Голло-мітераніст Е.Макрон

1 рік ago Інформ центр 0

У ході своєї передвиборчої кампанії тодішній кандидат у президенти Франції неодноразово вживав термін «голло-мітеранізм», позначаючи таким чином свої підходи як до питань внутрішньої, так і зовнішньої політики.

Цей термін має підкреслювати незалежність зовнішньополітичної лінії Франції при одночасному вибудовуванні прагматичних партнерських відносин з основними світовими державами, перш за все, зі США, Німеччиною та Росією. Голло-мітеранізм у цьому контексті – це визнання примату зовнішньополітичної суб’єктності  Франції над суб’єктністю Заходу в цілому, де останні 70 років превалювали США. Тобто, перед обличчям спільних загроз Франція готова зближатися зі своїми партнерами (Карибська криза, криза 1982-1983 років, терористичні атаки у США (вересень 2001 р.), але за наявності протиріч активно критикує їх дії та дистанціюється від них (війна США у Вєтнамі, війна в Іраку 2003 року). Президент Франції разом з тим декларує недопустимість втягування країни в міжнародні конфлікти там, де це не стосується безпосередньо забезпечення безпеки країни, наприклад, військові дії Франції у Лівії.

В центрі його уваги (судячи з його публічних виступів) залишатиметься проект єдиної Європи та франко-німецького союзу як головного стрижня, навколо якого мають гуртуватися інші країни. В цьому Макрон є послідовником голлістської традиції, яку відрізняють дві особливості.

Перша полягає в тому, що на відміну від традиційних голлістів нова доктрина набагато глибше вписує Францію у західний світ, визнаючи ключову роль таких інститутів як НАТО та надаючи питанням колективної безпеки особливої ваги. На відміну від де Голля, який вивів країну з воєнної організації НАТО, Макрон закликає до укріплення альянсу в межах своєї географії, але з певними умовами (спільна боротьба з кібератаками, дезінформацією, покращенням координації в роботі спецслужб).

В той же час президент Франції виступає проти  розширення альянсу, за виключенням Балкан, Швейцарії та Північної Європи. Він також прохолодно поставився до ідеї залучення НАТО до боротьби з ІДІЛ в Сирії, вважаючи, що це розпиляє відповідальність та посилює розкол між Заходом. Таким чином, голлізм у нього тісно повязується у цьому питанні   з глобалізмом.

Друга особливість – це підкреслена ліберальна ідентичність нової зовнішньополітичної лінії, де Франція вписує себе в єдиний цивілізаційний код, що притаманний для розвинутого світу. Голлісти традиційно будували свою політику на консервативних засадах. На відміну від них Макрон – ліберал, котрий готовий захищати свої цінності, в тому числі й силовим шляхом.

Глава французької держави також підтримує позицію А.Меркель стосовно спрощення процедури надання статусу біженця. Саме ця ліберальна ідентичність зробила зустріч з Путіним у Версалі прохолодною, з провокаційними випадами проти Москви (чого вартує ремарка французького лідера про Королеву Франції Анну Ярославівну). Макрон у такий спосіб чітко дав зрозуміти з ким має справу, зберігаючи при цьому персональну дистанцію (незважаючи на пишний прийом). З Трампом, незважаючи на протиріччя, подібного не спостерігалося.

На сам кінець, поки що недооціненими є не стільки його ліберальні погляди, а його налаштованість  на гуманітарні пріоритети. На відміну від США, які вимагать дотримання прав людини, Макрон концентрується на ідеях збереження права на життя та безпеку, що на практиці означатиме більш активну роль Парижу в міжнародних конфліктах.

У Франції Макрона мало хто розуміє, а його дії вважаються непередбачуваними. Критики його політики вже обізвали таку доктрину «але в той же час». Тобто французький лідер з одного боку, зближується зі США, а з іншого – побоюється політики Трампа; критикує Путіна, але з помпою приймає його у Версалі; засуджує Асада, але виступає проти його відходу від влади.

В рамках такого коридору підходи Макрона дійсно здаються синтетичними. Але за межами червоних ліній вони можуть здаватися навіть жорсткішими від тих же консерваторів, від яких він демонстративно відмежовується у своїх виступах.

Нова політика Франції на світовій арені з часом заслужить свою власну наукову назву, де консервативні підходи переплітатимуться з лібералізмом, глобалізм з націоналізмом, а атлантизм з голлізмом.

С.Балло, аналітик