван — успішно протистояли нападу опришків.

Крім того о. А. Косар записав ще один переказ про опришків. Там, де мешкала Морквич Пелагія, жив дуже заможний перехрещений єврей. Одного разу на нього напали опришки, і пограбувавши пішли дорогою на Маринцівський верх (ця дорога в наш час веде до школи в Плав’є-Бринівці). На урочищі Маринцівський верх ватажкові спала думка, що єврей може їх видати. Тому з-поміж опришків послали одного, щоб він убив єврея. Однак, він побоявся вбити людину і зарубав півня (за іншою версією кота) і повернувшись до своїх товаришів показав їм закривавлений топірець. Через два роки цей єврей був у м. Мукачево і впізнав на одному з опришків свого капелюха, після чого повідомив про це представників влади. Жандарми схопили всю ватагу і їх було невдовзі страчено, щоправда цього опришка, який у Плав’є не вбив єврея, на прохання цієї-ж особи помилували.

Інший переказ повідомляє, що в родині Арендача Федора була дуже красива дівчина. В неї закохалися дванадцять опришків і кожен хотів з нею одружитися. Проте з часом вона вибрала собі одного. Розгнівані одинадцять опришків порубали обраного красунею шаблями на столі. Цей стіл на якому залишилися сліди від шабель ще довго стояв неподалік даної оселі[1,с.27-28].

Культурно-пізнавальний туризм можна розвивати за рахунок відвідин храмових споруд у с. Плав’є, а саме Храм св. Архистратига Михаїла (1888 р.), і храм Чудо св. Архистратига Михаїла (1905 р.). Перші відомості про церкву у Бринівці датовані ХVІ ст., а у Вадрусівці — ХVІІ ст.

Храм Архистратига Михаїла у с. Плав’є-Бринівці збудований 1888 р. за кошти парафіяльної громади вихідцем із села Петром Скільським у час, коли парохом села став о. Юстин Лучаківський. Добудовано церкву 1891 р. Дерево на будівництво церкви рубали в урочищі «Кітлини». Спочатку вона була вкрита гонтами, але 1911 р. її перекрили бляхою. Іконостас для цього храму громада придбала в м. Стрий (1890) [1,с.99].

Як і більшість бойківських храмів, ця споруда є триповерхою і тридільною. Середня частина храму (нава) є більшою, а західна (бабинець) і східна (вівтар) – меншими. Кожен верх має по чотири заломи. Характерна особливість храму полягає у тому, що він має всі верхи комбіновані і побудовані на композиційному поєднанні одного чотирьохбічного і трьох восьмибічних заломів. Завершують верхи плоскі куполи. Широке піддашшя довкола церкви опирається на виступи вінців зрубу. Церква має двоє дверей: одні ведуть із заходу до бабинця, інші – з півдня до нави. З півночі до вівтаря добудовано приміщення, яке також має власні двері і виконує функції ризниці і паламарки.

У гармонії з храмом стоїть дзвіниця, яка збудована на два роки швидше, ніж церква, а саме 3 липня 1886 р. про що свідчить напис на одвірку. Допоки не збудували новий храм у дзвіниці відправляли Богослужіння. Вона має квадратну форму. З півночі до неї прибудовано приміщення, перекрите трьохсхилим заломленим дахом. На території цієї дзвіниці ночувала охорона Романа Шухевича під час відвідин о. Романа Чайківського пароха села Плав’я (1934-1944 рр.) в другій половині липня 1944 р. [1,с.99]

Храмова споруда у с. Плав’є-Вадрусівці носить назву Чудо св. Архистратига Михаїла. На місці існуючої церкви стояв старий храм, споруджений у першій половині ХVІІІ ст. Він був вкритий соломою, а згодом – гонтами; у храмі не було дерев’яної підлоги, а тільки втрамбована земля;  згодом поверх землі почали колоти так звані „колотвиці”. Ця споруда проіснувала приблизно два століття. Одночасно з цим храмом у Вадрусівці діяв костел, але, на жаль, подальша його доля невідома. На початку ХХ ст. навколо церкви почали зводити новий храм, який діє до сьогодні. Головним майстром на будівництві був Степан Комар з Ціневи,  йому допомагали керувати роботами два провізори – Йосип Бенькалович і Михайло Волошин. Будували храм за кошти усього села. Його вдалося звести у 1905 р.

