Підбірка актуальних новин за 9 травня

2 роки ago Інформ центр 0

Президент закликав не піддаватись на провокацїйні акції на кшталт “Безсмертного полку” 

Про це він сказав під час складання присяги військовими Президентського полку, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Акція “Безсмертний полк” – взірець витонченої політичної спекуляції на почуттях людей. Хотілося б, щоб це почули ті українці, які повірили в щирість її організаторів. Адже в Москві придумали її насправді не для того, щоб вшанувати пам’ять захисників… А для того, щоб російській експансії в сусідні країни допомагали не лише живі”, – сказав  Порошенко.

Глава держави наголосив, що Україна категорично відкидає спроби Москви використовувати перемогу над нацизмом в Другій світовій війні для задоволення її реваншистських, імперських та експансіоністських потреб.

“Ми переможемо! Це – наш святий обов’язок перед загиблими у Другій світовій війні і тими героями, які в наші дні віддали життя за вільну Україну”, – наголосив Порошенко.

 

Президент України Петро Порошенко заявляє, що українці є повноправними учасниками перемоги над нацизмом у Другій світовій, тому це свято є і буде, але Україна не відзначатиме його за московським сценарієм.

Про це Глава держави сказав під час церемонії складання присяги військовими Президентського полку та 101 окремої бригади Генштабу Збройних Сил України, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Ми, українці, є повноправними учасниками перемоги над нацизмом. Гіркі спогади про ті роки не полишають нас, дбайливо передаються з покоління у покоління. Свято це є і буде, але ми більше не станемо відзначати його за московським сценарієм”, – наголосив Президент.

Він наголосив, що як Президент України засвідчує найглибшу повагу і шану усім ветеранам Другої світової війни, учасникам українського визвольного руху, громадянам, які зазнали жахів нацистських переслідувань. І водночас як Верховний Головнокомандувач висловив вдячність українським військовослужбовцям за мужність у захисті країни від російської агресії.

 

Сьогоднішнє спільне протистояння російсько-терористичним військам на сході України внуків і правнуків учасників Другої світової, що захищали Україну від нацизму під різними прапорами, є ознакою примирення і зв’язку різних поколінь.

“Пліч-о-пліч, в строю захисників України, що протистоять російсько-терористичним військам на сході України, стоять онуки та правнуки учасників Другої світової, – які у лавах Червоної армії, Української Повстанської армії, партизанських загонів здобували й здобули перемогу над нацизмом. Цей факт – символ зв’язку різних поколінь захисників України. Це – ознака примирення героїв, які захищали Україну від нацизму під червоним, синьо-жовтим та червоно-чорним прапорами”, – наголосив  Порошенко.

 

У Харкові численні правоохоронці розборонили бійку під час покладання квітів на Меморіалі слави у Лісопарку.

Акція вшанування пам’яті загиблих у війні проти нацизму зранку зібрала на Меморіалі слави, головною скульптурою якого є “Батьківщина-Мати”, до 10 тис. людей, у тому числі ветеранів війни та АТО. Серед них окремою групою стали люди з портретами та написами “Доки ми пам’ятаємо, вони живі”. На частині плакатів були намальовані георгіївські стрічки. Тоді ж присутні тут молоді люди з національними прапорами почали вимагати прибрати ці зображення. Сутичку розборонили правоохоронці.

Після інціденту відбулося покладання квітів за участю мера Харкова Геннадія Кернеса та богослужіння за участю ієрархів УПЦ.

Під час покладання квітів між сторонами, коли одночасно лунали гасла “Фашизм не пройде” та “Україна понад усе”, а серед людей з портретами з’явився напис “Никто не забыт, ничто не забыто”, знов почалися сутички. Порядок навели правоохоронці.

 

Українські націоналісти кинули в учасників акції “Никто не забыт, ничто не забыто” димові шашки та закидали правоохоронців яйцями.

Про це повідомив кореспондент Укрінформу з місця події.

На вулиці Івана Мазепи палали декілька димових шашок.

Націоналісти кидали в людей, які йдуть у колоні “Безсмертний полк”, яйця та картоплю.

За даними  Нацполіції, кількість учасників акції становила близько 800 осіб.

Як повідомлялося, раніше  9 травня  пройшла акція “Смертельний полк” добровольчого руху ОУН, яку анонсував Микола Коханівський.

 

Сценарій Кремля щодо України не змінився – підняти бунт в Україні будь-якою ціною.

Про це написав у  facebook  голова проводу ОУН Богдан Червак, коментуючи події 9 травня – Укрінформ.

“Про те, що вулицею Мазепи у Києві та інших містах України маршируватиме так званий «полк безсмертних», а насправді п’ята колона було відомо заздалегідь. РосЗМІ і канал Інтер впродовж місяця про це настійливо інформували. Отже, це не було новиною для влади і для «патріотичної опозиції»”, – пише він.

За його словами, Україна мала час і можливості не допустити провокацій на 9 травня. “Для цього лише треба було, врешті-решт, заткнути писок Інтеру. Заблокувати офіси Опоблоку і всіх вілкулів. Заборонити ходу «полку». А ще краще, як пропонував Український інститут національної пам’яті, зробити 9 травня робочим днем”, – зазначив він.

Голова ОУН пише, що Кремль намагався  бодай частково реалізувати свій сценарій. “А їх сценарій не змінився – підняти бунт в Україні будь-якою ціною. Байдуже хто це зробить: Вілкул із Бойком, «безсмертний полк», «патріоти-ідіоти», аби тільки Україну поставити на коліна. Цього разу не вийшло. Наступного разу треба зробити так, щоб навіть не плекали ілюзій”, – зазначив Червак.

 

У Дніпрі виник конфлікт через те, що представники партії “Соціалісти” відмовилися прибрати рожеві прапори – символіку партії на заходах, присвячених Дню перемоги.

Про це кореспондентові Укрінформу повідомило джерело в правоохоронних органах.

“Ветерани АТО вимагали у “соціалістів” спустити прапори. Ті відмовилися. У штовханині розбили голову АТОшнику. Згодом “соціалісти” прапори таки спустили”, – сказало джерело.

Також на підході до монументу Слави учасники  АТО  вимагали від організатора ходи – народного депутата Олександра Вілкула відмовитися від партійної символіки. Але з колони одразу вискочили молодики спортивної зовнішності й зав’язалася бійка. Поліцейські застосували гумові палиці, постраждав один військовий АТО, якому розбили голову.

 

Під час заходів до 9 травня в Україні затримали 45 осіб

Під час заходів до 9 травня в Україні правоохоронці затримали 45 осіб. Про це заступник міністра внутрішніх справ України Сергій Яровий повідомив журналістам, передає кореспондент  УНН.

“Всього по державі в дану хвилину затримано 45 осіб”, — сказав С.Яровий.

За його словами, під час заходів відбувалися локальні сутички у Запоріжжі, Одесі, Дніпрі і Києві.

За його словами, всього по Україні було задіяно 30 тисяч правоохоронців.

