Глобальний гібридний тероризм

Глобальний гібридний тероризм не має кордонів чи обмежень.

Світ об’єднується проти тероризму, й Україна підтримує позитивний факт міжнародної єдності у протистоянні та відпрацювання спільної тактики та стратегії антитерористичної боротьби.

Однак, що  таке тероризм, і що саме вкладає у це поняття світова спільнота, – єдиного визначення немає, як і немає єдиного розуміння боротьби з цим небезпечним явищем.

А відтак різне розуміння самого поняття “тероризм”, яке за нинішніх умов має отримати чітке визначення – “глобальний гібридний тероризм” – призводить не лише до різних підходів у боротьбі з цим жахливим явищем, але й подекуди до подвійних стандартів.

Російська агресія проти України є елементом одного загального путінського плану глобального гібридного терору з метою змінити існуючий міжнародний правопорядок мирного способу життя.

Росія докладає всіх глобально-гібридних зусиль, щоб: з одного боку – розколоти  Євросоюз, а іншого – повернути громадську думку Європи на свій бік. Для цього задіюються не лише можливості комунікаційно-контентного впливу, але й ведеться робота з лідерами думок, партій, експертами тощо, при цьому надання кредитів використовується як гео-політичний лобізм.

 

Глобальний гібридний тероризм має бути засуджений як планетарне явище

Трагедія з Боїнгом у небі над Донбасом, яка сталася 17 липня 2014 року, має бути підставою  не тільки для притягнення до відповідальності злочинців, які натискали на кнопку пуску ракети, а й для засудження нового формату тероризму як глобально-гібридизованого явища, що зараз представляє найбільшу загрозу для світової безпеки.

Причому тероризм має розглядатися не як вузько направлені дії  певної групи людей чи організацій, а як узгоджені намагання групи держав (державних утворень) змінити світопорядок, знищити безпечне середовище життя, замінивши його величезними територіями постійного страху, – і це можуть бути цілі континенти.

Свого часу, після поверження гітлерівської Німеччини у другій світовій війні, міжнародний військовий трибунал у Нюрнберзі засудив конкретних злочинців та конкретний тоталітарний, а саме гітлерівський, режим. На жаль, засудження нацизму як державно-організаційного явища, що несе загрозу миру, не відбулося.

Ми не маємо повторювати помилок минулого. Сьогодні, поки не пізно, Україні необхідно порушувати проблему засудження нових, унікальних форм гібридного тероризму та управлінських режимів, які продукують ці нові форми світового тероризму в різномасштабних форматах по всій планеті.

Історія дає нам шанс зберегти мир і не допустити падіння світу у прірву глобального гібридного тероризму. Ми повинні використати цей шанс.

 

Перемога чи смерть?

Світова громада розглядає тероризм як загрозу номер один, відтак ворогом номер один стає Ісламська держава.

Терористичне угрупування “Ісламська держава» створює середовище  тотального режиму абсолютного страху не тільки на території Іраку та Сирії, а й у всьому глобалізованому світі.

Вже давно не є секретом той факт, що під знаменами ІДІЛу та на його боці воюють росіяни, а це вказує на тісний зв’язок Росії та ІДІЛ,   що виливається у синхронність та скоординованість дій мусульманського  і гібридного тероризму.

«Путін та Ісламська держава є двома обличчями одного нового сучасного варварства, яке атакує фундаментальні цінності не лише Заходу, а й людства» – так охарактеризував ситуацію французький учений, професор з геополітики Олександр Мельник.

Констатуємо, що путінська корпорація перетворилася на центр світового тероризму, а ІДІЛ – лише інструмент у руках Кремля для досягнення геополітичних цілей.

Слід очікувати, що довкола боротьби з ІДІЛом згуртується багато потужних міжнародних гравців, і тоді проблема нашого протистояння на Донбасі з Росією може відійти для світової спільноти на другий план. За таких умов Кремль отримає карт-бланш розбиратися із ситуацією на власний розсуд, уникаючи активізації бойових дій. І тоді процес зміни влади, що і є проміжною метою Путіна, запуститься у пришвидшеному режимі.

Зовнішня атрибутика України буде збережена, але ми  втратимо державність.

Тоді перед нами стане вибір – перемога або смерть!

Що маємо робити?

Ми маємо поставити перед світовими лідерами та громадою чітку вимогу – визнати рівноцінність загрози мусульманського та «православного» ІДІЛу для існування миру у світі.

Саме путінська Росія  сьогодні перетворюється у «православно-чекістський» ІДІЛ, сповідуючи війну як сенс існування. Саме вона заслала на нашу територію глобальних терористів, використовуючи гібридні формати аж до фронтальних військових дій!

Ми вступили в еру глобального протистояння мирного способу життя людей і громад проти терористично-військового способу існування вузьких еліт, і в цій боротьбі половинчастих рішень бути не може.

Тільки об’єднання спротиву тероризму – незалежно від території його походження, конфесійності, форматів прояву чи технологічних практик – може забезпечити перемогу над ним.

У нас спільна з усім світом мета – забезпечення мирного життя на планеті!

