Кілька слів щодо проекту «Поліцейські детективи»

2 місяці ago Інформ центр 0

Нещодавно голова Національної поліції України Сергій Князєв повідомив, що Національна поліція України запроваджує пілотний проект «Поліцейські детективи» у восьми регіонах України ‒ у Київській, Запорізькій, Львівській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській та Хмельницькій областях, на базі районних підрозділів. Суть проекту ‒ об’єднання функцій оперативників та слідчих під єдине підпорядкування. Мета його ‒ знайти оптимальний баланс між інститутом слідчих та інститутом детективів.

Виникає питання: проект «Поліцейські детективи» – це визнання грубих помилок реформування, допущених попереднім керівництвом Національної Поліції чи сліпе копіювання діяльності створеного НАБУ?

Якщо це визнання краху попередніх спроб реформування Нацполіції, а так думати є усі підстави, то є інші виходи:

По-перше, доручити кадровим працівникам терміново запросити на співбесіди тисячі необґрунтовано та необдумано раніше звільнених працівників поліції, в першу чергу, слідчих, штатних дізнавачів, оперативних працівників, дільничних.

Керівництво має визнати свої кадрові помилки, вибачитися і запропонувати їм повернутися на службу та з них, в першу чергу, готувати кадровий резерв у слідство.

По-друге, запропонувати колишнім слідчим та штатним дізнавачам, які раніше по різних причинах пішли з слідчої роботи, а сьогодні працюють в різних підрозділах поліції на інших посадах, повернутися до слідства.

Дати вказівку керівникам профільних вищих учбових закладів – у зв’язку з форс-мажорними обставинами, що виникли у досудовому слідстві, усіх випускників поліцейських вузів 2017 року спрямувати на роботу тільки у слідчі підрозділи поліції.  Цю вимогу зберегти та контролювати найближчі 3-5 років, до стабілізації проблеми з кадрами у досудовому слідстві.

По-третє, не можна в таких масштабних об’ємах проводити експерименти, потрібно враховувати морально-психологічні наслідки та інші ризики таких непоміркованих дій. Якщо і проводити цей експеримент у 8 областях держави, то він повинен торкнутися не більше ніж 15-20 райвідділів поліції з різною складністю оперативної обстановки, інші повинні працювати у сталому режимі.

Далі, треба не руйнувати своїми наказами карний розшук, а призначити слідчими (максимум до кінця року) 10-15% оперативників карного розшуку, БЕЗ, БНОН, дільничних, які мають вищу юридичну освіту, аналітичне мислення, з можливою майбутньою перспективою залишитися на роботі у слідчих підрозділах.

А формування служби поліцейських детективів потрібно проводити терпляче, виважено і поступово, не ламаючи якусь одну структуру в угоду інтересів іншої.

Не потрібно дивитись на деякі позитивні результати роботи НАБУ і пов’язувати усе це з успішністю детективної роботи. Не забуваймо, що НАБУ проводить роботу, в основному, у вузькій економічній сфері, зі спеціальними суб’єктами скоєння злочинів та й перебувають вони поки-що тільки на старті цієї роботи. Через 2-3 роки їх також чекають проблеми, і в першу чергу в об’ємах накопичених не розслідуваних кримінальних проваджень, тому що розкриття і розслідування виявлених економічних злочинів – це тривала, кропітка праця, пов’язана з проведенням чисельних довготривалих експертиз та інших чинників, включаючи різні види протидії.

І, останнє, якщо все ж таки проводити таке «реформування» карного розшуку, то навіщо тоді був потрібен проект «Закону про оперативно-розшукову діяльність»? Усім оперативникам відомо, що 90% оперативно-розшукової роботи у загальнодержавному масштабі припадає на карний розшук! У чому ж тоді полягає логіка задуманих перемін?

Додинський Леонід Олександрович

Радник голови Політичної Партії “Патріот”

екс-перший заступник начальника Департаменту карного розшуку МВС України