“Брали участь в заходах 50 тисяч громадян”, — сказав С.Яровий.

При цьому, за його даними, у столиці громадський порядок охороняють 3,5 представників поліції і Національної гвардії.

Як повідомляв УНН, під час заходів до Дня перемоги  поліція затримала 25  осіб у Києві.

 

 

Поминальні заходи відбулись у Львові у День Перемоги над нацизмом

У Львові відбулись поминальні заходи до Дня перемоги. Відзначення 9 травня у Львові пройшло без сутичок та провокацій. Про це кореспонденту  УНН  повідомив заступник начальника голови Нацполіції Львівщини Андрій Таран.

Урочистості відбулись на трьох локаціях. Спочатку львів’яни поклали квіти до Монументу слави на вул.Стрийській. Основні урочистості відбулись на кладовищі на вул.Мечникова, а також на пагорбі Слави. На Марсовому полі священики відслужили панахиду.

“Охороняти громадський порядок у Львові задіяно 700 поліцейських. Якщо є підозрілі предмети, застосовується поверхневий огляд. Наразі ніяких інцидентів не було”, — розповів А.Таран.

Участь в заході взяло близько сотні людей. Серед них був і ветеран Другої світової війни Микола Чишкун.

Третьою локацією заходів був Пагорб слави. Сюди традиційно приходить найбільше львів’ян. В поминальній панахиді взяло участь близько трьох сотень відвідувачів. Вони поклали квіти до могил солдатів. На Пагорбі правопорядок поліцейським допомагали активісти громадських організацій. В поліції розповіли, що наразі все спокійно, жодних інцидентів не було.

 

У Маріуполі біля пам’ятника Жертвам фашизму проукраїнська активістка-волонтер спалила у «вічному вогні» георгіївську стрічку, яку принесли проросійськи налаштовані учасники акції «Безсмертний полк», перев’язавши цією стрічкою квіти.

Про це на своїй сторінці в  Facebook  повідомляє «Тиждень Маріуполя» – щотижнева телепрограма, створена маріупольським колективом «Громадського ТБ Донбасу» – Укрінформ.

«У Маріуполі 9 травня біля пам’ятника Жертвам фашизму стався конфлікт. Волонтер Галина Однорог спалила у вічному вогні георгіївську стрічку, яку принесли учасники акції «Безсмертний полк», – йдеться у повідомленні.

Також один з проукраїнських активістів прибрав повітряні кулі кольору прапора так званої республіки «ДНР», принесені до пам’ятника проросійськими прибічниками.

 

У Миколаєві через неузгоджені дії організаторів пройшло одразу дві акції «Безсмертний полк», щоправда малочисельні, приблизно по 100 осіб у кожній.

Обидва рази учасників провокаційної акції супроводжували українські патріоти і щільні кордони правоохоронців, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Між учасниками акції і проукраїнськими патріотами час від часу відбувалися словесні перепалки. Одні вигукували «Слава Україні», «Слава нації! Смерть ворогам! Україна – понад усе!», а другі – «Фашизм не пройде», «Спасибі дідові за перемогу».

Одні співали «Катюшу», інші – Гімн України і «Батько Бандера всіх нас поведе».

Учасники «Безсмертного полку» намагалися розгорнути червоний прапор, який одразу ж відібрали активісти. Досить злагоджено і професійно працювали правоохоронці, які не тільки розділили учасників двох колон живим кордоном, але і миттєво припиняли будь-яку штовханину, яка загрожувала перейти у бійку.

За інформацією начальника ГУ  Нацполіції  в Миколаївській області Юрія Мороза, наразі відомо про затримання однієї людини.

 

Більшість читачів УНІАН підтримують святкування Дня перемоги 9 травня – опитування

Згідно з результатами опитування на сайті УНІАН, 80% читачів підтримують святкування Дня перемоги 9 травня. При цьому лише 6% визнають лише 8 травня як День пам’яті та примирення – разом з усім цивілізованим світом, ще 5% вважають обидві дати, 8 та 9 травня, важливими

Крім того, 9% зазначили, що мріють відсвяткувати день перемоги над російсько-терористичними військами, і це зараз більш актуально для них. Цікаво, що варіант “Дата 9 травня для мене важлива лише як вихідний – день шашликів/картоплі” обрали 0% опитаних. Загалом в опитуванні взяли участь 11,4 тисяч читачів УНІАН.

Втім протягом останніх років в українському суспільстві розгортаються суперечки щодо доцільності святкування 9 травня Дня перемоги у Другій світовій війні за радянським зразком. І хоча в Україні вже запроваджений День пам’яті та примирення 8 травня, втім 9 травня досі залишається вихідним днем і державним святом. Водночас, Український інститут національної пам’яті вже запропонував новий календар державних свят і пам’ятних днів, згідно до якого пропонується зробити вихідним днем 8 травня замість 9 травня.

 

На тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей станом на 9 травня бойовики продовжують порушувати домовленості про припинення вогню та здійснювати заходи з дискредитації сил АТО.

Про це повідомляє у  Фейсбуці  Головне управління розвідки Міністерства оборони України  – Укрінформ

“До Спільного центру контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін надаються хибні дані про  обстріли  з боку підрозділів Збройних сил України передових позицій 11 окремого мотострілецького полку (Донецьк) та 9 окремого штурмового мотострілецького полку морської піхоти (Новоазовськ) 1 армійського корпусу (Донецьк)  ЗС РФ. У подальшому надана дезінформація використовується для виправдання відкриття вогню “у відповідь” та підготовки пропагандистських сюжетів російськими ЗМІ”, – йдеться у повідомленні.

 

Бойовики “ЛНР” застосували РСЗВ БМ-21 “Град”. 

Про це йдеться у  звіті  спостережної місії ОБСЄ за 8 травня – Укрінформ.

За даними спостерігачів, ввечері 7 травня та в ніч на 8 травня місія здійснювала моніторинг у підконтрольному “ЛНР” н.п. Кадіївка в 50 км на захід від Луганська.

“Спостерігачі чули 30 вибухів, (6 вибухів невизначеного походження, 14 – постріли  з артилерії невстановленого калібру та 10 – розриви артилерії невстановленого калібру), усі за 10–13 км від місії. Потім СММ зафіксувала залп з 14 ракет із РСЗВ БМ-21 “Град”, 122 мм за 1–3 км у невстановленому напрямку”, – йдеться у звіті ОБСЄ.

 

Протягом минулої доби в зоні бойових дій один український військовослужбовець загинув, дев’ять  отримали поранення.

Про це на брифінгу у вівторок заявив речник Міністерства оборони з питань АТО полковник Олександр Мотузяник, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“За добу, що минула, внаслідок бойових дій один військовий загинув внаслідок підриву, 9 бійців зазнали поранень і травмувань. Висловлюємо співчуття родині загиблого воїна”, – сказав Мотузяник.

