Улас Самчук – «український Гомер» двадцятого століття

10 місяців ago Інформ центр 0

Двадцятого лютого виповнюється 113 років від дня народження видатного українського письменника Уласа Самчука. На жаль, ще й досі велика кількість українців або взагалі нічого не чули про волинського Гомера, або, керуючись настановами радянської пропаганди, вважають його прислужником фашистів. А між тим Україна має пишатися, що Улас Самчук входить до еліти світового письменства, а його могутній роман «Волинь» був номінантом Нобелівської премії в галузі літератури. Він першим з усіх письменників світу розповів людям правду про голодомор 1932 — 1933 рр. у романі «Марія», відкрив правду про вояків УПА у творі «Чого не гоїть огонь». Не менш вагома й публіцистична спадщина Уласа Самчука, апогеєм якої стало його редакторство в газеті «Волинь», що почала виходити у Рівному в 1941 році.

Улас Самчук — один із небагатьох українських письменників, творчість якого всерйоз зацікавила західних критиків. Усі вони вважали за честь писати про його романи, повісті, драматургію, називаючи його високопрофесійним письменником і підкреслюючи поєднання в одній особі великого прозаїка та уславленого журналіста.

І все ж першоджерелом натхненної думки та публіцистичної майстерності великого письменника завжди була рідна Волинь, задля якої він жив і творив і яку, зрештою, прославив на весь світ в однойменному романі. Старовинне містечко Дермань, де народився Улас Самчук у лютому 1905 року, було одним із осередків української культури протягом кількох століть. Тут зростали такі видатні українські діячі, як Іван Федорович, Іов Княгиницький, Антоній Грекович, Іов Борецький, Мелетій Смотрицький.

Таку віддану любов до своєї малої батьківщини письменник зумів перенести на всеохоплюючу та всеспопеляючу відданість Україні, яка чи не найбільше проявилася під час німецької окупації. Парадоксально, але якраз та частина життєдіяльності Самчука, яка давала підстави радянській пропаганді називати його «геббельсом», стала чи не найяскравішою сторінкою його творчості, виявом мужності та мудрості водночас. Саме в період 1941 – 1942 років, коли Самчук був редактором «Волині», він проявив послідовність і непохитність у відстоюванні українських інтересів.

Завдяки редакторському та публіцистичному таланту Уласа Самчука та обласної плеяди авторів часопису, письменників О. Ольжича-Кандиби, О. Теліги, Є. Маланюка, Ю. Клена, Ф. Дудка, «Волині» вдалося не лише досягти фантастичного на той час тиражу в 60 тисяч примірників, а й стати, по суті, дороговказом для багатьох волинян.

Та й у створенні УПА далеко не остання роль належала Самчуковій газеті. І лише усвідомивши, яку величезну небезпеку таїть у собі геніальна задумка журналіста, гітлерівці навесні 1942 року запроторили головного редактора «Волині» до в’язниці.

Незважаючи на те, що Улас Самчук 40 повоєнних років перебував поза Батьківщиною, в еміграції, він ніколи не поривав з Україною духовно. І на чужині продовжував писати гострі публіцистичні статті, що мали відродити українську державницьку ідеологію. Врешті-решт життєздатність його ідейної платформи знайшла своє втілення у створенні Світового Конгресу Вільних Українців (12 – 19 листопада 1967 року, Нью-Йорк), який, по суті, поклав початок об’єднанню усіх українців у світі.

Письменник помер у Торонто 9 липня 1987 р.

Політична партія «ПАТРІОТ» вшановує пам’ять про видатного українця, унікальне явище в світовій літературі, коли письменник протягом кількох років був хронологістом життя українського народу в часи найтяжчих його випробувань, журналістом високого класу, літописцем Волині.