Роковини смерті Василя Стуса. Пам’ятаємо, за що розпинали

2 роки ago Інформ центр 0

Сьогодні, 4 вересня, роковини смерті Героя України, Лауреата Державної премії ім. Тараса Шевченка, відомого українського поета, літературознавця, прозаїка, правозахисника Василя Стуса. Помер він в російському таборі ВС-389/36-1 в Пермському краю в 1985 році.

Василь Стус був один із найактивніших представників українського культурного руху «шістдесятників». За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури, Василь Семенович зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

Також у цей день, 4 вересня, 52 роки тому в кінотеатрі «Україна» в Києві відбулася презентація фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Фільм став знаковим і для історії українського кіно, і для цілого дисидентського руху «шістдесятників». Після виступу режисера слово для виступів брали Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл та Василь Стус, які закликали партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції, що відбувалися на той час в Україні.

Прем’єра фільму, який вже був відзначений закордонними нагородами, зокрема Золотою медаллю на міжнародному кінофестивалі в Мілані, плавно перейшла в стихійну акцію протесту, в якій взяв активну участь і Василь Стус.

Це був перший громадський політичний протест на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції Василя Стуса відразу ж було відраховано з аспірантури, а сама кінокартина на тривалий час опинилася під забороною.

У відкритих листах до Спілки письменників, Центрального Комітету Компартії, Верховної Ради Стус критикував панівну систему, що після відлиги стала повертатися до тоталітаризму та відновлення культу особистості, протестував проти порушення прав людини і арештів у середовищі своїх колег.

На початку 1970-х приєднався до групи захисту прав людини. Літературна діяльність поета, його звернення у вищі партійні інстанції з протестами проти порушення людських прав і критичними оцінками тогочасного режиму у 1972 році спричинили арешт Василя Стуса. Покарання він відбував у мордовських і магаданських таборах.

Повернувшись восени 1979 року до Києва, Василь Семенович приєднався до Гельсинської групи захисту прав людини. Попри те, що його здоров’я було підірване в таборах, Василь Стус заробляв на життя, працюючи робітником на заводі.

У травні 1980 року був знову заарештований, визнаний особливо небезпечним рецидивістом і у вересні засуджений до 10 років примусових робіт і 5 років заслання.

В таборі на знак протесту проти жорстокого поводження адміністрації з політв’язнями, він кілька разів оголошував голодування. У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що, читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари. Табірними наглядачами також було знищено збірку з приблизно 300 віршами Стуса.

Помер Василь Стус в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження, можливо, його в таборі вбили. За офіційними даними, причиною смерті стала зупинка серця.

Поезія Василя Стуса, яка дійшла до нащадків, – надзвичайно лірична та мелодійна. Її основу становить усвідомлення внутрішньої свободи, готовності до боротьби за кращу долю народу і України. Однак поступово домінуючими в творах поета стали песимістичні настрої, зневіра, породжені «соціалістичною» дійсністю.

Ну а акція протесту 4 вересня 1965 року після прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», одним із ініціаторів якої був Василь Стус, стала зразком та прикладом боротьби українців за свої права. Як писав у присвяченому політичним репресіям журналістському розслідуванні «Лихо з розуму» В’ячеслав Чорновіл, «у високі інстанції пішли запити, підписані авторитетними людьми. Молодь всіма засобами демонструвала свою солідарність із заарештованими. Під час судових процесів у Києві та Львові виникали стихійні маніфестації, протести». Серед тих, хто публічно висловлював солідарність із заарештованими, були авіаконструктор Олег Антонов, кінорежисер Сергій Параджанов, письменник Олесь Гончар.

Історик Юрій Шаповал зазначає, що ця акція протесту до певної міри загальмували процеси репресій і русифікації — аж до 1972 року, коли пройшла нова хвиля арештів серед інтелігенції.

Сьогодні ПАТРІОТИ вшановують пам’ять Героя-дисидента Василя Стуса, беручи приклад з його стійкості, незламності, твердої сили духу та волі.

Герою, ми пам’ятаємо, як тебе цькували та розпинали! А ти боровся, творив, вірив! Сьогодні ми продовжуємо твою справу.

Вічна тобі пам’ять!

Прес-служба