Якщо Апеляційний суд Києва на скасує рішення по Мартиненку, це може стати прецедентом для усіх громадян

2 роки ago Інформ центр 0

Сьогодні,  3 травня, Апеляційний суд Києва так і не розглянув апеляційну скаргу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури  у справі екс-депутата Миколи Мартиненка та колишнього голови Наглядової ради Одеського припортового заводу Сергія Переломи, яких підозрюють у розкраданні державних коштів. Ці справи спочатку «не поступили» до Апеляційного суду Києва, а потім взагалі з’явилось повідомлення про «замінування» будівлі. Сміх та й годі! Що це? Корупція, кругова порука, небажання влади притягнути до відповідальності високопосадовців? Так все разом!

20 квітня правоохоронці затримали Миколу Мартиненка, висунувши йому звинувачення по створенню злочинної організації (ч. 1 ст. 255 КК) та привласненні або в розтраті майна чи заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 191 КК). У справі завдання збитків державному підприємству «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» («Схід ГЗК») затримали також Сергія Перелому. Збитки оцінюються в 17,2 млн доларів.

22 квітня розпочався суд про обрання запобіжного заходу Мартиненку і Переломі. Але як завжди, коли починають судити високопосадовців, на засідання приходять багато політиків, які перетворюють судовий розгляд справи на шоу.

І хоча САП наполягав взяти Мартиненка під варту на 60 діб з альтернативою застави у 300 млн гривень, Солом’янський райсуд міста Києва відпустив екс-нардепа на поруки народних обранців та міністрів від «Народного фронту». Відпустили на поруки також і Перелому.

За звільнення Мартиненка виступив аж 21 поважний поручитель. Це – міністри та нардепи від «Народного фронту» (Мартиненко вважається спонсором цієї партії). Нагадуємо громадськості їх прізвища:

міністр освіти Лілія Гриневич,

міністр інфраструктури Володимир Омелян,

міністр молоді та спорту Ігор Жданов,

заступник голови ЦВК Андрій Магера,

нардепи: Леонід Ємець, Георгій Логвинський, Андрій Тетерук, Микола Княжицький, Максим Поляков, Віктор Єленський, Олена Ледовських, Олена Масоріна, Павло Пинзеник, Геннадій Кривошея, Віталій Сташук, Хвіча Мепарішвілі, Віктор Кривенко, Віталій Корчик, Олена Бойко, Вадим Підберезняк, Федір Бендюженко.

Керівник САП Назар Холодницький заявляє, що з юридичної точки зору обраний запобіжний захід не відповідає ні тяжкості вчиненого злочину, ні заявленим у клопотанні ризикам.
«Вся країна могла спостерігати за образливим для органів суду і сторони звинувачення шоу, яке влаштували політики та окремі особи в залі суду, що є неприпустимим і вплинуло на об’єктивність судді. Цим рішенням було фактично легалізовано тиск на суд з боку народних депутатів як інструмент спонукання до прийняття певного рішення, а точніше обмеження у виборі запобіжного заходу з боку судді», – наголошує Холодницький.

 

Також Національне антикорупційне бюро України на своїй сторінці в Facebook оприлюднило інформацію, яка спростує всі міфи «справи Мартиненка».

Зокрема пояснюється, що міфом є ​​твердження про те, що Мартиненка затримали нібито незаконно, що він нібито не переховувався від слідства, брав участь в реформуванні енергетичної сфери України, «захищаючи її від зазіхань російських олігархів», і що справа Мартиненко «сфальсифікована з метою політичного переслідування».

 

Намагаючись розвіяти міфи, правоохоронці детально все проілюстрували.

 

 

І от сьогодні, 3 травня, суд мав розглянути скаргу прокурорів. Але, ймовірно, не знаючи, кому ж догодити – владі чи закону – суд «замінували».

Прокурор САП Роман Симків, відповідаючи на запитання журналістів, заявив: «Ми вважаємо, що одним із елементів порушення було взяття на поруки. Людина, коли бере на поруки, повинна розуміти, у чому іншу людину підозрюють. Жоден із депутатів не був обізнаний, у чому підозрюється Мартиненко. Вони говорили, що давно його знають. Це було сказано також перед виступами прокурорів», – підкреслює Р. Симків.

Але справа ще й в іншому: якщо Апеляційний суд Києва не скасує рішення першої інстанції, це може стати прецедентом при розгляді подібних справ. Тобто, тепер всі ймовірні злочинці, зокрема, високопосадовці-корупціонери, спокійно можуть заручатись підтримкою собі подібних. Нардепів, міністрів, чиновників, окремих громадських діячів. Чому б і ні? Якщо одному можна, то чому не можна таке ж і іншим?

Кожен громадян України хоче чесного суду. Також юриспруденція передбачає рівність усіх перед законом. Але, на жаль, чесний суд у нас буває тільки по відношенню до простого громадянина. А от чи можливе було б таке взяття на поруки пересічного громадянина, який, до прикладу, не маючи кусня хліба, вкрав би якусь дрібницю? Не 17,2 млрд доларів, а, скажімо, 1 тисячу гривень. Без сумніву, що ні!

Так от тепер, якщо Апеляційний суд Києва не скасує рішення Святошинського райсуду, усі ми маємо вимагати такий запобіжний захід, як взяття на поруки! Без усіляких застав! Про рівність же усіх перед законом хвалиться перед Європою наша влада. То ж хай буде рівність і в цьому!

І ще одне. Громадськість чує позицію НАБУ і хоче вірити цьому новому антикорупційному органу. Але Мартиненко та ті, хто його підтримують, впевнені, що розіб’ють звинувачення прокурорів, і наголошують на надуманості справи. Отже, якщо виявиться, що в суді звинувачення розсиплеться, як тонке скло, яке лише торкнулися пальцем, чи будуть вірити люди новим прокурорам-антикорупціонерам?

Всі кримінальні справи люблять тишу. Гучні заяви робляться лише тоді, коли є рішення суду про визнання особи злочинцем. Але коли все навпаки: спочатку гучні заяви, чийсь PR, звинувачення без вироку суду, то це, як правило, тільки допомагає злочинцям уникнути покарання. Оперувати фактами, професійно доводити звинувачення в суді, щоб людина, яку вже фактично назвали злодієм, була притягнута до відповідальності, – це те, що сьогодні чекає суспільство від усіх антикорупціонерів. Однак, поки що бачимо лише шоу – різного роду звинувачення і жодної доведеної в суді справи. А цими шоу ми уже всі наїлись…

Л.Башкірова