Червона лінія демократії

3 роки ago Інформ центр 0

В липні 2014 року Україна вже кілька місяців вела бойові дії проти підрозділів регулярних військ путінської Росії, загонів кремлівских спецслужб та найманців-терористів. Однак світова громада, особливо лідери провідих країн, ще не могли себе заставити повірити в цю реальність і плекали надію на «умиротворення» Путіна. З ядерною державою Росією, з «другом Владіміром» сильні цього світу не бажали передчасно сваритися та рвати відносини. Їх цілком влаштовувала версія Кремля про «громадянське протистояння на Донбасі», яке всіма можливими — медійними, дипломатичними, культурологічними тощо — способами Московія намагалась утвердити в свідомості і пересічних європейців, і очільників країн. Так могло тривати досить довго і Україні довелось би ще невідомо скільки часу доводити свою правоту.

Точкою неповернення для світу і путінської Росії, зокрема, став день 17 липня 2014 року. Саме тоді в небі над Донеччиною, поблизу села Грабове, був збитий рейсовий пасажирський літак Боїнг 777 компанії «Malaysia Airlines», який летів за маршрутом Амстердам – Куала-Лумпур. Загинули всі присутні на борту пасажири і екіпаж — всього 298 осіб, з них 80 – діти.

Українська сторона одразу висловила очевидну версію — літак був збитий російським ЗРК «Бук». Кремль, усвідомивши перспективу відповідальності, всіляко намагався перекласти провину на українських військових. Втім, світова громадськість, зрештою, ціною таких жертв зрозуміла, що насправді має справу з глобальним терористом в особі путінського режиму.

З моменту трагедії міжнародною комісією з розслідування катастрофи виконана величезна робота щодо встановлення всіх деталей того дня і власне катастрофи. Оголошено попередні результати, які підтверджуються і висновками незалежного розслідування організації Bellingcat — малайзійський літак збили путінські військові за завданням високопоставлених осіб Кремля. На сьогодні групою розслідування встановлені і місце злочину, і посадові особи, причетні до цього ( Bellingcat ідентифіковала 20 російських військовослужбовців, причетних до вчинення цього злочину, більшість зі складу російської 53-ої зенітно-ракетної бригади).

Спротив розслідуванню, який чинила і чинить протягом всього цього часу Московія, свідчить про причетність Кремля до катастрофи. Спецслужби РФ намагались навіть викрасти матеріали слідства (матеріали звіту Федеральної служби захисту конституції Німеччини під назвою «Керовані спецслужбами електронні атаки Росії»).

Очевидно, що президент РФ Путін нарівні з виконавцями має нести пряму кримінальну відповідальність за вчинений злочин. Тільки так можна встановити справедливість у цій справі.

Звичайно, людське бажання отримати якнайшвидше результати розслідування, встановити імена всіх злочинців — і виконавців, і тих, хто віддавав накази — цілком зрозуміле. Мовчазний протест рідних жертв трагедії, який вони провели напередодні третьої річниці жахливої події біля посольства Росії в Гаазі є тому підтвердженням. На лавці пам’яті, яку вони встановили навпроти посольства РФ, щоденним нагадуванням буде табличка з написом: «Чекаємо відповідальності і повної ясності».

Повної ясності чекають в Україні і Малайзії, Нідерландах і Австралії, в усіх куточках світу.

Напередодні річниці трагедії Євросоюз оприлюднив декларацію, в якій висловив сподівання, «що всі держави, які зможуть сприяти розслідуванню та кримінальному переслідуванню відповідальних, будуть це робити відповідно до вимоги Резолюції 2166 Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй”. Винні мають бути притягнуті до відповідальності, йдеться в документі, чому має послужити обрання національної судової системи Нідерландів чинником здійснення справедливого правосуддя.

…Демократія має багато недоліків. Але вона вимагає в усіх випадках з’ясування взаємовідносин сторін, встановлення причин вчиненого поступку, тим паче злочину, повного процедурного правового дійства, результатом якого є публічне оголошення міри вини і відповідальності кожного з причетних до цього сторін, осіб тощо.

Безумовна правова відповідальність є тією червоною лінією демократії, яку ніхто не може переступити без покарання. Здається, за кілька століть свого існування Московія так і не змогла зрозуміти цієї прописної істини.

Голова Політичної Партії “ПАТРІОТ” Микола Голомша