Європейська інтеграція: що робити для покращення інформаційної присутності України за кордоном

4 тижні ago Інформ центр 0

Недолугість державної інформаційної політики

Перебуваючи за кордоном, завжди запитуєш у європейців, що вони знають про Україну і чи хотіли б вони побувати в нашій країні? Відповіді не тільки простих європейців, а й чиновників будуть приголомшувати: Україну більшість європейців плутають з Росією, але знають, що на нашій території іде військовий конфлікт і що їхати до нас небезпечно. Цей «конфлікт», наприклад, чиновники з Департаменту міграційної служби Валенсії (Іспанія) безапеляційно називають громадянським конфліктом, і не хочуть навіть чути про агресію Росії в Україні. І ці люди – співробітники Міністерства!

Недостатня інформаційна присутність України за кордоном, недостовірна інформація про нашу країну, яку активно поширюють в Європі прокремлівські ЗМІ призводить до того, що більшість європейців судять про неї тільки з резонансних новин про конфліктні ситуації в політичному житті (наприклад, бійки в Верховній Раді) та військові дії на сході нашої країни.

Це в той час, коли навіть в Європарламенті говорять про необхідність протидії пропаганді Кремля, зауважуючи, що контент російської пропагандистської позиції за кордоном збільшується. У зв’язку з подіями в Каталонії, сьогодні Іспанія вже заявляє про надзвичайну стурбованість діями Росії, зокрема зростаючою пропагандистською роллю, яку веде Росія в соцмережах задля посилення сепаратистського руху за незалежність Каталонії.

Дійшло до того, що в російських школах вихідного дня, які є в усіх європейських містах з достатньою скупченістю вихідців із колишнього СНГ, історію країн колишнього Радянського Союзу викладають з точки  зору путінської Росії, зокрема історію часів Київської Русі. Відповіді на питання щодо Криму чи Голодомору в Україні російські «викладачі» теж мають однозначну: «Кримнаш, а Голодомор – не геноцид українського народу, а вигадки української хунти». Зокрема, таке можна почути в російських школах вихідного дня в Валенсійській автономній області Іспанії.

І от маємо результат: американські ЗМІ називають Крим «спірною територією», міністр закордонних справ Сербії Івіца Дачич заявляє, що Белград не приєднуватиметься до європейських антиросійських санкцій, і «бажає підтримувати з Росією всеосяжну співпрацю і дружні відносини в політичній і економічній сферах, в науці, культурі, освіті, а також в питаннях оборони, безпеки та військової промисловості». Далі буде?

Що робить Україна в цьому напрямку? Створила Міністерство інформаційної політики. Те, в свою чергу, щось акумулює, розподіляє, контролює і займається «чимось важливим», яке ніхто не бачить і яке ні на що особливо не впливає. Зокрема, на інформаційну присутність України за кордоном.

Інші провладні структури, намагаючись поліпшити інвестиційну привабливість нашої держави, час от часу проводять бізнес-форуми, запрошують бізнесменів, керівників української діаспори, пропонуючи їм вкладати в Україну кошти. Але результатами в цьому напрямку держава теж похвалитися не може.

Причина все та ж:  в Європі недостатньо інформації про нашу країну, а  сформована проросійськими ЗМІ думка, що в нашій країні небезпечно жити, особливо не приваблює в країну ні туристів, ні інвестиції.

Ініціативи ентузіастів

Недолугу інформаційну політику України за кордоном чиновники пов’язують передусім з недостатньою кількістю бюджетних коштів. Потужне іномовлення, про яке, як про панацею, говорять українські можновладці, потребує великих інвестицій. При нашому скрутному бюджету їх ще можна довго чекати. Але є безліч інших шляхів, які можуть популяризувати Україну за кордоном, доносячи до європейців об’єктивну інформацію про нашу історію і реалії.

Крім організації концертів українських культурних діячів, різноманітних виставок етномистецтва, які постійно проводять за кордоном переважно ентузіасти – патріотично настроєні українці, це ще й створення сайтів – інтернет-ЗМІ, які не потребують великих матеріальних затрат. Та ж Росія має, наприклад, в Іспанії кілька таких інтернет-видань (крім російськомовних газет та журналів, яких в Іспанії взагалі більше десятка). Серед них є двомовні, які популярні не тільки серед вихідців із колишнього СНГ, а й серед іноземців.

