Від Майдану гідності – до гідності Держави

3 роки ago Інформ центр 0

Майдан був і залишається уособленням  гідності українського народу

Заява Політичної Партії «ПАТРІОТ»

Гідність — найвища цінність сучасної людини,громадянина-патріота і має захищатись виключно правовим чином державою і суспільством.

Гідність – це уособлення того, що людина-громадянин, суспільство і держава усвідомлюють свою персональну та інституційну відповідальність за нинішній стан справ і перспективу перед собою і майбутнім.

Таку персональну відповідальність за Батьківщину наприкінці 2013 – на початку 2014 року взяли на себе українські патріоти, люди різного віку і соціального стану, статків і віросповідань. Їх об’єднувало усвідомлення того, що прийняття рішення щодо майбутнього України є, передусім, їхньою відповідальністю, а не лише купки обраних депутатів та кулуарно призначених чиновників, які загордилися хибною думкою про свою елітарність.

Події 18-20 лютого 2014 року стали публічно та геостратегічно переломним моментом в новітній історії України та глобального світу. Незважаючи на мирні настрої протестувальників на столичному Майдані тодішня злочинна влада застосувала проти беззбройних маніфестантів кулі. Активісти Майдану гинули, але не залишали своїх позицій. А до них з усіх куточків країни вже поспішали на допомогу побратими, які творили Майдани дома, але кинулись захищати головний Майдан України. Споконвічна народна жага до свободи, незалежності, волі, бажанням бути гідними та відповідальними партнерами на власній землі і творити країну Гідності для всіх вивели на Майдани України мільйони громадян.

Всеукраїнський Майдан переміг. За цю перемогу без вагань загинула Небесна сотня. Своїм життям і подвигом герої Небесної сотні довели українцям і всьому світові, що гідність є дійсно найвищою цінністю сучасної людини-громадянина і за неї є сенс віддавати власне життя.

Гідність людини ніколи не визнавалась будь-якою імперією світу, тим паче Московською. Цю рису людської особливості московити завжди ненавиділи і намагались підрубати під корінь, нерідко разом з носієм-народом, як це було неодноразово в історії з українцями.

20 лютого 2014 року путінський імперський режим черговий раз продемонстрував всьому світу свою антилюдську, ненавистницьку, загарбницьку сутність, розпочавши незаконну окупацію Автономної Республіки Крим. Імперські амбіції Кремля простягнулись до споконвічних українських земель – Донецької і Луганської областей, куди ввійшли спеціальні підрозділи та частини регулярної армії держави-терориста Росії.

Український народ зі зброєю в руках виступив на захист незалежності, суверенітету, гідності своєї Батьківщини. Заради цих високих ідеалів гинули і продовжують віддавати свої життя кращі сини і дочки України.

Добровольчі батальйони разом із волонтерським рухом українства стали фортецею духу на шляху імперських загарбників, українська армія зміцнила цю фортецю та довела спроможність України захищати рідну землю. В цій борні формується нова Україна – могутня, мирна, життєрадісна, перспективна.

Розгубленість керівництва держави з початком агресії Кремля проти України лише довело факт високої організованості і спроможності громад українців захищати надбання незалежності та соборності, самостійно формувати необхідні управлінські механізми та бути справжніми державотворцями своєї соборної держави.

Нинішня влада всіх рівнів, на жаль, не змогла консолідувати суспільство, надихнути його на активні перетворення на краще в обраній сфері діяльності і життя. Натомість ми спостерігаємо політично-партійні групові протистояння, в яких не прослідковується жодних державних амбіцій. Високі державницькі ідеї, які озвучувались представниками нинішнього владно-бюрократичного чиновницького апарату, змінились на відстоювання власно-іміджевих та корупційно-збагачувальних інтересів. Мусимо констатувати, що нинішні владно-умовні еліти фактично не відповідають взятим на себе глобальним державним функціям.

Імітаційні управлінські моделі минулих епох, що мали елітарні піраміди монопольних прав і досить неадекватні рівні суспільно-державної відповідальності, сьогодні динамічно відмирають, хоча і намагаються ще брутально домінувати в державних та суспільних відносинах.

Майдан і його цінності нинішня влада перетворює на далеку історію і ритуальні спогади до дати один-два рази на рік, замість того, щоб керуватися цими цінностями, засадами духу та енергетикою у своїй практичній діяльності щодня і робити все можливе для того, щоб вони стали усвідомленими переконаннями-мотиваціями для кожного українця.

Все це викликає глибоке обурення в українському суспільстві, спричиняє зростання негативних суспільно-економічних тенденцій, що, масово продукують радикальні емоції і пошуки антиукраїнських альтернатив. А це, своєю чергою, мотивує реваншистів всіх мастей.

Водночас сьогодні ми бачимо як паростки нового українського суспільства, базованого на Майданних цінностях – гідності, відповідальності, партнерстві – пробивають собі дорогу і міцніють в самодостатніх громадах. Українське суспільство має уособлювати рівноправні горизонти відповідальних партнерів, що довіряють один одному та продукують нову еру громадянства в епоху держави-партнера, а не держави-узурпатора громадянських прав та капіталів.

Ми сьогодні є свідками динамічного зростання відповідального патріотизму українців як партнерів глобальної цивілізації миру та добра. Цивілізаційний патріотизм апріорі несе в собі справжню продуктивну складовумісії перспективного модернового державотворення для середовищ життя.

Гідну державу можуть ефективно творити лише патріоти-партнери мирної цивілізації, для яких поняття гідність, честь, відповідальність, партнерство, довіра за тотальної публічності є абсолютним внутрішнім переконанням, життєвими принципами і цінностями щоденних звитяг.

Політична партія Патріот заявляє про те, що сьогодні ми — українські патріоти — маємо продовжувати справу Майдану Гідності, героїв Небесної Сотні, і відстоювати цінності, захищені життями наших героїв АТО, у своїй повсякденній діяльності, на кожному місці, де ми працюємо, живемо і творимо сьогодення як прообраз щасливого майбутнього всіх громад України.

Майдан Гідності — це не революція як національний історичний акт-подія, до чого нас намагаються зіштовхнути в суспільній думці партійно-політичні маргінали від історії, геостратегічні глобальні терористичні агресори, ментально-зашорені власною меншовартісністю сучасники.

Майдан – це геостратегічний процес-трансформація, який триватиме до тих пір, допоки Майданна Україна не набуде незворотних форм і сутностей сучасної демократії громадянства.

Майдан — це постійно-діючий генератор публічної народної демократії в процедурах та регламентах горизонтів партнерської відповідальності всіх і кожного за життя в Україні і у глобальному світі миру та добра.