Презентація книги про Голодомор 1946-1947 років в Українському домі

1 рік ago Інформ центр 0

Микола Голомша взяв участь у презентації книги про Голодомор 1946-1947 років, яка проходила в Українському домі. У своєму виступі Микола голомша зазначив:

Книга, на презентації якої ми сьогодні перебуваємо присвячена сумній даті – 70 років голоду, названого істориками – «третім радянським», що  відбувся у 1946-1947 роках.

Тема Голодоморів для мене має особливе значення і як для заступника Генерального прокурора, і як для політика, громадського діяча та громадянина.

Вдумайтесь тільки, Україна за роки радянської влади пережила три голоди: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років, які суттєвим чином позначилися на генофонді української нації. Кожне з цих жахливих явищ має свої специфічні відмінності, але поєднує їх одна спільна риса: державні примусові хлібозаготівлі.

За те, що я скерував до суду кримінальну справу про визнання Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом українського народу, злочинним режимом Януковича я був понижений на посаді із заступника Генерального прокурора до військового прокурора Центрального регіону України.
Про Голодомор 1932-1933 років

Довідково: 22 травня 2009 року Головним слідчим управлінням Служби Безпеки України була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу України за фактом здійснення посадовими особами геноциду в Україні у 1932—1933 роках, від якого загинули мільйони громадян.

13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва підтвердив висновки слідчих Служби безпеки України про організацію вчинення в 1932—1933 роках на території УСРР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму — геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення, та закрив кримінальну справу на підставі пункту 8 частини 1 статті 6 Кримінально-процесуального кодексу України, у зв’язку з їхньою смертю.

Згідно з Висновком судової науково-демографічної експертизи Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М. В. Птухи Національної академії наук України від 30 листопада 2009 року внаслідок вчиненого геноциду в Україні загинуло 3 млн. 941 тис. осіб.

Зібраними органом досудового слідства фактичними даними підтверджено, що організований та вчинений злочин геноциду був спрямований не проти представників інших національностей, які теж постраждали від Голодомору 1932—1933 років але в набагато меншій кількості, ніж етнічні українці, а саме проти частини української нації.

За висновком органу досудового слідства — Головного слідчого управління Служби безпеки України (В.Вовк) — керівництво радянського режиму з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932—1933 років, умисно організувало геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб, тобто безпосередньо вчинили злочин, передбачений частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу України.

12 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва розпочав попередні слухання по справі. 13 січня суддя В. М. Скавронік розглянув кримінальну справу. Рішенням суду підтверджені висновки слідчих Служби Безпеки України про організацію здійснення у 19321933 роках на території УСРР керівництвом більшовицького тоталітарного режиму — Йосипом СталінимВ’ячеславом МолотовимЛазарем КагановичемПавлом ПостишевимСтаніславом КосіоромВласом Чубаром та Менделем Хатаєвичем — геноциду української національної групи, тобто штучного створення життєвих умов, розрахованих на її часткове фізичне знищення. 21 січня 2010 року рішення суду набуло чинності.

Голод 1946-1947 років.

Довідково: Головне лихоліття вразило майже всю Українську РСР за винятком ряду західних областей. Смертельних мук голоду зазнали хлібороби південних областей УРСР: Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Дніпропетровської. Своїми страшними лещатами стискав голод населення Подніпров’я — Полтавської, Київської, Чернігівської, Кіровоградської областей. Тяжко терпіли від голоду жителі сіл та міст Вінницької, Кам’янець-Подільської, Сталінської, Ворошиловградської, Харківської, Сумської, Житомирської областей.

В західному регіоні, де селяни зібрали непоганий врожай, загони УПА, організовуючи опір вивезенню зерна, закликали населення допомагати голодуючим, які їхали туди по хліб.

«Західняки» рятували від голоду не лише своїх земляків — українців, а й росіян, білорусів, молдован, які, оминаючи загороджувальні загони міліції, пробивалися з голодуючих областей РРФСР, Молдавської РСР та Білоруської РСР за порятунком, і знаходили його. Але страждали від голоду і жителі західних областей. Найбільше — Ізмаїльської та Чернівецької, де в той час проходила насильницька колективізація. Сім’ям, що вступали до колгоспів, видавали по 200 кг зерна, і вони виживали, інші — голодували, часто гинули. В цих двох областях того часу смертність перевищувала народжуваність. Найвищою у них була дитяча смертність. Голодуючі змушені були вживати у їжу різні сурогати, траву, листя дерев, м’ясо загиблих тварин, ховрашків тощо. Доходило й до канібалізму. Люди відкопували мерзлу картоплю, буряки, що лишилися на полі після збирання. Навесні рятувалися щавлем, кропивою, лободою, конюшиною. У багатьох областях Української РСР їли також дрібних гризунів, собак, кішок.

Внаслідок недоїдання серед сільського населення поширилася дистрофія. В цей час у міських і сільських лікарнях перебувало 125 тисяч таких хворих. Близько 100 тисяч знаходилися у тяжкому стані, але не могли бути госпіталізованими, бо не вистачало лікарняних ліжок.

Станом на 2 липня 1947 р. в Українській РСР нараховувалось понад 1 млн. 154 тис. виснажених голодом людей — дистрофіків. У голодоморному вирі гинули в основному селяни-хлібороби, робітники. Поширювався й тиф. Страждали і помирали у селах і містах Української РСР люди різних національностей — українці, росіяни, євреї, болгари, гагаузи, ін. Тоталітарною владою голод замовчувався. За різними оцінками кількість жертв становила приблизно 1,5 млн. чол.

Першопричиною голоду була посуха 1946 р., що охопила майже всі зерновиробні райони півдня та сходу України.

Водночас значно завищений План державних хлібозаготівель на початок жовтня 1947р. було виконано на 101,3% ціною повного оббирання українського села.

Українське зерно відвантажувалося у Польщу, Чехословаччину, Болгарію (з метою підтримки нових демократичних режимів), а в Україні селяни гинули голодною смертю.

Якщо Голодомор 1932-1933 років знайшов своє гідне відображення в українській народній пам,яті та політичній історії, то Великий Голод 1946-1947 рр. належної оцінки ще й досі не отримав. Зверніть увагу на назву видання: Україна Голодомор 1946-1947 років: непокараний злочин, забуте добро.

Фактично у назві дається певний дороговказ того, що ми маємо зробити, а саме:

  1. Провести відповідну роботу й доказати нашій громадськості і світовій спільноті, що у 1946-1947 роках був саме ГОЛОДОМОР;
  2. Цей злочин сталінського режиму має бути покараний у відповідний спосіб (добре, що вже маємо напрацьований механізм цієї роботи у проблемі ГОЛОДОМОРУ 1932-1933рр.). Зазначу, що розслідуванням цієї справи займалася слідча група у складі майже 100 осіб, а до розслідування окремих її епізодів залучалося до 900 слідчих.
  3. Належним чином дослідити і показати братню допомогу мешканців західних областей жителям південної, центральної та східної частин України у цей складний період. Це має бути наш внесок у зміцнення української єдності.

Нинішня влада не відреагувала на звернення представників громадськості до уряду про відзначення на державному рівні 70-річчя повоєнного голодного лихоліття. Але той, хто забуває минуле, приречений на його повторення.