307-ма річниця підписання конституції Пилипа Орлика

2 роки ago Інформ центр 0

 

5 квітня 1710 року був підписаний  договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська — конституція Пилипа Орлика. Даний договір був затверджений шведським королем Карлом XII. Конституція складається з преамбули та 16 статей.

Історія створення:

Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, який визначав права і обов’язки гетьмана. Так як попередні документи такого призначення попередніх виборів не збереглися, а цей документ супроводив вибори гетьмана декілька століть і є звичаєвим правом “Країни Козаків — України”, то Договір-Конституція Пилипа Орлика є офіційно визнаною першою козацькою, українською Конституцією.

Таким чином, конституцію було прийнято 5(16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери, нині це територія Молдови). Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією.
Україномовний оригінал Конституції було віднайдено у Російському державному архіві давніх актів співробітниками Центрального державного історичнго архіву України, м. Київ у жовтні 2008 року. Віднайдений комплекс документів включає оригінальний текст Конституції, складений староукраїнською мовою, а також оригінальний підтверджувальний диплом Карла ХІІ на обрання Пилипа Орлика гетьманом. Автентичність цих документів підтверджується власноручним підписом гетьмана Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького на рожевому воску з червоною стрічкою, а також власноручним підписом шведського короля Карла ХІІ на підтверджувальному дипломі і місцем, де раніше булла королівська печатка, що, на жаль, не збереглася.

У 2009 році у Російському державному архіві давніх актів було виявлено копію Конституції, яку було зроблено у першій чверті ХІХ ст. з метою публікації. Копію цього архівного документа було передано до Музею гетьманства у Києві.

Латиномовна копія ХVIII століття зберігається в Національному архіві Швеції. До архіву документ потрапив після розкопок на сільськогосподарських угіддях. Його знайшли у глиняному горщику, згорнутим у сувій. На думку шведських учених, документ переписав Пилип Орлик для вручення дипломатам європейських держав. Його готували для транспортування, але через певні обставини закопали

Положення конституції

У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорозьким.

Серед пріоритетів зовнішньої політики визначені: необхідність шведської протекції з гарантією незалежності і територіальної цілісності України (ст. 2), встановлення міцного миру та військового союзу з Кримським ханством (ст. 3). Законодавчу владу мав представляти парламент — Генеральна Рада, що складалася б з генеральної старшини, цивільних полковників, генеральних радників (делегатів від полків), полкової старшини, сотників та представників від Запорізької Січі. Передбачалося, що Генеральна Рада збиратиметься тричі на рік — в січні (на Різдво Христове), квітні (на Великдень) та жовтні (на Покрову). Вона мала заслуховувати звіти гетьмана, питання про недовіру йому, обирати генеральну старшину за поданням гетьмана.

Таким чином створювалася форма парламенту, відмінна від традиційних для Гетьманщини чорних (загальних військових) та дорадчих старшинських рад, що мала на меті суворо контролювати діяльність виконавчої влади. Вперше передбачалося введення до парламенту виборних представників від полків (як територіальних одиниць) та Запорізької Січі. Норми їх представництва не встановлені. У виборності генеральної старшини, полковників, звітності гетьмана, регулярності сесійної роботи Генеральної Ради конституція Пилипа Орлика наслідує звичаєву політичну практику Запорізької Січі. Між сесіями парламенту його повноваження виконував гетьман разом з Радою генеральної старшини. Вони уособлювали найвищу виконавчу владу. Через виборність генеральна та інша старшина мала набути більш незалежне щодо гетьмана становище. Гетьман позбавлявся права розпоряджатися державним скарбом та землями, карати винних, вести самостійну зовнішню політику. Так само він не міг проводити власної кадрової політики та створювати особисто йому підпорядковану адміністрацію. На термін виконання служби йому мали надаватися рангові маєтності з чітко визначеними прибутками. Отже, влада гетьмана суттєво звужувалася (ст. 6, 7, 8). Місцева адміністрація була представлена виборними цивільними полковниками та полковою старшиною, сотниками, сотенною старшиною. Вибори полковника узгоджувалися з гетьманом, він мав затверджувати новообраного полковника, але не міг впливати на перебіг самих виборів, здійснюваних усім полком (ст. 8). Введення посад цивільних полковників, вживання у тексті конституція Пилипа Орлика слова «повіт» замість слова «полк» вказують на намір авторів створити поряд з мобілізаційним цивільний територіальний устрій та відділити військові посади від цивільних (ст. 10). Положення про те, що полкових підскарбіїв (новозапроваджених полкових старшин) обирають два стани — козаки й «простий люд» (селяни та міщани), є важливим кроком до впровадження загального виборчого права (виключно для чоловіків). Конституція Пилипа Орлика приділяє увагу також судовій справі (ст.7), фактично передбачає відокремлення Генерального суду від гетьманської влади. Отже, конституція була кроком до поділу влад на законодавчу, виконавчу та судову. Окремо виділено питання, пов’язані із Запорізькою Січчю (ст. 4, 5). Зокрема, передбачалася її територіальну недоторканність, що засвідчувало намір конституювати автономію Січі в межах Української держави. Українська церква мала вийти з підпорядкування Московського патріарху і підлягати патріарху Константинопольському. Містилося положення про недопустимість поширення у державі неправославних віросповідань (ст. 1). Велика увага приділена соціально-економічним (ст. 9-12, 14-16) та культурно-освітнім (ст. 1) питанням, магдебургському праву (ст. 13). Конституція Пилипа Орлика не була втілена на практиці, бо в державі, формально утвореній за Прутським (1711) та турецько-українським (1711-12) договорами і яка проіснувала до 1714, присутність козацтва була фрагментарною і лише у формі військових експедицій. Проте деякі вчені дотримуються думки про чинність конституції на Правобережній Україні в 1711-1714 роках.

За оцінкою українських істориків конституція Пилипа Орлика є однією з перших європейських конституцій нового часу і становить визначну пам’ятку української політико-філософської та правової думки. Вона увібрала в себе надбання європейської політично-правової думки та українські демократично-правові традиції.

(за матеріалами інтернет видань)