Сьогодні українськими журналістами засновуються інтернет-видання, які популяризуються передусім серед нашої діаспори за кордоном. Ці ЗМІ наповнені об’єктивним контентом, розповідають  про життя України, її реформи, історію. Журналісти рекламують видання власним коштом, на ентузіазмі. Як краплі води точать камінь, так і всі починання наших патріотично настроєних співвітчизників позитивно впливають на інформаційну політику України за кордоном. Але без системного підходу та допомоги держави таких починань недостатньо.

Щоб посилити інформаційну присутність України за кордоном, знову ж таки журналісти, об’єднані в Громадську організацію «Київський прес-клуб», ініціювали інше починання: прес-тур по історичних місцях України для своїх іноземних колег – журналістів із Європи та Азії. Цього разу ініціативу українських журналістів підтримали в Міністерстві економічного розвитку і торгівлі України. Перший прес-тур стартував минулого тижня і був надзвичайно вдалим.

Подорож в історію. Древній Київ

Щоб зрозуміти важливість цього прес-туру, розповімо деталі. На протязі п’яти днів історичними місцями України подорожували як іноземні, так і українські представники мас-медіа, які мають можливість друкуватись в іноземних ЗМІ. Подорожувала з іноземними журналістами і автор цих рядків. Подорож була п’ятьма областями України і охоплювала цілий історичний пласт – з V по XIX століття.

Взагалі, історія України настільки багата та цікава визначними подіями, що навіть п’яти днів виявилось недостатньо, щоб продемонструвати всю нашу історичну палітру. Чого вартий тільки Древній Київ, який в натуральну величину відтворений в «Парку Київська Русь» (в районі села Копачів Обухівського району Київської області).

Екскурсоводи розповіли журналістам історію Древнього Києва V-XIII століття – величного середньовічного міста Східної Європи, а також вплив Київської Русі на формування і розвиток цивілізації в минулому, сьогоденні і майбутньому, наголошуючи, що Древній Київ був одним із стовпів світової культурної спадщини та ядром східнослов’янської цивілізації. А далі журналісти мали змогу зануритись в атмосферу Київської Русі, погуляти вулицями «граду Володимира» та навіть самим взяти участь в середньовічному турнірі лучників.

Після відвідин цього духовного центру, який усією міццю великої спадщини об’єднував та об’єднує народи України, Європи та світу, враження у всіх, не тільки іноземців, завжди неперевершені. Але головне: представники ЗМІ зможуть розповісти за кордоном історію Київської України-Русі, і те, що побачили на власні очі, а не слухати інформацію, перекручену путінською пропагандою.

Козацтво

Справжнім шоком для іноземців було відвідання в Сумській області козаків – осередка характерництва та бойових мистецтв, який знаходиться на Грунівській Січі, в околицях сіл Барилівка та Грунівка Сумської області. Грунівська Січ  розташована в лісі, серед вікових дубів. У таких умовах, в поєднанні з природою, зазвичай, і жили характерники, про яких сьогодні ходять легенди. Розповідають, що вони руками зупиняли кулі, викликали панічний жах у ворогів, ходили по воді та вогню, годинами перебували під водою, могли ставати невидимими, гіпнотизувати, з’являтись у кількох місцях водночас. У наш час залишився лише слід від цих воїнів. Бойові мистецтва козаків-характерників, їх таємниці та звичаї втілились в українських бойових танцях, на кшталт гопака, а в осередках характерництва українці можуть проходити спеціальний вишкіл.

На Грунівській Січі козаки вчили іноземних журналістів їздити на конях, провели з ними майстер-класи з метання спису, ножа, володіння батогом, кування грошей,  показали їм елементи козацького бою, але головне – продемонстрували, хто такі українці і яким є «код нації».

Гетьманщина

Далі був Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця», який знаходиться у місті Батурин на Чернігівщині. Це вже подорож в XVII століття нашої історії.

Музей, який знаходиться у місті Батурин на Чернігівщині, об’єднує безцінні пам’ятки історії, архітектури, культури, археології і природи: палацово-парковий ансамбль Кирила Розумовського, будинок генерального судді Василя Кочубея, музей археології Батурина, Воскресенську церкву-усипальницю  гетьмана Розумовського, парк «Кочубеївський»,  Миколо-Крупицький монастир та Цитадель Батуринської фортеці.

І була розповідь екскурсоводів про українських гетьманів та трагедію, яка сталася  у 1708 році: тоді автентична цитадель з фортецею була повністю зруйнована московським військом на чолі з князем Олександром Меньшиковим, а 16 тисяч людей – усіх мешканців фортеці – московити жорстоко вбили.