 

Вірус тероризму бродить світом

Вірус  тероризму бродить світом, супроводжуючи людство споконвічно.  Він перевтілюється  у проявах, виступаючи спочатку як крайня вимога-апеляція до справедливості, потім – як помста, згодом – як спосіб досягнення мети і наостанок – як сенс існування. Мета пошуку справедливості поступово трансформується в пошук влади, фанатичне бажання її втримати, управляти державами й помислами, набувати багатства…

Тероризм небезпечний не тим, що вбиває людей, а тим, що вселяє в них тотальний страх, подавляючи волю до дії, віру в майбутнє, а, значить, нищачи мирне середовище життя.

Тероризм небезпечний тим, що за допомогою зовнішніх атрибутів приманює в ряди «непримиренних» молодь різних країн і конфесій, соціальних та суспільних прошарків, спотворюючи ідеї самоствердження та творчої самореалізації. Їм обіцяють можливість стати творцями нових держав, норм, правил тощо, поповнюючи насправді лави терористів.

Тероризм – як фізичними так і віртуальними спецопераціями в Інтернеті – стукає у відкриті двері кожної громади європейських країн.

Зачинити ці двері вже неможливо, як і неможливо мовчки спостерігати за ним.

Тероризм не визнає затверджених високими угодами кордонів існуючих країн, то ж і боротися з ним поодиноко немає сенсу.

Україні, яка впродовж останніх років відчула на собі всю небезпечну багатогранність, різноформатність та динамічну креативність тероризму, слід ініціювати створення міжнародного органу з боротьби зі світовим тероризмом гібридного характеру.

Світ має об’єднатися перед загрозою знищення миру як домінуючого способу життя, для чого варто забути всі образи та історичні непорозуміння між народами в ім’я планетарної перспективи щастя.

 

Україна сьогодні – це найбільший полігон глобального гібридного тероризму.

Україна сьогодні – це найбільший полігон глобального гібридного тероризму, який технологічно та креативно продукує та розповсюджує по світу Кремль. Майбутнє світу залежить від того, чи зможемо ми разом із світом вчасно усвідомити масштаб цього явища-стратегії і встигнути цивілізаційно вистояти у цій борні, захистивши себе та  світ мирних людей і народів.

Наші предки свого часу зупинили просування тюркських завойовників-ординців у Європу. Зараз нащадки тієї ординської цинічної стилістики взаємин із народами світу пішли в новий наступ. І вже не стільки на Європу, а на планету мирної цивілізації.

І знову їхній шлях до Європи і світу лежить через Україну. Це не фізичний шлях! Сьогодні не потрібно перекидати сотні танків і тисячі солдат, щоб завоювати далеку державу. Достатньо сучасними комунікаційно-контентними технологіями змінити уяву громадян про ті чи інші речі, вплинути на формування та глобальне втримання громадської думки у визначеному гібридно-месіанським агресором ключі і можна святкувати перемогу.

Україна протистоїть не лише на полі бою. Насамперед, ми ведемо боротьбу за мирне цивілізаційне співжиття з націями і народами, за вибір справжнього демократичного розвитку нашої країни, за  мирний розквіт наших громад, за можливість кожного з нас та громадян інших країн почуватися на своїй землі щасливими.

Наша перемога – це не лише мир в Україні. Це збереження цілісності Європи, всіх світових міжнародних структур, а значить – збереження мирних перспектив для народів Європи та світу.

Прикро, що наші європейські партнери інколи демонструють нерозуміння простої істини – у нас єдиний глобальний ворог, який загрожує всім нам, незалежно від країни і місця проживання.

Це не внутрішньо-переміщені особи, а біженці від глобального гібридного тероризму

Це велика помилка, що ми, на догоду путінцям та застарілим міжнародним нормам, називаємо внутрішньо-переміщеними особами тих, хто був змушений покинути домівки  в Донецькій і Луганській областях. Вони – справжні біженці від глобального гібридного тероризму путіністів. І саме так потрібно ставити питання на міжнародному рівні.

Міграція біженців і внутрішньо переміщені особи – це один соціальний феномен, але різні стилістики фіксації. А саме від юридично-публічної фіксації цього явища залежить ставлення міжнародної спільноти до подій в Україні і до долі наших мігрантів.

Мігранти з Донецької та Луганської областей – це, крім іншого, індикатив глобального тренду реакції народів на нерівність соціально-технологічного та суспільно-управлінського характеру правил міжнародного життя.

Історичний шанс України – очолити боротьбу протии глобального гібридного тероризму.

Тут важливий не результат, а процесс і його міжнародний масштаб – таку істину взяла на озброєння путінська Росія, яка вміло і послідовно застосовує її на міжнародній арені. Зокрема – під час терористичної агресії на Донбасі, ведення бойових дій у Сирії чи Туреччині.

Те, що Мінськ буде тупиком, Путін добре прорахував і вибудував технологічно процесс перемовин так, щоб до участі в них на самому  початку не була допущена третя сторона.

