Соціальний захист

 

Покинуті державою учасники АТО можуть стати знахідкою путіністів

Майдан дав надію на зміни в масштабах держави – на потужний удар по корупції, контрабанді, кумівству…Однак реальність виявилась іншою. Замість боротьби – «договорняки», замість оновлення – консервація, замість надії – безвихідь.

Будь-яка хвороба, якщо її не лікувати, може перерости у хронічну.

Так і корупція в Україні давно стала хронічною «хворобою», бо «лікарі» в державних кабінетах не застосовують інноваційних радикальних методів «лікування», а пропонують «заспокійливе», не переймаючись долею «хворого».

Потоки контрабанди на Донбасі, бурштинові скандали на Житомирщині, Мукачівські «бої» між бійцями  «Правого сектору» та правоохоронцями – симптомні відлуння корупції з непередбачуваними наслідками для країни.

І справа не тільки у безсиллі влади та її неспроможності долати корупцію у державних масштабах. Справа ще й у наслідках неоголошеної війни та її солдатах, не адаптованих до мирного життя.

Ті, хто повернулися із фронту, залишаються зі своїми проблемами сам на сам.  Держава не дбає про їх реабілітацію, не пропонує роботу, що  вичавлює у суспільства сподівання та віру, породжені Революцією Гідності.

Настрої на фронті – дедалі радикальніші, і не проти ворогів, а проти влади, що є викликом нашим можновладцям і дороговказом на вирішення проблеми.  Ігнорування проблем учасників АТО при  відсутності дієвих механізмів боротьби з корупцією може стати детонатором соціального вибуху.

Треба розуміти, що покинуті державою вчорашні бійці можуть легко потрапити до рук  криміналітету, а відтак – стати знахідкою для кремлівських агентів, які зможуть тоді легалізувати  зброю і заявити про «волю» народу, який бажає справедливості.

Насправді питання стоїть руба – або ми, нарешті, прислухаємося до громад і почнемо діяти як одна команда, модернізуючи Україну, або виразки минулого проникнуть в усі щілини державного організму і призведуть до тріумфального реваншу контрреволюційного реваншизму.