Молодіжна політика

Не сміє бути в в нас страху

«Пласт» як молодіжний рух відродився в Україні наприкінці 80-х-початку 90-х років минулого сторіччя. За цей час завдяки організації постало не одне покоління справжніх захисників Батьківщини, які своїм життям відстоюють незалежність і свободу українського народу в боротьбі з російським агресором.

Нинішні українські пластуни є нащадками і продовжувачами слави українських січових стрільців, і цей молодіжний рух набирає потужності. У лавах молодих пластунів-патріотів зростає майбутнє України.

Наразі «Пласт» шириться країною завдяки ентузіазму його учасників та вихованців, але справа виховання патріотичних поколінь має підтримуватися державою. Це повинна бути не формалізована і директивна підтримка, а мотиваційно-спонукальна та координаційна, де головними чинниками залишалися б ініціатива та креативність молоді.

Настав час повернутися до витоків-джерел та започаткувати не стільки створення традиційних форматів – загальнодержавної програми  національно-патріотичного виховання молоді, скільки зосередитися на мотиваційних середовищах – поширенні і впровадженні знань про малу батьківщину, сусідів по регіону. можливості розвитку тощо. І все це має слугувати базою для загальнонаціонального росту гордості за Україну.

В системі освіти це має відбуватися найорганічніше, оскільки проходитиме на первинних етапах становлення особистостей.

Остовом для підходів до загальнонаціонального патріотичного виховання мають стати ви шкільні наметові табори, під проведення яких затверджена  відповідна нормативна база. Але вкрай важливо, щоб ця база не перетворилась на кальку звітності минулих часів, а стала основою для створення креативно-інноваційних програм, систем, технологій розширення знань і розуміння своїх перспектив у світі – від маленької громади до столиці.

Такі потужні програми мають об’єднати зусилля всіх патріотично налаштованих організацій, ініціативних груп та окремих активістів задля виховання нашої молоді і юні, яка сьогодні демонструє справжній Героїзм – і в Небесній сотні Майдану, і в Небесних батальйонах АТО.

Дух і стиль пластунів варто б перенести на підготовку професійних кадрів, що додало би ментальної мотивації служінню Україні.

Літні ви шкільні табори «Пласту» по всій Україні могли б стати тим незгасним багаттям, яке б запалило вогонь патріотичного лицарства в душах наших юних співгромадян і дало поштовх до формування стійких характерів захисників Батьківщини. Тих, хто гаслом свого життя візьме невмирущі рядки пісні січових стрільців – «Не сміє бути в нас страху».

 

“Сильно! Красно! Обережно! Бистро! ”

Сьогодні в суспільстві відбувається багато суперечок щодо виховання нашої молоді. Розробляються концепції, висуваються ідеї, впроваджуються програми.  Особливо галасують довкола патріотичного виховання – щодо  його способів, програм, підручників  та уроків.

Однак  ці пвседо-фахові офіційно-імітаційні дискусії не вирішують проблему по суті. А рішення є – це Пласт.

Що таке Пласт? Найперше – це гра, під час якої молодь вчиться багатьом простим і корисним речам – розпалювати багаття під дощем у поході, гохти рану травами, знаходити джерельні місця, допомагати товаришу долати багатокілометрову відстань, досконало знати свій рідний край…

Пласт – це виховання. Виховання ненав’язливе і нудне, як у школі, а у формі гри, коли одні і   ті ж істини сприймаються завзято і натхненно, з позитивною енергетикою і творчими злетами юні.

Пласт – це самовиховання, коли ти не можеш бути гіршим від інших і стараєшся досягти поставленої мети, працюєш над своїми недоліками, вивчаєш необхідне до тонкощів і добиваєшся освоєння важкого.

Пласт – це гарт душі і тіла, коли фізичні навантаження і втому долаєш зусиллям волі. Ти вчишся управляти своїми фізичними та інтелектуальними можливостями і готуєш себе до можливих важких випробувань у житті.

Пласт – це віра в себе  і своїх побратимів, коли ти впевнений, що тобі завжди прийдуть на допомогу і не залишать у біді.

Пласт – це унікальні ідеологічно-філософські засади патріотизму, викладені простими практичними речами життєвої необхідності з врахуванням вікових особливостей людини.  Саме з такого єднання юного покоління з природою свого краю і розуміння себе в ній проростають паростки любові до Батьківщини, які згодом стають міцними патріотичними переконаннями, а не кон’юнктурою під різні суспільно-політичні ситуації.

Ми маємо сьогодні взяти зобов’язання перед Майданом,  героями Небесної сотні  і   АТО про впровадження регламентів, процедур, стилістики і духу Пласту в державну систему виховання, залишаючи одночасно цю організацію громадською – з усіма її принципами,законами і традиціями.

Вітаючись один з одним, пластуни промовляють :»СКОБ!», що розшифровується як «Сильно! Красно! Обережно! Бистро!»

Саме так – сильно, щиро, привабливо й потужно, але з розумінням – має вестись патріотичне виховання української молоді, поборників нової України.