За словами Мотузяника, на Луганському напрямку за добу відбулось 11 обстрілів з боку бойовиків, з них 5 з важкого озброєння. На Донецькому напрямку – відбулось 18 обстрілів з боку бойовиків, з яких 11 з важкого озброєння. На Маріупольському – 21  обстріл, з яких 7 з важкого озброєння.

 

Незаконні збройні формування ОРДЛО знову намагаються звинуватити керівництво України у порушенні міжнародного права та Мінських домовленостей.

Про це  повідомляє  прес-центр АТО – Укрінформ.

“Так, 09 травня, на інформаційних інтернет-ресурсах ОРДО з’явилися матеріали із заявами лідерів щодо звинувачення Збройних Сил України у здійснені обстрілів населеного пункту Безіменне під час проведення мітингу з нагоди 9 травня. Інформація, яка викладена у зазначених інформаційних матеріалах, не відповідає дійсності, оскільки за даними чергових змін з боку Збройних Сил України обстрілів у напрямку зазначеного населеного пункту не зафіксовано. Крім того, за проведенням святкового мітингу спостерігали представники Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, які про зазначені події не заявляли”, – зазначили в штабі.

 

Секретар Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) Олександр Турчинов у Стамбулі взяв участь в офіційній церемонії відкриття однієї з найбільших на Євразійському континенті міжнародної виставки оборонної промисловості «IDEF 2017».

Про це  повідомляє  прес-служба РНБО – Укрінформ.

“У рамках об’єднаної експозиції від України, яка була представлена найбільш потужно за всю історію незалежності, у виставці взяли участь провідні українські підприємства-розробники та виробники озброєння: державне підприємство Конструкторське бюро «Луч», державне підприємство «Антонов», Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» («АО»), державне підприємство  «Мікротек» та багато інших, які представили новітні зразки стрілецької  зброї, бронетанкової техніки, боєприпасів, засобів активного та динамічного захисту броні, нові розробки в авіа- та ракетобудуванні тощо”, – йдеться у повідомленні.

Секретар РНБО провів зустрічі з міністром національної оборони Туреччини Фікрі Ишиком, керівником оборонпрому Туреччини Ісмаїлом Деміром. Крім того, відбулися консультативні зустрічі з міністрами оборони та керівниками оборонно-промислового комплексу ряду країн Азії та Африки.

 

Голова Верховної Ради Андрій Парубій під час зустрічі із президентом Стортингу (парламенту) Норвегії Олеміком Томмессеном закликав керівництво Норвегії визнати Голодомор геноцидом українського народу. 

Про це спікер українського парламенту повідомив на своїй сторінці у  Twitter – Укрінформ

“Закликав президента Стортингу Олеміка Томмессена, щоб парламент Норвегії визнав Голодомор геноцидом українського народу”, – написав  Парубій.

Він також повідомив, що українська делегація привітала своїх норвезьких колег з 25-річчям встановлення дипломатичних відносин між двома країнами.

 

Саакашвілі закликав Порошенко позбавити українського громадянства Медведчука

Політик Михайло Саакашвілі заявив, що Президент доручив своїм бізнес партнерам зайнятися питанням його громадянства, передає УНН, з посилання на  Facebook  політика.

«Петро Олексійович, а ви не хочете позбавити українського громадянства російського громадянина Медведчука, організатора сьогоднішнього пропутінського шабашу з« безсмертним полком »? Ах да, я забув, Саша Боровик, якого ви вже позбавили громадянства куди небезпечніше, а з Медведчуком завжди можна домовитися, ви ж з одного тіста і прекрасно розумієте мову один одного” – написав політик.

Нагадаємо, Президента України Петра Порошенка  закликали призначити  головою НАБУ екс-голову Одеської ОДА Михайла Саакашвілі.

 

CNN опублікував топ-11 місць в Україні, де слід побувати

На порталі CNN опублікували топ-11 місць в Україні, де варто побувати, передає  УНН.

“Це одна з найбільших країн в Європі, і навіть якщо вона не приймає у себе щорічне пісенне шоу „Євробачення“, Україна намагається привабити туристів”, — йдеться в повідомленні.

Зазначається, що в Україна існує безліч прекрасних місць з великим спектром туристичних заходів.

“І хоча деякі регіони вважаються забороненими через сепаратистські зіткнення, велика частина цієї країни відкрита для бізнесу”, — зазначило видання.

Так, до списку топ-місць в Україні, за версією CNN, потрапили міста Львів, Чернівці, Київ, Мукачеве, Переяслав-Хмельницький, Харків, Чернігів, Одеса, Ужгород та Кам’янець-Подільський, а також Софіївський парк в Умані.

Як повідомляв  УНН  кількість іноземних туристів в Україні за 5 років  скоротилася майже на 200 тис. осіб.

 

Виконавці 10 країн, що перемогли у першому півфіналі «Євробачення-2017», провели жеребкування, яке визначило, в якій частині фіналу вони виступатимуть.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, жеребкування пройшло наприкінці прес-конференції представників 10 країн-переможців півфіналу, що відбулася після оголошення результатів голосування.

Відповідно жеребкування, у першій частині фіналу, що відбудеться 13 травня, виступатимуть представники Молдови, Азербайджану, Португалії, Польщі, Вірменії. У другій частині фіналу свої номери покажуть виконавці з Греції, Швеції, Австралії, Кіпру та Бельгії.

Як повідомляв Укрінформ, за результатами першого півфіналу Євробачення-2017, що відбувся у Міжнародному виставковому центрі в Києві, визначилися десять країн-переможців, котрі виступатимуть у фіналі конкурсу 13 травня.

Це представники Молдови (Sunstroke Project – Hey Mamma), Азербайджану (Dihaj – Skeletons), Греції (Демі – This is Love), Швеції (Робін Бенгтссон – I can’t Go On), Португалії (Сальвадор Cобрал – Amar Pelos Dois), Польщі (Кася Мось – Flashlight ), Вірменії (Артсвік – Fly With Me), Австралії (Ісайя Фаербрейс – Don’t Come Easy), Кіпру (Ховіг – Gravity) та Бельгії (Бланш – City Lights). Саме вони отримали найвищі оцінки глядачів та членів національного журі.

Наступна десятка учасників фіналу «Євробачення-2017» визначиться за результатами другого півфіналу 11 травня.

Окрім 20 переможців півфіналів у великому фіналі виступатимуть представники країн «Великої п’ятірки» засновників конкурсу – Велика Британія, Італія, Іспанія, Франція, Німеччина, а також країна, що приймає конкурс, – Україна.

 

Український стартап Grammarly залучив $110 мільйонів інвестицій. Провідним інвестором у рамках раунду став фонд General Catalyst, у раунді також взяли участь IVP і Spark Capital.

Про це  AIN.UA  повідомили представники стартапу. Залучені кошти планують направити на прискорення зростання компанії – Укрінформ.

Це перша інвестиція у стартап — до цього Grammarly не залучали сторонніх коштів. «Ми вибрали групу інвесторів, які мають успішний досвід роботи у сфері створення провідних високотехнологічних компаній, а також  інтернет-компаній, орієнтованих на кінцевих споживачів. Досвід і ресурси інвесторів сприятимуть прискоренню зростання компанії у найближчому майбутньому», — кажуть у Grammarly.