XVII століття. Полтавська битва

Ще однією віхою нашої історії була Полтавська битва – визначна баталія під час Великої Північної війни між арміями Карла XII та Петра I, яка відбулася в 1709 року поблизу Полтави i закінчилась розгромом шведських військ. У Полтаві  для представників мас-медіа була візуалізована екскурсія з костюмованим виступом вихованців місцевої школи фехтування.

Культурні надбання та можливість інвестувань

Потім було селище Опішня в Полтавській області та його Національний музей-заповідник українського гончарства, метою якого є збереження й популяризація гончарської спадщини України. На даний час заклад володіє найбільшою в Україні колекцією традиційної кераміки (близько 30 тисяч одиниць збереження), яка представляє досягнення всіх історико-етнографічних регіонів України від найдавніших часів до сьогодення.

І був майстер-клас по виготовленню гончарських виробів, коли журналісти самі працювали з глиною, виготовляючи певні вироби на гончарному крузі.

Продемонстрували їм і справжню скарбницю вітчизняного та зарубіжного образотворчого і декоративного мистецтва ХVІ-ХХІ ст., яка зібрана в Сумському обласному художньому музеї ім. Никанора Онацького.  В основу експозиції покладено мистецьке зібрання відомого київського промисловця і мецената Оскара Гансена, де є твори художників України, Росії та Західної Європи – Італії, Голландії, Франції.

Мали змогу іноземці побачити і наші пам’ятки культури, які потребують термінової реконструкції та інвестицій. Зокрема, це – Шарівський палац — білокам’яна будівля кінця ХІХ століття неоготичного стилю, яка розташована у селищі Шарівка на Харківщині. Незважаючи на те, що палац довгий час приходив у запустіння, він і сьогодні не втрачає своєї привабливості: вціліли деякі елементи декору, багата ліпнина, розписні плафони, інше.

Дієві інвестиції в інформаційну присутність України за кордоном

Ось такий був прес-тур, метою якого було донести до європейців надзвичайно багату на події історію України, показати історичні та природні пам’ятки нашої величної держави, поспілкуватись з українськими козаками – вольовими, хоробрими воїнами, дати можливість представникам європейських мас-медіа долучитись до участі в різного роду майстер-класах, як то здобуття навиків із ковальської та гончарської справ,  їзди на конях, інше, взяти участь в інсценізованому історичному фехтуванні та середньовічному бої.

Наприкінці прес-туру представникам мас-медіа іноземних держав та журналістам із України була подарована книга лідера Політичної Партії «ПАТРІОТ» Миколи Голомші «Майданна Україна. Майдан як явище і процес», яку презентувала колегам автор цього матеріалу. В книзі – роздуми державника, політика Миколи Голомші про історичні події, які проходили в нашій країні не тільки на протязі тисячоліть, а й тривають зараз – в Майданній Україні, а також роздуми державника про зв’язок поколінь та історичний код українця.

«Збройне захоплення наших територій – Криму і частини Донбасу – сталося як закономірний наслідок попередньої «інформаційно-культурної» агресії Росії. Примітивному, але дуже агресивному «руському миру» ми маємо протиставити інформаційно-культурній простір України і, передусім, його толерантність, повагу до людської особистості, підтримку творчості, європейську багатогранність», – наголошує в своїй книзі Микола Голомша.

Отже, дії держави, як то заборона в Україні російських телеканалів, російського кінопродукту, прийняття закону про прозорість медіавласності – це вагомі, але недостатні кроки для нашої інформаційної політики. Ми продемонстрували кілька прикладів, які при систематичному впровадженні можуть більше популяризувати Україну за кордоном, зменшити інформаційно-психологічний вплив, який веде в Європі путінська Росія, і, нарешті, дати можливість європейцям зануритись в наш інформаційно-культурний простір, побачити його на власні очі і самим в своїх ЗМІ зробити висновки.

Україна має нарощувати свою інформаційну присутність за кордоном, щоб протистояти пропагандистській діяльності прокремлівських ЗМІ та з метою донесення до Європи та світу правдивої інформації про наш реальний інформаційно-культурний простір. Але для цього державі потрібно навчитись підтримувати прогресивні ініціативи журналістів та усіх патріотично настроєних українців, допомагати їм створювати та поширювати власні інформаційні продукти, бо ж слово — це велика сила і зброя, які здатні встановлювати справедливість, протистояти ворогові та навіть змінювати світ.

Людмила Башкірова, провідний спеціаліст медіа-сектору Політичної Партії “ПАТРІОТ”.