«Церковні закони». Що дійсно необхідно зробити заради захисту національних інтересів

2 роки ago Інформ центр 0

На цьому тижні країну «гойдали» дві значущих для української спільноти події: блокування ряду російських сайтів і соцмереж та спроба парламентарів розглянути церковні закони.
У першому випадку все сталося раптово і без попереднього обговорення з громадськістю: в один день було оприлюднено список юридичних та фізичних осіб, до яких застосовуються санкції, і попередження: за невиконання Указу президента будуть карати. У випадку з церковними законами влада рішуче діяти не стала, але розбурхати суспільство у неї вийшло.

Молитва під ВР

18 травня Верховна Рада планувала розглянути законопроекти про церковно-державні відносини в Україні: №4128 – «Про свободу совісті та релігійні організації (щодо зміни релігійними громадами підпорядкованості)» і № 4511 – «Про особливий статус релігійних організацій, керівні центри яких знаходяться в державі, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором».
Однак на розгляд сесії ці закони так і не внесли.

В день розгляду законопроектів Українська православна церква, до назви якої зазвичай додають слова «Московського патріархату», наглядно продемонструвала, що її підтримує значна частина українського суспільства. В одну мить під стіни Верховної Ради прийшли понад 6 тисяч вірян. Вони не пікетували Раду, в загальноприйнятому розумінні, а стояли з хоругвами, хрестами, іконами і табличками з назвами своїх єпархій, смиренно слухаючи молебень і читаючи спільні молитви.
Багато парафіян стояли з «тематичними» плакатами на кшталт «Законопроекти 4511 та 4128 – державні переслідування на Українську православну церкву».
Присутні біля Ради заявляли, що якщо парламентарії приймуть вищезгадані законопроекти, в Україні відбудеться рейдерське захоплення Києво-Печерської, Почаївської Лавр та інших православних храмів.
Молебень під ВР йшов більше 8-и годин, аж поки не закінчився сесійний день. Поруч із духовенством стояли опозиційні політики, зокрема, один із найбагатших людей України Вадим Новинський.
«Тільки за останні два дні по всій країні зібрано понад 300 тисяч підписів проти цих законопроектів. А що буде, якщо збір підписів продовжиться? Тому я закликаю Президента звернути увагу на цю ситуацію, втрутитися і не допустити порушення Конституції», – роздавав коментарі журналістам Вадим Новинський.
В цей же час інтернет заполонили коментарі священнослужителів, опозиціонерів, парафіян, які виступили з різкою критикою законів і попередженням про можливий початок релігійної війни в Україні.
У відповідь – кілька скупих коментарів від авторів законопроекту. Все.

Законопроекти
У чому ж суть законів, які так розбурхали опозиціонерів і парафіян УПЦ?

Нагадаємо, що ці законопроекти були зареєстровані у ВР більше року тому, але у порядок денний сесій досі не потрапляли.

Закон №4128 передбачає внесення змін до закону України «Про свободу совісті і релігійні організації». Суть їх зводиться до того, що парафіяни зможуть самостійно визначати підлеглість своєї церковної громади. Для цього вони збираються разом, обговорюють та голосують.

Ці зміни до закону виглядають досить логічними з огляду на те, що Росія веде проти України гібридну війну, багато українців загинули в ході цієї війни і, відповідно, чимало вірян хочуть йти на богослужіння до Української церкви – Православної Церкви Київського Патріархату.

Оскільки це питання не врегульовано законодавчо, в Західній Україні йде практично силове захоплення церков парафіянами УПЦ (КП).

Останній випадок: 16 травня в селі Зоряне Віньковецького району Хмельницької області священика Київського патріархату завели в храм «свободівці», які дали йому ключі від церковної будівлі, відібравши їх у священника патріархату Московського. В цьому випадку обійшлось без бійки, але в інших населених пунктах протистояння між вірянами Київського і Московського патріархату йдуть досить серйозні.

Щоб припинити ворожнечу між ними, зокрема, за храми, питання виносяться на розгляд суду, але судді часто приймають рішення на користь УПЦ (МП). Після цього долучаються радикали, які просто захоплюють храми на користь української церкви.

Щоб припинити такі захоплення і потрібне законодавче врегулювання.

Однак нові законопроекти викликали спротив УПЦ (МП), а глава РПЦ патріарх Кіріл (Гундяєв) з цього приводу навіть написав листа до лідерів країн «нормандського формату», в ООН, інші міжнародні організації.

Якщо згадати, що станом на 2016 рік УПЦ (МП) мала в Україні найбільше культових церковних споруд, а саме, 11 296 споруд та місць для молитов (із загальної кількості 28 841, які існують в Україні), то гнів російського духовенства зрозумілий, оскільки після прийняття законів громада сама зможе вирішувати, духовенство якої конфесії буде правити службу в тому чи іншому храмі.