За зовнішнім виглядом ця споруда суттєво відрізняється від Бринівської, оскільки є хрещатою та одноверхою. З обох сторін великого вівтаря гранчастої форми прибудовані ризниці, до бабинця від заходу – присінок з надбудовою на другому поверсі. Церква має піддашя, яке опирається на фігурні випусти вінців зрубів. У стінах великі вікна арочної та круглої форми. У західній стіні південного крила нави, яку являються недіючими і відкриваються переважно під час великих свят. Середхрестя нави завершує низький світловий восьмерик, накритий восьмибічним наметом з ліхтарем і маківкою. Такі ж ліхтарі з маківками увінчують гребені дахів над вівтарем, бічними крилами нави і бабинцем. Такий вигляд ця храмова споруда зберегла і до сьогодні. Неподалік від церкви знаходиться дерев’яна дзвіниця, яка є триярусна і накрита шестибічним наметовим дахом з маківкою. Вона існувала ще до будівництва сучасного храму.

Крім того на теренах поселення в період Речі Посполитої дія монастир Чину св. Василія[1,с.37].

Історичний туризм. Ознайомитися з подіями Першої світової війни можна побувавши на г. Остріг, г. Дзвенів, що знаходиться у північно-західних околицях Плав’я. Також елементом пізнавального туризму може бути огляд г. Кичера (одне з місць дислокації та переможного бою куреню УПА «Бойки» ім. Б. Хмельницького з радянськими карателями), г. Довжки та інші місця криївок УПА.

Цей історичний матеріал можуть використовувати гіди-екскурсоводи під час туризму вихідного дня. Також у с. Плав’є туристи матимуть можливість займатися полюванням; рибальством; збором лікарських трав, грибів та ягід; пішими прогулянками; кінними прогулянками; велопрогулянками тощо.

Оскільки більшість жителів села самозайнята у приватному селянському господарстві, то одним із пріоритетних напрямків туризму може бути агротуризм (догляд за тваринами; обробіток сільськогосподарських культур; збір урожаю тощо). Позитивно, що уже декілька років окремі господарі села Плав’є приймають туристів у своїх домівках.

Розвивається на території поселення і туристична інфраструктура. У центрі села розташований відпочиваючий комплекс «Панська садиба» (4 котеджі, колиба, сауна, альтанка з мангалом, літній басейн, дитячий майданчик); споруджено котедж «У трьох братів» та ін.

Має поселення потенціал й для розвитку фольктуризму (туристи можуть приєднатись до святкування народних свят). Наприклад 7 липня у с. Плав’є проходить святкування Івана Купала (запалення святкового багаття, стрибки через вогонь, плетіння і пускання на воду вінків та ін.); у День Святої Трійці в Плав’є відбувається святкування дня села (святковий концерт, місцеві етнографічні конкурси і забави); на Різдво у селі ходить коляда та вертеп, кожен із туристів має можливість приєднатись до цього дійства тощо. Також, у селі ґрунтовно збереглася традиційна родинна обрядовість на Свят-Вечір: вечеряють у родинах з однієї великої тарілки; першою стравою є розсіл з квашеної капусти; останньою стравою подається кутя, частина якої залишається на столі на ніч «для померлих».

Висновки. Село Плав’є має значний туристичний потенціал, який представлений історичними, етнокультурними, природними ресурсами поселення. Його використання сприятиме як диверсифікації туристичних послуг, які надає гірськолижний комплекс “Плай”, так і становленню цілорічної туристичної бізнесової діяльності мешканців поселення. На теренах села доцільно розвивати кільтурно-пізнавальний, історичний, зелений, агротуризм і фольктуризм, а також туризм вихідного дня.

Арендач Михайло