Відміна безоплатного проїзду у громадському транспорті: чергова недолугість влади?

1 рік ago Інформ центр 0

На нещодавньому засіданні Кабміну прийнято рішення про відміну безоплатного проїзду у громадському транспорті і тепер всі пільги держава буде монетизовувати. Цей процес стосуватиметься проїзду на тролейбусах, автобусах, трамваях, метро, а також приміських маршрутах.

У Міністерстві соціальної політики пояснюють, що всі пільги видаватимуть грошима. Але кінцеві суми виплат визначить місцева влада. Але цього чиновникам виявилось замало, і в Мінсоцполітики заявили, що всі пільговики мають бути у рівних умовах: і для тих, хто користується безоплатним проїздом лише кілька разів на місяць, і для тих, хто використовує пільги по декілька разів на день. Крім того, ті українці, що користуються зразу декількома пільгами, отримуватимуть грошові компенсації тільки за однією з них – самою більшою.

На думку фахівців, самою  більшою проблемою у реалізації цієї програми буде відсутність грошей.

В Україні в різний час приймались різні нормативні акти, що стосувались різних категорій пільговиків, але фінансування під них як правило не виділялося. З іншого боку, в місцевих бюджетах грошей на монетизацію пільг теж не передбачено. Тому спеціалісти задають цілком резонне питання: як місцева влада виходитиме із такої ситуації?

За наявними статистичними даними, наразі у країні 10 млн. пільговиків, яким, за розрахунками уряду, виділятиметься приблизно по 200 грн. щомісячно кожному. При цьому такі кошти повинні надходити або від місцевої влади, або з державного бюджету.

У зв’язку із цим виникають великі сумніви, що прийнята Кабміном програма буде реалізована, а рішення уряду відправити її на доопрацювання лише підсилює такі сумніви.

Абсолютна більшість спеціалістів вважають, що запропонована реформа не буде реалізована у тому вигляді, якому вона запропонована. Тому що вона передбачає поліпшення якості сервісу на транспорті, що за нинішніх умов навряд чи можливо.

Друге питання: чи дійдуть ці кошти до самого пасажира – залишаються риторичними. Є підозри, що доходитимуть вони із великими запізненнями, що породжуватиметься недосконалою системою адміністрування монетизації.

У ході неформального спілкування дехто із причетних до програми монетизації погоджується з тим, що поки конкретних механізмів її реалізації немає, а тому краще потихеньку спускати її на гальмах.

Виникає питання : кому взагалі прийшла така «унікальна ідея», що несе за собою багато негатива? Відповідь лежить на поверхні. Вона вигідна центральній владі, котра намагається у рамках децентралізації перекласти на плечі місцевих громад витрати на пільговиків. Вона вигідна Міністерствам фінансів та соціальної політики, але не вигідна людям, у першу чергу, пенсіонерам, котрі програють від її реалізації.

Якщо дивитись на ці процеси з точки зору економічної доцільності, то чим менше пільг, тим краще. Але, якщо враховувати рівень пенсій, відчайдушне соціальне положення пенсіонерів, то фактичне відбирання пільг виглядатиме дуже й дуже непривабливо.

Є ще один аспект цієї проблеми. Від реалізації з монетизацією пільг можуть більше виграти мешканці невеликих населених пунктів, котрі витрачатимуть на транспорт значно менше коштів, аніж, наприклад, мешканці міст-мільйонників, що даватиме їм додаткові кошти (хоча й невеликі), які вони можуть витрачати на свій розсуд. І навпаки, мешканці великих міст, скоріш за все, знаходитимуться у більш вразливій ситуації. Ось тут закладено ще одне з протиріч цієї урядової ініціативи.

Єдиними, хто може виграти від втілення реформи із монетизації пільг в нашій країні, можуть бути перевізники, котрі, за їхніми підрахунками, щорічно втрачають близько 1 млрд. гривень через перевезення пільгових категорій населення.

С.Балло