Grammarly став першим українським стартапом, заснованим у Києві, який зібрав більше сотні мільйонів доларів в рамках публічного раунду. Нагадаємо, Grammarly — інтелектуальний онлайн-сервіс перевірки правопису, заснований на технологіях штучного інтелекту. Додаток підвищує якість письмового спілкування, враховуючи індивідуальний стиль користувача та його комунікативні цілі, пропонуючи виправлення, які роблять текст граматично, стилістично й структурно правильним.

 

Партія Макрона готується до парламентських виборів

Цього тижня рух новообраного президента Еммануеля Макрона отримав нову назву та обіцяє оголосити своїх кандидатів на вибори до парламенту Франції, повідомляє  УНН  з посиланням на Deutsche Welle.

Еммануель Макрон у понеділок, 8 травня, пішов з посади лідера створеного ним рік тому руху “Вперед!”. Таким чином новий президент Франції виконує вимогу безпартійності глави французької держави. Президент Франсуа Олланд оголосив офіційно, що церемонія передачі влади відбудеться наступної неділі, 14 травня.

Рух Макрона також змінив назву на “Республіко, вперед!”. Про це повідомив генеральний секретар політичної сили Рішар Ферран. Він заявив, що 11 травня рух висуне 577 кандидатів у депутати, що позмагаються на парламентських виборах 11 і 18 червня. Перемога цих кандидатів матиме критичне значення для правління Е.Макрона, зокрема під час створення уряду.

Р.Ферран оголосив, що серед кандидатів 50 відсотків повинні становити жінки. Тимчасовим лідером руху також буде жінка – Катрін Барбару, колишня голова організації з мікрокредитування.

 

На північному сході Парижа у районі Порт-де-ла-Шапель проходить розгін тисячі мігрантів із  стихійного табору біженців.

Про це повідомляє  Reuters  із посиланням на поліцію – Укрінформ.

“Французька влада працює над розчищенням табору біженців на північному сході Парижа”, – говориться у повідомленні.

Згідно з місцевими ЗМІ, на території цього табору у районі Порт-де-ла-Шапель проживає близько тисячі, головним чином, африканських і афганських мігрантів.

В операції взяли участь близько 350 співробітників поліції.

Як відомо, аналогічну операцію було проведено у листопаді минулого року, коли тисячі мігрантів було виставлено зі стихійного табору у Парижі, який розрісся у столиці після закриття табору  біженців  “Джунглі” у Кале на півночі Франції.

 

Суд в Естонії засудив громадянина РФ Артема Зінченка до п’яти років в’язниці за співпрацю з російськими спецслужбами.

Про це повідомляє  Рostimees – Укрінформ.

“У понеділок, 8 травня, Харьюський повітовий суд у порядку погоджувального провадження засудив до п’яти років в’язниці 30-річного Артема Зінченка, який незаконно співпрацював з російським Головним розвідувальним управлінням Генштабу ЗС РФ (ГРУ) і тим самим скоїв злочин проти  Естонії“, – йдеться у повідомленні.

Артем Зінченко – громадянин Росії, який має посвідку на проживання в Естонії з 2013 року. За версією обвинувачення, він був завербований у 2009 році, а з 2013-го і до арешту у січні 2017 р. він активно брав участь в агентурно-оперативній роботі.

 

Німеччина прийняла рішення задовольнити прохання про надання притулку кільком турецьким офіцерам, які проходили службу на базах НАТО у ФРН.

Про це повідомляє у вівторок видання  Focus – Укрінформ.

«Уперше кілька турецьких солдатів та їх сімей отримали притулок в Німеччині. Йдеться про солдатів НАТО від турецької армії, які були розквартировані в Німеччині до їх звільнення», – пише ЗМІ з посиланням на дані МВС.

Заявки про надання притулку туркам з дипломатичним паспортом (а саме такі паспорти мають вказані особи) «особливо вибухонебезпечно у зовнішній політиці», – наголошує автор. Експерти побоюються, що визнання таких високопоставлених заявників може ще більше посилити і без того напружені відносини з Туреччиною.є

Раніше повідомлялося, що відразу після путчу з проханнями про надання притулку у ФРН звернулося загалом 414 турецьких військових і дипломатів.

У  Німеччині  побоюються, що у разі, якщо вони видадуть цих людей, на батьківщині їх чекають арешти.

 

У Німеччині заарештовано ще одного офіцера бундесверу за підозрою в правоекстремістських поглядах та підготовці терористичних актів.

Про це повідомило онлайн-видання  Spiegel Online – Укрінформ.

“Розслідування у справі підозрюваного в терорі Франко А. розширюється. Федеральна прокуратура затримала товариша А., який, очевидно, допомагав старшому лейтенанту в його планах”, – інформує у вівторок ЗМІ.

Йдеться також про старшого лейтенанта бундесверу, 27-річного Максиміліане Т. Він був заарештований 9 травня у Келі (федеральна земля Баден-Вюртемберг). Обвинувачення проти нього важкі: разом зі згаданим Франко А., старшим лейтенантом, який видавав себе за сирійського біженця, і його знайомим, заарештованим раніше 24-річним студентом з Оффенбаха, вони готували напади на політиків і громадських діячів, які проводять лояльну до біженців політику. Слідчі підозрюють, що Максиміліане Т. є “третім номером” в екстремістському угрупованні.

Обидва офіцери є друзями і служать у спільній 291 німецько-французькій бригаді гірських стрільців, що дислокована у французькому місті Ількірш-Граффенштадені.

На хвилі арештів в усіх військових частинах ФРН проводяться розслідування на предмет наявності атрибутики вермахту – збройних сил  нацистської  Німеччини у 1935-1945 рр. і праворадикальних настроїв. Перевірка має бути завершена до 16 травня, вже сьогодні, 9 травня, в керівництві Міноборони чекають проміжного звіту.

 

Президент США Дональд Трамп у вівторок звільнив директора ФБР Джеймса Комі, призначеного на посаду ще при Обамі,  після того, як отримав відповідні рекомендації від керівництва Мінюсту.

Про це повідомив телеканал CNN – Укрінформ.

“У своєму листі Трамп поінформував Комі, що його повноваження були припинені, і він відсторонений від посади негайно”,- зазначається в повідомленні.

При цьому, як пояснив президент у своєму листі, він прийшов до висновку, що “Комі не в змозі ефективно керувати бюро”.

Крім того,  Трамп  наголосив на важливості “знайти нове керівництво для ФБР, яке відновить суспільну довіру і впевненість у життєвій місії правоохоронних органів”.

Речник Білого дому Шон Спайсер ввечері вівторка підтвердив, що Комі був “оповіщений певний час тому”, але відмовився сказати, у який спосіб.

Протягом останніх тижнів Джейс Комі неодноразово давав свідчення в Конгресі США про хід розслідування російського втручання у вибори в США.