До речі, найбільше церковних споруд УПЦ (МП) знаходиться у Хмельницькій (926) та Вінницькій (908) областях, найменше – у Львівській (28) та Івано-Франківській (30).

Другий законопроект №4511 передбачає запровадження особливого статусу для церков, які ієрархічно підпорядковуються центрам у країні-агресорі. Фактично, під це визначення потрапляє лише УПЦ Московського патріархату.

Також законопроект передбачає особливу процедуру реєстрації статутів таких релігійних організацій; підписання договорів (угод) між державою та керівництвом вказаних релігійних організацій; встановлення погодження кандидатур, що призначаються до керівництва релігійних організацій на центральному та регіональному рівні із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії.

Найбільше обурення духовенства УПЦ (МП) викликала норма закону про необхідність затвердження голів єпархій в центральному органі української влади.

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, метою його прийняття є, зокрема, захист національних інтересів України, своєчасне виявлення та належне реагування на «потенційні деструктивні впливи зовнішніх чинників з використанням релігійних факторів і впливів на громадськість та порушень територіальної цілісності і державного суверенітету України».

Головне науково-експертне управління, розглянувши даний законопроект, висловило думку, що надання «особливого статусу» з боку держави одним релігійним організаціям, на відміну від інших, може розцінюватись як втручання держави у діяльність церкви.

«Така пропозиція проекту не узгоджується зі згаданим вище положенням ч. 5 ст. 5 Закону, який не допускає встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших», – вважають експерти.

З цим твердженням частково погоджуються і автори нового закону.

«Так, справді, це певне втручання, певні обмеження. Але держава не буде втручатись у канонічні чи інші такі речі. Але спонукати релігійну організацію не співпрацювати з людиною, яка займається антиукраїнською агітацією і є у відповідній базі СБУ, ми просто мусимо. У нас виключно безпекові мотиви… Коли під час війни Росії проти України у нас працюють релігійні організації, які не просто співпрацюють, а керуються із країни-агресора, то ми маємо робити певні безпекові обмеження»,– пояснив журналістам один із співавторів законопроекту №4511 Олег Петренко.

Висновки

Міжконфесійний спір між УПЦ Київського та УПЦ Московського патріархату йде досить давно, насамперед, з питань канонів, «розкольництва» та права власності на церковне майно. Це питання – окремого обговорення зі спеціалістами-релігієзнавцями, і ми його не торкаємось.

Найголовніше: в Україні є парафіяни як однієї, так і іншої конфесії, і всі вони – українці. Між парафіянами існує тиха ворожнеча, але хмизу в цей тліючий вогонь все частіше підкидають вправні гравці з РФ. Парафіянами маніпулюють, граючи на їх почуттях, наголошуючи на речах, яких насправді немає.

Серед парафіян як МП так і КП є чимало людей, чия віра чиста і непохитна і які діють в житті виважено. Але є й такі, чия віра в Бога нагадує психічний розлад і схожа на сліпий фанатизм. Тому «рубати шаблею», як при введенні санкцій на російські соцмережі, у випадку з «церковними законами» було б недоречно, оскільки введення їх в дію може посилити протистояння в суспільстві і викликати агресію фанатиків. Чи потрібно це сьогодні?

Повернутись до «церковних законів» парламентарі мають наступного тижня. Так, Росія – країна-агресор, вона винна в смертях українців на сході нашої країни і вона дійсно сіє сум’яття в душах та головах багатьох українців. Але законодавче регулювання в питанні церков – питання тонке і потребує доопрацювання та роз’яснювальної роботи в суспільстві, зокрема, що ці закони мають принести мир в нашу країну, а не навпаки.

Захищати національну безпеку України потрібно агресивніше по відношенню до країни-агресора, і м’якше по відношенню до українських вірян, якими вправно маніпулюють проросійські політики та фсбешники в рясах. Тому люди, які потрапили до них в пастку, мають через закон самі побачити вихід, який приведе до мирного співіснування усіх конфесій.

Але до законотворців є ще й інше питання: якщо ви вже дійсно мали на меті навести лад з церквами, то чому в своїх нових законопроектах ви обійшли стороною комерційну складову, яка має місце в усіх (!) церквах?

Так, в усіх українських релігійних структурах має місце виробництво та збут певних товарів, а також надання різних церковних послуг. Нічого з названого не обкладається податками (на відміну навіть від пенсій, з яких донедавна стягували податки), діє тіньовий обіг, духовенство, зокрема, вище керівництво, неправомірно збагачується, не подаючи є-декларацій про прибутки та витрати. Вони інші, не такі як усі українці? Ні.

Закон має бути один для всіх. Закон має унормовувати, сприяти національній безпеці, стояти на захисті прав громадян, бо, згідно Конституції, «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». І от коли все це буде передбачене новими «церковними» законопроектами – приймаємо їх, не роздумуючи, бо міжконфесійні чвари та спекуляції на почуттях вірян уже переходять межу.

Людмила Матяш