Про деякі наслідки блокади

2 роки ago Інформ центр 0

Наразі тема блокади торгівлі з ОРДЛО набула шаленої напруги в суспільстві. У ЗМІ, соцмережах багато пишуть про те, кому вона вигідна,хто отримує від акцій спротиву економічні та політичні дивіденди, до яких наслідків це може призвести та таке інше.

Влада, у свою чергу, нарешті зреагувала на ситуацію, що склалася, відповідним рішенням РНБО. Включено нею апарат пропагандистського тиску, метою якого є компрометування у різний спосіб протестувальників. Все це так. Але при цьому увагу громадськості відволікають від важливих питань, які пов’язані з блокадою за допомогою поверхових коментарів окремих явищ, наслідків, не аналізуючи при цьому глибинні проблеми, котрі супроводжують цю тему.

Зокрема, одним із наслідків блокади є те, що стала зрозуміла вся суть грабіжницької формули «Роттердам+», завдяки якій з кишень наших громадян, за даними окремих ЗМІ, витягнуто більше 10 млрд. гривень через необґрунтовані тарифи. У зв’язку із цим виникає запитання: хто відповість конкретно за цю аферу, яка апробована на власному народові? Здається, Генеральна прокуратура сором’язливо натякала суспільству вустами її нинішнього Генерального прокурора про те, що начебто вона почала вивчати обґрунтованість введення формули «Роттердам+», але поки що наслідків цієї роботи не видно.

Мабуть у цьому контексті давно треба поставити питання про  відповідальність з боку конкретних посадових осіб Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕ) та легітимність рішень, що приймалися нею.

Блокада також показала наявність іншої стратегічної  проблеми: надзвичайно високий рівень монополізації окремих сфер української економіки. Зокрема, мова йде про представників однієї із фінансово-промислових груп та її очільника від, умовно кажучи, «чхання» якого залежить (за даними ЗМІ) значна частина валютних надходжень до державної казни та частка у 20% валового внутрішнього продукту, а також доля багатьох тисяч людей та членів їх сімей, що пов’язані із цією ФПГ? А тепер питання – а чому так довго чекає Антимонопольний комітет України і не ініціює відповідне антимонопольне розслідування?

Які стратегічні рішення повинно прийняти керівництво держави, виходячи із наявності існування цієї проблеми? Як це має вплинути на відстоювання національних інтересів нашої держави?

Враховуючи нинішній стан української влади та її ключових інституцій надія у вирішенні цих питань полягає, скоріш за все, у тиску з боку громадських організацій та об’єднань та ініціювання ними дискусій, запитів, круглих столів і т.і. Влада повинна нести свою відповідальність за шахрайство національного масштабу із запроваджень різного роду сумнівних тарифних формул.

З іншого боку, тільки під тиском суспільства нинішні очільники держави можуть провести (або хоч розпочати) процес демонополізації економіки, внесення конкурентних елементів у її функціонування. При такій ситуації і процес деолігархізації неминуче набуде нового змісту та забарвлення.

С.Балло, аналітик