 

Дж.Маккейн вважає звільнення Дж.Комі підтвердило важливість розслідування втручання РФ у вибори США

Звільнення Джеймса Комі з поста директора Федерального бюро розслідувань (ФБР) США підтверджує необхідність створення спеціального комітету в Конгресі США для проведення розслідування приписуваного Росії втручання в президентські вибори в 2016 році. Таку думку висловив сенатор Джон Маккейн, повідомляє  УНН  з посиланням ТАСС.

“Не дивлячись на те, що президент має право відправити у відставку директора ФБР, я засмучений рішенням глави держави усунути від виконання своїх обов’язків Джеймса Комі. Комі – людина честі, і він керував ФБР при екстраординарних обставин”, – йдеться в поширеній заяві сенатора.

“Я давно закликав до створення спеціального комітету в Конгресі для розслідування російського втручання у вибори в 2016 році. Рішення президента звільнити директора ФБР підтверджує необхідність формування такого комітету”, – завершив свою заяву Дж.Маккейн.

 

З моменту, коли адміністрації президента Дональда Трампа було повідомлено компромат на Майкла Флінна до моменту його відставки відбувався процес прийняття непростого рішення.

Так пояснив тривалу процедуру звільнення опального радника Трампа з питань національної безпеки речник Білого дому Шон Спайсер, передає власний кореспондент Укрінформу.

“Я думаю, що насправді відбувався процес (прийняття рішення – ред.), якщо ви маєте на увазі час, коли ми отримали інформацію”, – зауважив Спайсер у вівторок у відповідь на запитання журналістів.

Напередодні колишня в.о. генпрокурора США Саллі Єйтс  заявила   під час слухань у Сенаті, що поінформувала адміністрацію нового президента про небезпеку Флінна ще 26 січня. Вона зазначила, що Майкл Флінн був скомпрометований росіянами та міг бути підданий шантажу з боку РФ, оскільки російська сторона знала про його брехню віце-президенту Майку Пенсу ще до того, як це стало відомо широкому загалу.

14 лютого, тобто через 18 днів Майкл Флінн пішов з посади радника президента з питань національної безпеки США.

 

Українки у групових змаганнях виграли дві золоті нагороди у фіналах та Кубок світу з гімнастики, який проходив у Софії (Болгарія).

Українська команда з гімнастики була кращою у фіналі четвертого етапу Кубка світу у вправах з 5 обручами з результатом 18.300 балів та 3 м’ячами/2 скакалками з результатом 17.850 балів. Срібні медалі дісталися болгарським гімнасткам (17.900, 17.300), бронзові – білоруським (17.400, 16.550). Про це повідомляє Федерація гімнастики України – Укрінформ.

Фінальний виступ українок з 3 м’ячами/2 скакалками:

Крім того, за результатами виступів на попередніх етапах українські гімнастки отримали Кубок світу за виступ у вправі з 3 м’ячами/2 скакалками.

Наступний старт збірної України з гімнастики – чемпіонат Європи, який пройде з 19 по 21 травня в Угорщині.

 

Суд у Відні зобов’язав соцмережу Facebook видаляти образливі публікації.

Про це повідомляє “Європейська правда”  із посиланням на Kronen Zeitung – Укрінформ.

Позов до суду проти Facebook подала Партія зелених Австрії, лідер якої Єва Главішніг постраждала від образливих повідомлень в соцмережі.

Суд вважає, що публікації про Главішніг чітко несуть “мову ненависті” та суперечать “стандартам спільноти”.

Тому суд постановив, що Facebook має видаляти образливі пости не лише в Австрії, а й в усьому світі, зазначивши, що лише блокування такого контенту недостатньо.

Facebook, Twitter та інші соціальні мережі зазнали критики через те, що вони дуже повільно реагують на “мову ворожнечі” і недостатньо швидко знищують відповідні повідомлення.

Нагадаємо, в уряді Німеччини презентували законопроект, згідно з яким компанії можуть штрафувати на суму до 50 мільйонів євро, якщо вони не будуть видаляти пости із “мовою ненависті” та реагувати на скарги користувачів.

 

Борис Соколов, російський історик: У Другій світовій загину 41 мільйон громадян СРСР, п’ята частина населення

День Перемоги, «Свято зі сльозами на очах». Таке трактування 9 Травня в Росії поринуло в минуле. Останні роки істерія навколо цього свята в РФ така, що для неї придумали спеціальне слово – «побєдобесіє».

Тим дивовижніше, що два місяці тому на слуханнях у Державній думі про патріотичне виховання оприлюднена доповідь, в якій на підставі якихось «розсекречених даних» було названо нову кількість втрат Радянського Союзу у так званій Великій Вітчизняній війні, штучно відокремленій Сталіним із Другої світової, щоб відмити його союз із Гітлером. Кількість ця – 42 мільйони осіб (у тому числі 19 млн – втрати армії). Тобто п’ята частина всього населення країни!

Ці дані практично збіглися з оцінками відомого російського історика Бориса Соколова, який видав цього року книгу «Ціна війни. Людські втрати Росії / СРСР у XX-XXI ст.».

РАДЯНСЬКИЙ ПІДРАХУНОК: ПЛЮС-МІНУС 10-20 МІЛЬЙОНІВ ЖИТТІВ

Ситуація, коли радянська точність втрат у війні становить плюс-мінус десять-двадцять мільйонів життів приголомшує. Борисе Вадимовичу, чому так сталося?

– Обчислення людських втрат у війні – не сухе рішення якоїсь суто математичної задачі. Йдеться про живих людей, всесвіти, як кажуть філософи, що володіли думкою, свободою волі. Але на момент підрахунку вони вже загинули або зникли без вісті, тобто апріорі недоступні. Отже, треба підраховувати втрати на основі армійських донесень різних рівнів. При цьому первинні донесення про втрати (від командирів взводів, рот і батальйонів) у більшості випадків в архівах не зберігаються. Подібні донесення самі по собі також не надто точні, оскільки грунтуються як на особистих враженнях командира, котрий спостерігав ймовірну загибель своїх бійців, або на свідченнях підлеглих про загибель когось із товаришів, або на факті відсутності когось із бійців після бою. Суб’єктивний фактор у таких умовах є дуже великим. У Червоній Армії під час війни автор донесення зазвичай прагнув применшити дані про втрати або повідомляти про них із запізненням.

– З якою метою?

– З кількома. По-перше, це давало змогу отримувати додаткові пайки, по-друге – покращувати уявлення начальства щодо результатів бойової діяльності. Однак головним чином заниження рівня втрат могло відбуватися в тих інстанціях, куди надходили первинні донесення про втрати. Кожна із цих інстанцій, починаючи від полку і закінчуючи фронтом, також була зацікавлена в тому, щоб представити результати своєї бойової діяльності в найкращому для себе світлі. Логічно, що досягалося це заниженням своїх втрат і перебільшенням втрат противника… Особливо сильно заниження радянських втрат відбувалося на армійському і фронтовому рівні. Тому навіть дивізіонні донесення часто виявляються точніше армійських. Ну, і на наступному етапі підрахунку суб’єктивізму не позбавлені вже історики.

