Українці у Польщі: «біженці» чи «трудові мігранти»?

4 місяці ago Інформ центр 0

Нещодавно прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, виступаючи у ЗМІ, що влада країни нібито прийняла “кілька десятків, а можливо, сотень тисяч біженців з України”. І на цій підставі польська сторона не вбачає за потрібне приймати додаткову кількість біженців з країн Близького Сходу та Північної Африки, на чому наполягають представники євросоюзівських інституцій. Така заява польського посадовця викликала відповідну реакцію як в Україні, так і за її межами.

Якщо коротко прослідкувати історію питання, то слід зазначити, що ліберальний польський уряд Еви Копач у вересні 2015 року зобов’язався прийняти близько 7 тисяч мігрантів з півдня. Після перемоги на виборах в листопаді того ж року правоконсервативної партії PiS новосформований уряд Беати Шидло відмовився виконувати рішення попередників з міркувань безпеки, фактично порушивши зобов’язання попереднього уряду, котрі він взяв на себе у рамках європейської солідарності стосовно  врегулювання мігрантської кризи.

Наразі ситуація виглядає таким чином, що за офіційними польськими даними, упродовж 2016-2017 років лише 88 громадян України отримали статус біженця в Польщі, а 239 українців – статус особи, яка потребує додаткового захисту.

Реагуючи на ситуацію, що склалася, Посольством України в Польщі у спеціальній заяві оприлюднено статистичні дані, які показують «справжній характер проблеми». “Упродовж 10 місяців 2017 року компетентними органами Польщі було надано статус біженця 56 громадянам України (у 2016 році – 32) та прийнято 175 рішень про надання українцям статусу особи, яка потребує додаткового захисту (у 2016 році було 64 таких рішення)”, – йдеться в повідомленні посольства.

Зазначається, що згідно з офіційною інформацією Управління з питань іноземців Польщі, протягом січня-жовтня 2017 року до Управління звернулися 625 громадян України з проханням надати їм міжнародний захист. У 2016 році таких звернень було 1306, що вказує на зменшення цієї категорії осіб майже вдвічі. Інформується, що станом на 1 липня 2017 року дійсні дозволи на проживання в Польщі мало більше ніж 128 тис. громадян України (з них 79 осіб мали статус біженця).

Протягом першого півріччя 2017 року громадянам України було видано 91 436 дозволів на працю різних типів. Для порівняння, протягом 2016 року українці отримали 10 3208 дозволів на працю, а протягом першого півріччя 2016 – 41 062 дозволи, що свідчить про зростання вказаного показника у поточному році майже вдвічі. Водночас, консульськими установами Польщі в Україні за дев’ять місяців 2017 року оформлено 988 231 візу (національні та шенгенські).

Порівняно з аналогічним періодом 2016 року кількість виданих віз залишилася практично незмінною, проте кількість виданих національних віз типу Д (працевлаштування, навчання, возз’єднання з родиною) у 2017 році збільшилася в 1,5 раза.

Отже, статистичні показники чітко доводять те, що польська сторона намагається використати в черговий раз «українське питання», свідомо використовуючи маніпуляцію термінами задля досягнення власних цілей.

У Польщі вже не вперше високопосадовці називають сотні тисяч трудових мігрантів з України, які платять податки і соціальні відрахування, біженцями, котрі перебувають на повному утриманні держави.

Чому нинішні  польські правлячі кола це роблять?

По—перше, українські заробітчани вносять чималий внесок у те, щоб польська економіка й надалі залишалась однією з найбільш динамічних економік єврозони.

По-друге, польська сторона, маніпулюючи цифрами, намагається у будь-який спосіб уникнути процесу розмивання власної національної ідентичності шляхом підвищення рівня ісламізації країни за рахунок вихідців з Близького Сходу та Північної Африки.

По-третє, такими заявами польська сторона намагається підняти власну геополітичну вагу в очах інших членів Євросоюзу як атлантів, які начебто ціною неймовірних зусиль тримають на своїх плечах спокій на східних кордонах єврозони.

А українців у цьому процесі намагаються використати лише як розмінну монету задля виправдання власного політичного та економічного егоїзму.

Не забарилася й реакція європейських інституцій на такі висловлювання  і дії польських посадовців. Так,  на початку грудня Єврокомісія повідомила, що подає скаргу до суду ЄС на Польщу за відмову приймати біженців.

На це офіційна Варшава відповіла, що вона й надалі не погоджуватиметься приймати біженців і готова відстоювати свою позицію в суді. Що ж, як кажуть, процес набирає  обертів…

С.Балло