Дональд Трамп та стратегічна далекоглядність – це ще питання?

2 роки ago Інформ центр 0

 

У ході свого першого закордонного турне американський президент наробив багато галасу, пов’язаного не тільки з його контраверсійними заявами стосовно важливих міжнародних проблем, але й деякими іншими речами протокольного характеру, що не додають позитивних відтінків його іміджу.

В результаті, наприклад, союзники по НАТО отримали додаткові порції інформації для подальших роздумів. Йдеться насамперед про питання скорочення американської долі фінансування у діяльності Альянсу.

Заради справедливості слід зазначити, що це питання виникло не вперше. Починаючи з Рональда Рейгана, республіканці, перебуваючи при владі, особливо обстоювали позицію більш «справедливого», на їх думку, фінансування діяльності НАТО, тобто зменшення долі США у забезпеченні «оборонної парасольки» для Західної Європи. Як правило, це були непрості перемовини, які не призводили до суттєвих поступок з боку європейських країн-членів Альянсу. І от чергова спроба американського президента «надавити» на європейських колег з цього приводу. Але якщо раніше такі претензії висловлювалися у шанобливому дипломатичному тоні, то наразі вони висловлені чітким недипломатичним сленгом, що певною мірою образило європейців. Проблема поставлена, і європейці зараз болісно обдумують нові реалії, що склалися.

На нашу думку, Дональд Трамп поки що демонструє у такий спосіб свої тактичні здібності, а саме вміння мінімізувати витрати (як у випадку з фінансуванням НАТО), або ж прокручувати масштабні двосторонні контракти на поставки зброї (як у випадку із Саудівською Аравією). З іншого боку – за цими кроками не прослідковується стратегічний розрахунок, а саме поступова втрата політичної та економічної ініціативи і поступове зменшення місця та ролі США у прийнятті ключових рішень в регіоні.

На жаль, такий же підхід американський президент продемонстрував і по відношенню до Паризької кліматичної угоди. Очевидно, що рішення про вихід з неї було вже прийнято, але оприлюднювати його президент Сполучених Штатів у Брюсселі напевно не захотів, прогнозуючи вкрай негативну реакцію своїх колег-партнерів. Але й тут він поступив лише як тактик, виходячи із власних політичних інтересів. Мова йде про те, що таке рішення має позитивно сприйняти електорат нинішнього глави Білого дому, оскільки, за  логікою американського президента, вихід із  Угоди дозволить збільшити промислове виробництво. Таке рішення безумовно позитивно сприймуть шахтарі, працівники хімічної та сталеливарної промисловості, тобто ті, хто голосував за Трампа на минулих президентських виборах. Саме їм він обіцяв зберегти і навіть збільшити кількість робочих місць.

Мабуть виборці американського президента перебувають у захваті: він же виконує ті обіцянки, що давав під час президентських перегонів. Такий підхід звісно веде до тактичних перемог, але у більш далекій перспективі веде до стратегічних програшів. Схоже, що у Білому домі, поки що думають про перше.

С.Балло, аналітик