– Залежність оцінок втрат від політичних, ідеологічних поглядів дослідника виявляється досить високою?

– Частіше за все – так. Ті, хто більш критично ставляться до радянського минулого, дотримуються, більш високих оцінок. Ті, хто кажуть, що «в СРСР все було добре», і представники військового відомства, дають мінімальні за розміром оцінки. Російські військові, більшість з яких служили ще у радянській армії, прагнуть довести, що Червона армія воювала не гірше вермахту, і тим самим виправдати збереження основних принципів будівництва збройних сил, котрі багато в чому з часів тієї війни залишилися незмінними.

ВІД СТАЛІНСЬКИХ 7 МІЛЬЙОНІВ – ДО ГОРБАЧОВСЬКИХ 27

– Давайте пригадаємо кроки, етапи встановлення числа втрат. Вперше радянські військові втрати назвав Сталін у 1946 році.

– Це було інтерв’ю, присвячене Фултонській промові Черчілля. Сталін не знав реальних втрат ні Червоної армії, ні мирного населення, і взяв із голови цифру, яка гарантовано перевищувала втрати союзників, «Англії і Сполучених Штатів Америки, разом узятих». Але при цьому не дуже лякала – менше десяти мільйонів. Так з’явився показник у 7 мільйонів втрат, як сказано Сталіним, «у боях із німцями, а також через німецьку окупацію та відправлення радянських людей на німецьку каторгу».

– А як з’явилися 20 мільйонів, про які говорили Хрущов та слідом за ним Брежнєв?

– Хрущов згадав це число в 1961 році в листі прем’єр-міністру Швеції Ерландеру. При цьому вважалося, правда, неофіційно, що половина втрат припадає на військовослужбовців, а половина – на цивільне населення. Судячи з усього, показник був узятий зі статті західнонімецького дослідника доктора Гельмута Арнтца «Людські втрати у Другій світовій війні», що вийшла в німецькому збірнику «Підсумки Другої світової війни». Якими були підрахунки Арнтца? З популярної на той час в Європі книги радянського перебіжчика полковника Кирила Калинова «Радянські маршали мають слово» були взяті дані армійських втрат – 8,5 мільйонів убитих, 2,5 мільйона загиблих від ран і 2,6 мільйона померлих у полоні. В сумі це 13,6 мільйонів. До них додано сталінські «близько семи мільйонів» (при цьому Арнтц вважав, що вони відносяться тільки до втрат цивільного населення). Отримана сума округлена в менший бік – до 20 мільйонів. Але історичний анекдот у тому, що «Калинов» – вигаданий персонаж. Такого радянського полковника, який нібито, втік із Берліна на Захід, ніколи не було. Насправді книгу «Радянські маршали мають слово» написали два емігранти, Григорій Бесєдовський і Кирило Померанцев. На честь останнього вигаданого полковника нарекли «Кирилом Дмитровичем». Так що 13,6 мільйонів військових втрат – це виключно оцінка Померанцева і Бесєдовського, що не базується на доступі до якихось архівних даних.

Важко це чути… Згадую дитячий трепет, коли у 60-і роки по ТБ проголошувалася хвилина мовчання і з тремтінням у голосі говорилося «двадцять мільйонів загиблих». А, виявляється, ніхто навіть не спромігся підрахувати

– Спроби були. Є спогади фронтовика полковника Федора Сетіна, який працював у Центральному архіві Міністерства оборони СРСР. У середині 60-х років він там зіткнувся із групою молодих офіцерів Генштабу, які працювали з особливо таємними документами. Він спілкувався з ними в їдальні, в курилці, в кімнаті відпочинку Архіву. І з уривків їхніх розмов зрозумів, що вони займаються підрахунком безповоротних втрат армії за роки війни, для чого переглядають всі архівні фонди, які мають до цього відношення. Виявилося, що попередня група вирахувала цифру більш ніж у тридцять мільйонів. “Нагорі” цю цифру не прийняли. “Занадто багато”, – сказали. Після чого була сформована нова група для підрахунків.

– А як з’явилися горбачовсько-єльцинські «27 мільйонів загиблих»?

– Це вже результат демографічних статистичних підрахунків. Його видала в 1990 році спільна комісія Держкомстату та Генштабу Збройних Сил СРСР. При цьому використовувалися екстрапольовані дані ЦСУ, тобто підрахунок був статистично-оціночний.

НА 1 ВБИТОГО НІМЕЦЬКОГО СОЛДАТА – 10 РАДЯНСЬКИХ

– Які дані втрат вважаються офіційними у сьогоднішній Росії?

– Практично такі ж – 26,6 мільйонів, з них 8,668 млн армійських втрат. Але, на мій погляд, нинішні офіційні цифри радянських військових втрат у Великій Вітчизняній війні, вперше оприлюднені у вигляді монографії «Гриф секретності знято» в 1993 році (авторський колектив на чолі з генерал-полковником Григорієм Кривошеєвим), не витримують жодної наукової критики. Авторський колектив Кривошеєва апріорі мав чітку установку: за рахунок завищення втрат цивільного населення мінімізувати втрати Червоної Армії і шляхом статистичних хитрувань зробити їх близькими до втрат вермахту. Щоб створювалося враження, що вони воювали майже на рівних. Все це – з міркувань патріотичного виховання молоді. Сумно, але частина істориків і демографів, здавалося б, цілком демократичних переконань, у приватних бесідах зі мною говорили, що, в принципі, згодні з таким підходом.

– Які ж ваші підрахунки?

– Вони детально викладені в моїй останній книзі «Ціна війни. Людські втрати Росії/СРСР у XX-XXI ст. » (2017). Хто зацікавиться, особливу увагу раджу звернути на методику підрахунку. Вона у мене також оціночна. Але я статистично заходив із різних боків, відштовхуючись від різних джерел (таких наприклад, як унікальна база похоронних сповіщень по Архангельській області). І в результаті екстраполяції їх на всю територію СРСР і на 4 роки війни виходив на дані втрат у межах від 40,1 до 40,9 мільйонів осіб, у тому числі 26,9 млн загиблих і померлих із числа тих, хто служив у Червоній армії.

– Але невже немає змоги підрахувати втрати прямо і точно?

– На жаль, немає. У СРСР людське життя цінувалася дуже невисоко. Атмосфера 30-х років, із колективізацією, голодом, масовими репресіями перейшла в «фатальні сорокові», коли вважалося нормальним абсолютно не рахуватися із втратами і перемагати не вмінням, а числом. Відповідно і статистичних даних у повному обсязі не існує. Згідно з моєю оцінкою, на Східному фронті на одного вбитого німецького військового припадало 10 радянських. Часом радянський полк за день встигав втратити більше солдатів, ніж німецька армія, що протистояла йому. за цілу декаду. Наприклад, 9 листопада 1941 року 2-й ударний комуністичний полк на Невській Дубровці втратив 1000 чоловік убитими і пораненими. А вся 18-та німецька армія, що тримала блокаду Ленінграда, за період з 1 по 10 листопада 1941 року змогла втратити тільки 818 убитих, поранених і зниклих без весті. І подібних прикладів у моїй книзі – безліч.

