Від індустріального світу кластерних очевидностей до інноваційних можливостей світу 4.0

11 місяців ago Інформ центр 0

Світ, в якому ми живемо, і до якого звикли, насправді останнім часом став динамічно змінюватися не лише у вимірі швидкостей, але й якостей. Досить часто попереднім та сталим він залишається лише в нашій особистій чи груповій уяві.

Зміни технічного, технологічного, інноваційного рівнів відбуваються настільки стрімко, що найменше відставання у будь-якому процесі сьогодні призводить до глобальних втрат завтра. Це відчувається нині будь-де, а в економіці — тип паче.

Світова глобалізована конкуренція подарувала нам феномен кластера, який став найоптимальнішим виразником глобальної економіки знань. Потреба розвитку кластерів в Україні є не просто нагальною — без цього ми приречені на економічне спустошення та вмирання.

Відтак постає проблема інноваційного розвитку кластерного підприємництва в Україні. У зв’язку з цим хотів би виділити декілька  принципових, як на мене, питань.

Перше питання я би зафіксував у площині розуміння стану економіки і її перспектив. Тобто, про яку чи які економіки ми зараз на державному рівні  ведемо мову: економіку взагалі тобто у макроекономічних вимірах міжнародно-економічних узагальнень чи прикладних проявах, наприклад, індустріальної, зеленої, цифрової, знань тощо? І чому саме так сьогодні ми ставимо питання? А чи не правильніше було б нині розглядати економічне майбуття — як практичний вимір щасливого життя — через призму глобалізованих кластерів людського партнерства в парадигмі ойкуменізму? А поняття “людина-природа-космос” — як синергетичні виміри доповнених реальностей потенційних можливостей, тим самим поклавши край антицивілізаційній парадигмі неоварварських нищень всього продуктивного і перспективного, що, власне, продукує нині путінський режим в світовому масштабі.

Варто усвідомлювати, що в глобальностях світу 4.0 всі економічні уклади, а тепер вже реально різні типи та види економічних взаємин в традиційному криптоекономічному та блокчейновому вимірі діють одномоментно і перманентно одночасно. При цьому не питаючи нас, вчених, практиків із солідними досвідами, державників, чиновників та візіонерів, нашої думки чи бажання…

По-друге, маємо розглядати інноваційні підходи до вітчизняного кластерного підприємництва через новітній функціонал і композиційну ориґінальність, які створюють можливість представлення українського підприємництва на міжнародній арені як геносоціумної чи ментальносоціумної якості сучасного суспільства Майданної України. Це посилюється тим, що український громадянин переважно має ідею-інновацію не тільки технологічно-ресурсного забезпечення, а, насамперед в підходах до людських потенціалів, взаємин, партнерства, ноосферної синергетичності досвідів і навіть мрій, які давно є капіталом, а не футурологічним трешем, як комусь здається із числа абсолютних прагматиків чи просто циніків неМайданної України…

Нашим спільним завданням залишається творення умов для розвитку  моделей середовищ цих інновацій через перетворення букви закону і духу права в потокові сервіси цивілізаційної справедливості. Переконаний, що лише довірою можна і маємо втримати наших найкращих громадян в країні для самореалізації саме тут, а не деінде по світах.

Третє. Ми маємо унікальні кластери підприємництва в Україні. Наприклад, органічного сільськогосподарського виробництва: меду, спецій, лікарських рослин, волоського горіху, ожини, малини тощо. Ці кластери оперують в межах міжрегіональної, районної кооперації чи зараз вже міжОТГешної реальності. Інший масштаб їм наразі не підвладний.

В цих умовах існує реальна загроза знищення і унікальності виробництва, і його кластерності як формату розвитку спроможних громад. Маю на увазі захід і домінування великих, часто міжнародних корпорацій. Їхньою метою є, безумовно, отримання надприбутків, а інноваційна політика часто розглядається як можливість застосування у сільському господарстві новітніх, масово-уніфікованих, а тому дешевих і часто небезпечних (експериментальних) мінеральних добрив.

Тому тема утримання якості органічності нашого сільського господарства як перспективи розвитку громад має отримати нову якість кластерного виробництва — кластерну культуру ціннісно-ментального творення середовищ життя. І тут зростає в рази значимість і вага кожного члена громади, а також відповідального науковця, управлінця-державника, які повинні мати і чітко усвідомлювати свою перспективу і функціональну відповідальність в такому соціумному форматі модернізованого життя.

А нам варто задуматись над тим, що в масштабах глобального світу унікальність легалізується через інтелектуальну творчість особи і, завдячуючи сучасним глобальним сервісам, стає орієнтиром, мотиватором і навіть місією життя, неважливо, ситуаційно чи перманентно. В цьому, як на мене, полягає філософія інноваційного розвитку кластерного підприємництва.

Тому ми не можемо спостерігати як технологічно і системно вбивається в Україні право на органічне багатопрофільне виробництво унікальностей, які є в кожному населеному пункті України – а це майже 30 000 точок кластерного творення індивідуального і одночасно – середовищ життя. Давайте розуміти процеси сучасності і йти в ногу із часом, його динаміками, енергетиками і ритмом в масштабах партнерства мирної цивілізації.

А тепер безпосередньо про інновації, зокрема і кластерні підходи до підприємництва. Згадаймо тему аналогій, яку філософськи осмислював свого часу французький філософ і практик-адміністратор Мішель Монтень, автор знаменитих “Дослідів”. Він стверджував, що будь-яке явище, яке нам здається подібним до попереднього, таким не є, бо воно має вже іншу якість і характеристики. Цей підхід дуже точний саме зараз, адже прості аналогії, які ми намагаємось проводити, ведуть нас в глухий кут нерозуміння сутності розвитку сучасного світу, вони не актуальні за нинішніх динамік. Варто задуматися в такому випадку і над зміною методології, оскільки на перший план виходить метод дизайнерського мислення. Він, як на мене, демонструє світовий тренд щодо розвитку векторів креативних індустрій, які композиційно відкривають дизайнерсько-авторські кванти-бачення  горизонтів можливостей самореалізації не лише особи, а й цілих урбаністичних агломерацій та країн, а незабаром – і континентів.

Маємо реалізовувати і ще один методологічний принцип сучасного світу, зафіксований на Давосі в 2016 році. Це сприйняття світу через парадигму 4.0, яка відкриває нам нові можливості реалізації наших задумів і нові перспективи для світу загалом. А це шлях від жорсткої корпоративності та нішевої економічної доцільності до творчих симбіозів, гібридно-динамічних моделей на цифрових платформах національного на глобального масштабів.

Нам, українцям, випав історичний шанс не лише бути присутнім при таких тектонічних зрушеннях світового життя, зокрема в економічній сфері, а й безпосередньо брати в цьому вагому участь. Скористаємось ми цим шансом чи ні — ось питання на яке наразі немає остаточної відповіді.

Микола Голомша

Джерело:  https://lb.ua/blog/mykola_golomsha/394004_vid_industrialnogo_svitu.html