Коли Конституція стане Основним законом життя Майданної України?

2 роки ago Інформ центр 0

Україна обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування — таким бачив Україну Генеральний писар, а згодом Гетьман Війська Запорозького (в еміграції), автор однієї з найперших конституцій в Європі Пилип Орлик. Документ, який він писав разом із сподвижниками К. Гордієнком, Г. Герциком та А. Войнаровським, базувався на необхідності встановлення балансу між трьома основними суспільно-політичними силами того часу — гетьманом, старшиною та козаками. Єднання цих констант підпорядковувалось одній меті — незалежності та соборності Української держави.

Хоча історія не терпить умовностей, однак варто помріяти, якою була б Україна, якщо б з тих пір була самостійною та незалежною і керувалася Конституцією Орлика. Незаперечно — потужною в економічній, політичній, безпековій сферах, з сильними громадами і ефективними лідерами, але не імперією.
Цьоріч ми відзначаємо 21-річчя прийняття Конституції незалежної України. Двадцять років — термін, достатній для того, щоб зрозуміти ефективність Основного закону держави.
Як і Конституція Орлика, нинішній Основний закон прописаний на достатньо високому професійному рівні. І мав би бути ефективним фундаментом правової державної системи, яка мала б наповнити правове поле України адекватними Конституції законами та кодексами прямої дії. Однак сьогодні ми змушені констатувати, що саме цей документ протягом тривалого часу свідомо ігнорувався можновладцями і переписувався, зокрема, через прийняття підзаконних актів різними інституціями влади. Основний закон не отримав того розвитку, який би мав дати поштовх для перспективного руху суспільства в бік демократії і становлення загальнолюдських цінностей.
Натомість окремі політикани та відверті злочинці, наділені вищою владою в Україні, неодноразово намагалися змінити Основний закон під свої політико-кланові та бізнес-кримінальні інтереси. Здоровій частині політиків та громадським активістам вдавалося весь час протистояти таким спробам і відстоювати Конституцію.
Втім, діюча Конституція аж ніяк, навіть через 21 рік, не вичерпала свого цивілізаційного державотворчого потенціалу. Сьогодні вона має всі можливості розвиватися, оскільки на її базі повинно сформуватись нове законодавство оновленої Майданної України епохи цифрової демократії глобального світу. А зміни до цього документу мають вноситись надзвичайно виважено і аж ніяк не під політичну доцільність поточного моменту.
Однак наразі ситуація з Основним законом країни виглядає не так оптимістично.
Одноосібно-кулуарне рішення щодо внесення змін до Конституції, яке приймалося під час мінських перемовин і згодом стало предметом міжнародного тиску і шантажу з боку як путінської Росії, так і міжнародної спільноти в особі високопоставлених діячів ЄС і США, спричинило громадянсько-політичну бурю в державі і суспільстві.
Конституція не є тим документом, який приймається комусь на догоду, тим паче зовнішньому агресору. Конституція має відповідати сподіванням лише українського народу – в масштабах громад і громадян.
Якщо вже говорити про оновлену Конституцію, то тут варто виносити на обговорення теми майбутнього України — цифрової демократії, засад функціонування територіальних громад, нової управлінської стилістики, а не галузево-статусного диктату у взаємовідносинах влади і суспільства тощо.
Ми – країна Майданної демократії, яка ще досить хитка і може піддаватись як спокусам, так і тиску. Але за чверть століття український народ мінімум двічі довів своє право і бажання жити саме в демократичній країні, в державі, де Конституція є дійсно Основним законом для всіх.
Святкування 21-ї річниці прийняття Конституції України для більшості українців, і особливо політиків має стати усвідомленням того факту, що попереду у нас надзвичайно багато важкої роботи з очищення влади і суспільства, відстоювання цінностей, якими вже живуть громади, але які ще не стали переконаннями для владних еліт, та розбудова справжньої демократичної країни.
Микола Голомша, голова Політичної Партії «ПАТРІОТ»