– А що ви скажете про 42 мільйона загиблих, дані, оголошені 14 березня 2017 року на слуханнях у Державній думі в доповіді про патріотичне виховання молоді?

– В оцінці загальних втрат вони близькі до моїх підрахунків, однак, на мій погляд, різко занижують втрати армії – 19,4 мільйона військових. А ті, за моїми підрахунками, були в півтора рази більше, близько 27 мільйонів. Сюди я включаю і тих радянських військовослужбовців, які, потрапивши в полон, загинули вже потім, перебуваючи в рядах вермахту, СС, поліцаями, а також воюючи в партизанських загонах, або тих, які померли від хвороб та з інших причин вже після звільнення з таборів, але до звільнення території Червоною армією. Їхню загальну кількість я оцінюю в 700 тисяч.

– Заниження втрат армії і завищення втрат цивільного населення допомагає в пропагандистській роботі – мовляв, геніальні воєначальники воювали не так ганебно, а більше лютували фашисти.

– Якоюсь мірою так. Хоча і моя оцінка жертв серед цивільного населення надзвичайно велика – від 13,2 до 14 млн загиблих і померлих… До речі, про звірства фашистів. Радянські військовополонені у 1941-1942 роках бралися в такій величезній кількості, що німці та їхні союзники не могли їх прогодувати, оскільки число військовополонених у 1941 році було більше, ніж чисельність вермахту на Східному фронті. Тому смертність у таборах була дуже висока. Але якщо військовополоненому вдавалося покинути табір, то вижити можна було. У цивільного населення на окупованих територіях великого голоду і випадків канібалізму не було. Нацисти не хотіли індустріалізації окупованих територій, розпускали людей по селах, де була можливість прогодуватися. А ось на територіях, що залишилися під контролем Радянської влади, був і голод, і поширені випадки людожерства. Населення використовувалося, як ресурс, з якого вичавлюється все, що можливо.

– Яка ж загальна кількість жертв війни серед мирного населення СРСР?

– Вони, за моїми підрахунками, знаходяться в межах від 13,2 до 14 мільйонів.

ДРУГА СВІТОВА – ВТРАТИ УКРАЇНИ

– А як ви оцінюєте втрати України у цій війні?

– Втрати українського населення можна приблизно оцінити, взявши до уваги частку Української РСР ву населенні СРСР напередодні війни. Станом на 1 січня 1941 року населення України складало 20,8% населення Радянського Союзу. Можна припустити, що ця пропорція збереглася і до 22 червня 1941 року. Тоді втрати, на мій погляд, можна оцінити (в межах 1941 року) від 8,34 до 8,51 млн осіб. Додавши сюди втрати населення Закарпатської України (що увійшла до складу Української РСР тільки в 1945 році) – від 166 до 175 тис. чоловік, отримаємо втрати України (в межах 1945 року) від 8,51 до 8,70 мільйонів чоловік, в тому числі в рядах Червоної армії – близько 5,7 млн осіб. Ці цифри в цілому збігаються з оцінкою Інституту національної пам’яті України – 8-10 млн загиблих у роки Другої світової війни жителів України, куди заднім числом введені втрати в Криму, що увійшов до складу Української РСР тільки в 1954 році (це приблизно ще 240-245 тисяч осіб). Однак хочу зазначити, на мій погляд, оцінка ІНПУ значно завищує кількість жертв серед мирного населення України – 5 млн осіб, в тому числі 1,5 млн євреїв. За нашою оцінкою, така кількість євреїв – радянських громадян була знищена при Голокості на всій окупованій території СРСР. На Україну ж може припадати не більше половини від цього числа (включно з євреями Закарпаття та Криму). Думаю, що в цілому загальна кількість загиблих під час війни мирних жителів України значно менше 5 мільйонів – від 2,8 до 3,0 мільйонів чоловік. Відповідно більше було число українців, загиблих у складі Червоної армії – не 4 мільйони, а 5,7.

– Як ви можете пояснити такий недооблік українськими дослідниками загального числа мобілізованих до Червоної армії жителів України, які загинули в лавах радянських військ?

– У них в число мобілізованих не були включені ополченці і ті, хто був безпосередньо призваний в частини Червоної Армії, що було дуже поширено в 1942-1945 роках.

– Які на ваш погляд були втрати УПА?

– Тут підрахунки ще більш важкі, оскільки операції проводилися спецслужбами, і відповідно з підвищеним рівнем секретності. Можу дати лише загальну оцінку, що безповоротні втрати бійців Української повстанської армії, Армії Крайової, антирадянських партизанів у Прибалтиці, які не служили раніше в Червоній армії і проживали до 22 червня 1941 року на радянській території, в роки Другої світової війни та післявоєнні роки склали сукупно не менше 100 тисяч осіб.

– Ви говорили, що у травні-червні перебуваєте в Варшаві. Що вас туди привело?

– До кінця червня буду викладати в Академії військового мистецтва як запрошений професор.

А де будете відзначати 8-9 Травня?

– Поїду до Відня на міжнародну конференцію, присвячену в’язням нацистських таборів і колабораціонізму.

 

9 мая 2017: Кремль приучает россиян, что война – это не страшно, это – «круто»

Велика Вітчизняна війна (за російською термінологією) закінчилася 72 роки тому, і весь цей тривалий навіть за історичними мірками час у Росії про неї наполегливо брехали. Приховування правди про ту війну завжди була надважливим елементом загальної державної політики в гуманітарній сфері, на здійснення якої ніколи не шкодували ні коштів, ні «творчих» зусиль науковців, літераторів, кіномитців та інших пропагандистів. Те, що ми бачимо сьогодні в Росії і що хтось дуже влучно назвав «победобесием», є формою здійснення згаданої державної політики на даний час.

Однак, хоча про війну брехали в СРСР і брешуть зараз, все-таки тодішня і нинішня брехня суттєво відрізняються. Чим?

Більшовики-комуністи в часи СРСР вважали своїм головним завдання сховати, так би мовити, «стратегічну» правду про Велику Вітчизняну і Другу світову: їх причини, винуватців та ініціаторів, стратегічну співпрацю СРСР і Німеччини у 1939-41 роках, причини військової катастрофи Червоної армії у 1941 – 42 роках, масштаби участі радянських громадян у війні на боці Німеччини, кількість людських втрат, голод в тилу, масштаби репресій у воєнні роки, радянські принципи ведення бойових дій, які перетворювали солдат на «гарматне м’ясо», і ще багато чого подібного. Замовчуючи ці питання, радянська пропаганда натомість наголошувала на висвітленні так званої «окопної правди» про війну. Якраз тут було прагнення сказати максимум правди – про трагічність такого явища, як велика війна, про важкий труд і смертельну небезпеку для рядових солдатів, про важку працю в тилу, тощо. Тобто, панувала ідеологія, що війна – це велике зло, а мир, відповідно, велике добро, до якого треба прагнути, і тому політика СРСР на міжнародній арені – це політика миру. Звісно, щодо «миролюбної політики» – це, м’яко кажучи, лукавство, але тим не менше – у плані пропаганди все підводилося під гасло «Лишь бы не было войны».

