Пам’яті Любомира Гузара

2 роки ago Інформ центр 0

Блаженнішого Любомира Гузара, який помер 31 травня на 85-му році життя, поховали сьогодні, 5 червня, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового в місті Києві.

В Архиєрейській Літургії, яку проводив Верховний Архиєпископом УГКЦ Святослав, та Чині погребіння взяли участь близько 600 священнослужителів з різних єпархії України та з-за кордону, особистий посланець Святішого Отця Франциска Архиєпископ Кирил Василь, секретар Конгрегації для Східних Церков, чисельні кияни та гості міста.

Блаженнійший Любомир Гузар народився 26 лютого 1933 року у Львові, однак після вступу радянських військ у Західну Україну в 1944 році, його родина вирішила покинути країну, відтак він спершу опинився в Австрії, а потім у США. Саме там владика здобув середню освіту, закінчивши Малу духовну семінарію у Стемфорді (штат Коннектикут).

У 1977 році патріарх Йосип Сліпий висвятив його на єпископа, а за рік Блаженнійший став архимандритом монастиря Святого Теодора Студита.

Повернувся Любомир Гузар до України у 1993 році. До 1994 року служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа, а в 1996-му його призначили Єпископом-помічником Глави Української Греко-Католицької Церкви Мирослава (Любачівського).

У січні 2001 року на Надзвичайному Синоді Єпископів його обрали Верховним Архиєпископом УГКЦ, а у лютому Папа Іван Павло II призначив Любомира Гузара кардиналом Католицької Церкви.
У серпні 2005 року Верховний Архиєпископом УГКЦ Любомир Гузар проголосив перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва.

10 лютого  2011 року  Блаженнійший Любомир Гузар вирішив піти у відставку за станом здоров‛я, передавши паству та церкву Святославу Шевчуку.

Займався активною громадською діяльністю, зокрема, був учасником Ініціативної групи “Першого грудня”.
Блаженнійший Любомир Гузар упродовж багатьох років залишався беззаперечним моральним авторитетом не тільки для греко-католиків, але й для вірних інших конфесій та людей, далеких від релігійного життя.

Прес-служба, за матеріалами інтернет видань


Духовні лідери про кардинала Любомира Гузара

Глава УГКЦ Святослав:
«Блаженніший Любомир є даром П’ятдесятниці, даром Духа Святого для українського народу. Важко осягнути і переоцінити дар П’ятдесятниці нашій Церкві Любомира в його місії і всього того, що він нам залишає»,
«І Дух Святий через нього вчив українців справжньої молитви. Виконуймо цей заповіт, який він залишив, разом із ним. Продовжуймо разом із ним молитися, і побачимо, що всі ті дари Духа Святого, про які сьогодні чуємо, про які сьогодні молимося за молитвами цього праведного мужа, спочинуть у нашому серці».
«Блаженніший Любомире, ми тебе вчора проголосили всенародним молільником за мир в Україні, молільником не на землі, а на небесах. Навчи нас любити мир і спочивай у Божому мирі».

Патріарх УПЦ Філарет:
«Хочу побажати Блаженнішому кардиналу Любомиру, людині, яка служила Церкві протягом усього свого життя, аби Господь Бог дав йому Царство Небесне, блаженне і вічне життя. А пастві його бажаю молитися за свого пастиря і виявляти любов.
Для мене Блаженніший Любомир був доброю і м’якою людиною, чим робив дуже багато».

Владика Борис (Ґудзяк), Єпископ єпархії УГКЦ Святого Володимира в Парижі для українців Франції, країн Бенілюксу та Швейцарії:
«Для того щоби бути доброю людиною, Любомир Гузар з дитинства, проведеного у Львові, згодом втікаючи від бомб, будучи учнем в Австрії, студентом в Америці, священиком, монахом в Римі, а згодом єпископом і Патріархом в Україні, дивився щодня на Бога Чоловіка, Його слухав і з Ним спілкувався. Не завжди легко бути людиною: коли супроти нас коїться недобра поведінка, ми хочемо тим же відповісти, нас багато хто і що принижує. Блаженніший Любомир піднімав наш зір своїм словом і прикладом, щоб ми повірили в Ісуса Христа, Його знали і чули, з Ним спілкувалися і переконалися, що в Ньому ми стаємо людьми…
…Його здатність почути малого чоловіка робила його великою людиною. Відходить він від нас… Однак закликом для нас є те, що показують нам ці благодатні дні між Вознесінням Господнім і Зісланням Святого Духа. Ми чекаємо, щоб Святий Дух прийшов на місце вознесеного Спасителя, чекаємо з радістю і певністю, що ця прогалина заповниться. А прогалина, спричинена відходом Блаженнішого, має заповнитися нами. Тепер наш час зростати як людям у смиренні і доброті».