День народження Степана Бандери – прапору українського визвольного руху

1 рік ago Інформ центр 0

1 січня 2018 року – 109-а річниця з дня народження Провідника української нації та українського визвольного руху Степана Бандери.

Згадаємо життя і діяльність цього видатного борця за незалежну Українську державу, чий незламний дух у відстоюванні національної ідеї, героїзм і саможертовність надихали і продовжують надихати справжніх українських ПАТРІОТІВ.

Народився ідеолог українського національного руху 1 січня 1909 р. в селі Старий Угринів (нині це Калуський район Івано-Франківської області) в родині греко-католицького священика.

Ріс в атмосфері українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних зацікавлень. З дитинства С. Бандера був свідком відродження і будови Української держави. З листопада 1918 р. його батько був послом до парламенту Західно-Української Народної Республіки — Української Національної Ради — в Станиславові (нині це – Івано-Франківськ) і брав активну участь у формуванні державного життя Калущини.

З 1919 році по 1927 рік Степан Бандера навчався в гімназії м. Стрий. В третьому класі він став членом Пласту.

Після закінчення гімназії, в 1928 році С. Бандера вступає на агрономічне відділення Високої політехнічної школи у м. Львові. Там він навчався до червня 1934 року. Отримати диплом Бандері завадив арешт та подальше ув’язнення через його політичну діяльність.

З 1930 року Степан Андрійович стає членом Організації українських націоналістів, глибоко пройнявшись її ідеологією. В 1932 – 1933 роках він вже замісник та керівник Краєвої екзекутиви, або комендант Української Військової Організації (УВО).

У червні 1934 року польська поліція арештовує Степана Бандеру та інших членів ОУН. Під час Варшавського процесу їх судили за приналежність до ОУН та за організацію політичних акцій. До 1939 року С. Бандера перебував у в’язницях міст Кельц, Вронки та Берестя. Але навіть в ув’язненні він залишався провідником ОУН та підтримував зв’язок із підпіллям.

Після нападу Німеччини на Польщу ситуація на дільницях, де перебували в’язні, стала критичною і в’язнична адміністрація поспіхом евакуювалась, внаслідок чого всі ув’язнені вийшли на свободу.

В цей же час після загибелі провідника ОУН Євгена Коновальця Провід ОУН очолює полковник Андрій Мельник. Повернувшись в лави ОУН, Степан Бандера вимагає його звільнення та змінення тактики організації. Такі заяви сприяли виникненню конфлікту в організації і відокремленню від ОУН групи людей, які підтримували Бандеру.  В квітні 1941 року була утворена організація ОУН-Б.

5 липня 1941 року гітлерівці відправили Бандеру під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року  ув’язнили тепер вже в центральну Берлінську тюрму. З початку 1942 по серпень 1944 року він перебував у концтаборі Заксенгаузен в бункері «Целленбау».

У вересні 1944 року С. Бандеру звільнили. Гітлерівці запропонували йому участь в керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак український націоналіст відхилив цю пропозицію і не погодився на таку співпрацю з фашистами.

С. Бандера вів активну боротьбу проти Москви та Радянської влади, за що Радянський уряд вбачав у ньому небезпечного ворога. Через переслідування «совєтчиною», Степан Бандера постійно змінював своє місце проживання. Останні роки свого життя він провів у місті Мюнхен, де навчалася його донька, жив за підробним паспортом на ім’я Штефана Попеля.

Загинув ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху 15 жовтня 1959 року від рук радянського агенту КДБ Богдана Сташинського, якого Радянський уряд уповноважив вбити Степана Бандеру в Мюнхені: зі спеціального пістолету кадебешник вистрілив в обличчя ПАТРІОТУ струмінь ціанистого калію.

Поховали видатного діяча українського визвольного руху на мюнхенському цвинтарі тільки через п’ять днів.

Степан Бандера разом із Ярославом Стецьком були авторами Акту відновлення Української Держави 30 червня 1941 року і реальним і небезпечним ворогом тих, хто придушував український визвольний рух. Водночас він став символом такого руху, причому ще за життя.

Невтомна боротьба, принциповість та кипуча енергія перетворила ім’я Степана Бандери на прапор українського визвольного руху, на символ справжнього борця за незалежність України.

ПАТРІОТИ наголошують: Степан Бандера мав місію національного прапора, все життя виконував цю місію з честю, а тому завжди буде для України символом справжнього та безкомпромісного національного визвольного руху.

Прес-служба