Обманюючи народ у великому, радянська пропаганда була дуже уважна до правдоподібності у деталях, коли йшлося про війну. Адже 40 чи 50 років тому ще дуже багато жило людей, які пережили війну і самі воювали. І щоб пропаганда діяла на них, потрібно було бути уважним там, де, скажімо, фронтовик міг помітити явну брехню. Про те, що пакту Молотова – Ріббентропа не було, такому фронтовику ще можна було брехати, а от неправильно розташовані нагороди чи нашивки за поранення на грудях актора у фільмі про війну чи взагалі зображення війни як веселої пригоди – тут брехня не пройде, тут вона лише породить недовіру до фільму, а отже до пропаганди.

Ось саме це кардинально змінила сучасна російська державна пропаганда, коли говорить про війну. Вона геть відкинула необхідність правдоподібності. А головне – змінила висвітлення характеру війни. Тепер це не абсолютне зло, а благородна справа. Тепер говорять не про мільйони жертв, а про «крутизну» професіоналів військової справи. Головний герой радянської пропаганди про війну – звичайний піхотинець, який мерзне в окопах, понад людські сили тягне лямку війни, кожен день ризикує життям і якого зрештою – раніше чи пізніше – на тій війні вбивають, і дуже часто смерть ця зовсім не героїчна, а «буденна», тому особливо страшна. Головний герой сучасної російської – бравий розвідник, диверсант, снайпер, льотчик – одним словом, професіонал – який сміливо і десь навіть з гумором перемагає такого самого професіонала-фашиста. Смерть такого героя, якщо таке все-таки передбачено сюжетом – це завжди патетично, красиво і благородно.

Гасло «Лишь бы не было войны» змінило «Можем повторить!». Радянській людині, котра не мала особистого досвіду війни і складала уявлення про неї з творів, скажімо, Василя Бикова, Юрія Бондарєва чи Костянтина Симонова, таке і в голову не могло прийти. А от сучасному росіянину – прийшло і навіть закріпилося, і це наслідок сучасної російської пропаганди. Наслідок, який і є метою.

Аби сучасні росіяни не жахалися війни пропаганді дозволено все. Насамперед – брехати без будь-яких обмежень. Ніхто за брехню не критикуватиме і ніхто за руку не зловить. Приміром, можна зробити цілий телесеріал, де головний герой – командир авіаполку винищувачів і прямий нащадок аристократичного роду (здається, Бестужев). На жаль, сучасний пересічний росіянин настільки заморочений брехнею про російську історію, що просто не знає, що такого не могло бути в принципі. Що якийсь молодий Бестужев, чи Голіцин, чи Шереметьєв, навіть якщо йому якимось чудом вдалося би уникнути розстрілу чи ГУЛАГу, ніколи в СРСР не став би льотчиком, не було у нього жодної практичної можливості потрапити в льотне училище. Така історична правда, до якої сценаристам і режисерам подібних серіалів нема, як виявляється, ніякого діла.

Нехлюйське ставлення до історичної правдоподібності перейшло в нинішній Росії всі розумні межі. Якщо появу аристократа-льотчика ще можна якось пояснити (але не виправдати!) бажанням пропаганди примирити «білих» і «червоних» і загалом «реабілітацією» російського дворянства, то яке пояснення може мати поява в іншому художньому фільмі полковника контррозвідки з орденом Слави? Цим орденом, заснованим в листопаді 1943 року, нагороджували виключно солдатів, сержантів, старшин, а в авіації – молодших лейтенантів (нижчого звання у льотчиків тоді вже не було). Тому й називався він солдатським орденом, а той, хто ставав його повним кавалером (усіх трьох ступенів) отримував право на присвоєння першого офіцерського звання – молодшого лейтенанта. Тобто, офіцер-контррозвідник за жодних обставин не міг бути нагороджений орденом Слави, а припустити, що старшина максимум за рік і п’ять місяців дослужився до полковника – повна маячня. До речі, на початку фільму, коли полковник ще був майором, Слави серед його нагород не було. Тут хоч-не-хоч виникає питання: чому ніхто з десятків чи навіть сотень людей, безпосередньо причетних до створення цього фільму, не вказав режисеру на цей, даруйте, маразм, адже виправити його хвилинна справа – поміняйте Славу на Червоного прапора чи Вітчизняної війни. Невже ніхто з цих сотень уявлення не має, що таке орден Слави? Чи режисер (Карен Шахназаров) настільки самодур і невіглас, що не сприймає будь-яких розумних зауважень? У будь-якому випадку цей загалом дріб’язковий «ляп» показує, наскільки далеко зайшло невігластво в Росії, коли йдеться про висвітлення війни, перемогою в якій росіяни так пишаються.

Звичайно, це невігластво не виникло само по собі. Початок відмови від найменшої правди про війну у російській масовій пропаганді можна умовно позначити від телесеріалу «Штрафбат», створеному в 2004 році. Цей фільм і досі багато хто вважає мало не взірцем правди про війну, тоді як його сюжет вибудуваний на такій величезній кількості великої і малої історичної неправди, що, як-то кажуть, ні в які ворота не лізе. Прикметно, що у цього фільму не було військових консультантів (в часи СРСР таке було б неприпустимим), мабуть, творці фільму розуміли, який брехливий продукт творять (відомого ще з радянських часів сценариста Едуарда Володарського простим невігласом не назвеш).

Залишилося зрозуміти: а навіщо сучасним російським пропагандистам ось таке «гламурне» зображення війни з повним зневажанням навіть не правди, а простої правдоподібності? Фінальна сцена військово-фантастичного фільму «Білий тигр», це там, де полковник носить Славу, і сюжет якого – полювання на страшний і таємничий німецький «тигр», ось така: «Война закончилась Найденов! Конец войне, все! – Нет, товарищ полковник, пока я не сожгу «тигра», война не закончилась!» Вловлюєте ідею? Війна, виявляється, не закінчилася, вона ще буде, поки Росія не прикінчить цього містичного ворога -«тигра», який загрожує Росії! Де він сьогодні ховається? Чи не у Вашингтоні? Тож, росіяни, будьте готові воювати. Це не страшно! Головне – бути професіоналом військової справи. Тоді ми переможемо! Тож йдіть у десантники, снайпери, диверсанти. Будьте «крутими»! Ми ж «можем повторить», чи не так?!

Кремль привчає підданих до можливої нової великої війни, і це головне, що нам слід затямити з російського «победобесия» у 72-у річницю закінчення попередньої.

Юрій Сандул (Укрінформ).