На що сподівається керівництво України вкупі з міжнародною спільнотою при проведенні мінських переговорів?  На швидке припинення агресії, перехід до мирного оновлення Донбасу, на  встановлення політичної та економічної рівноваги між ЄС та Росією.

Які ж плани у путінців стосовно Мінська? Бути весь час у центрі світової уваги, намагатись отримати різно-форматні преференції (зокрема, зняття санкцій), втримувати статус геополітичного гравця, з яким рахувались би  інші світові лідери.

Мінські переговори – це концентроване вираження найповнішого застосування і реалізації технологій глобального гібридного тероризму, за допомогою яких путінці крок за кроком формують у світі думку, що на Донбасі триває громадянська війна.

Путінськими терористами захоплюються населені пункти нейтральної зони,  де проводяться відповідні «чистки», що   є нічим іншим як намаганням довести рівень страху місцевого населення до абсолюту та посилити недовіру до спроможності української влади.

Ці та інші дії путінських терористів переслідують одну мету – змусити світ повірити у те, що всіма міжнародними процесами управляє Путін.  Вдасться їм це зробити чи ні – залежить від України, у тому числі від розуміння перших осіб нашої держави перспектив розвитку геостратегічних процесів та цілеспрямованого і послідовного наступу на російсько-путінський тероризм.

Україна сьогодні може очолити боротьбу світової коаліції проти глобального гібридного тероризму. Це її історичний шанс. Якщо Україна скористається ним, це виведе її в ряд провідних країн, якщо ж ні – то нам довго ще прийдеться плентатись у хвості цивілізаційного геостратегічного поступу.

 

ЯК ВИЙТИ З ОТОЧЕННЯ НАВ’ЯЗАНОЇ КРЕМЛЕМ ГЕОСТРАТЕГІЇ?

Одинадцятого лютого 2015 року у Мінську  відбулася чергова зустріч лідерів-учасників нормандського формату, якою по суті був започаткований так званий Мінськ-2.

Цій зустрічі передувала активізація російсько-терористичних військ в районі Дебальцевого, де путінці зосередили майже чотирикратну кількість військ та бойової техніки, намагаючись оволодіти містечком за будь-яку ціну. Українці вистояли і врятували реноме Майданної України на зрадливому паркеті путінського Мінська, але ближче до двадцятих чисел лютого наші військові підрозділи змушені були покинути Дебальцеве. Генеральний штаб трактує бої в районі Дебальцевого як успіх армії, однак у  свідомості суспільства ці події зафіксувались як Дебальцевський котел.

За півроку до цього, наприкінці серпня 2014 року, ми отримали Іловайський котел, коли  наші  війська зазнали нищівного удару з боку кадрових  підрозділів російської армії .  Саме від цього моменту слід відраховувати повномасштабність дій «стратегічного» агресора – путінської федерації поневолених народів (пРФ).  Розрізнені підрозділи української армії та нечисленні лави добровольчих батальйонів не змогли протистояти стратегічно спланованому потужному удару російських військ та опинилися в оточенні.

Це була  перша очевидна серйозна поразка української армії і остаточне усвідомлення першими особами держави кривавої загрози фронтальних масштабів путінсько-терористичної агресії в Україну.  Через розстріл українських колон, які за домовленістю   з вищим керівництвом Росії виходили з оточення, прийшло усвідомлення офіцерської ницості підлеглих Кремля.

А ще за півроку до Іловайського ми отримали Кримський котел, в якому опинились майже 20 тисяч українських військовослужбовців та понад два мільйони цивільного населення.

На відміну від Іловайського і Дебальцевського, Кримський котел – це багаторічна масштабна комбінована інноваційна багатоешелонова спецоперація із публічно-дипло- матичного дезавуювання української державності через  постійне  заповнення  дипломатичного  та інформаційного простору, соціально-економічного та громадського життя всіма можливими форматами та технологічно-креативними рішеннями так званого «руского міру». Він, «рускій мір», за прикормлено-мовчазної згоди київської влади практично заполонив півострів, проникаючи в свідомість місцевих громад та громадян, заповнюючи душі молодих кримчан ядучим туманом радянсько-російських ефемерних видінь минулого. Фізичне захоплення території півострова путінськими терористичними військами лише завершило цей процес.

Кримський котел – це найбільша поразка еліт українського державотворення які знехтували правом і честю та проявили недолугість і  короткозорість  у такий  визначний час. Постійні поступки Російській Федерації щодо Чорноморського флоту (від поділу до Харківських домовленостей), системні імітаційні  процеси в урядах та діях Верховних Головнокомандувачів щодо розвитку безпекового сектору держави за увесь час Незалежності свідчили про небажання очільників країни стати геостратегічними  управлінцями і системно й рішуче, без компромісів і виправдань реагувати на загрози національній безпеці та  обороні.

Це результат апатії та переважання патерналістично-радянських настроїв в українському суспільстві, яке лише через два Майдани дійшло до стану громадянсько-партнерської відповідальності за долю держави і громад.

На відміну від Кримського,  Іловайський та Дебальцевський котли дали обнадійливий результат – пряму публічну військову звитягу і відповідальність громадянського  суспільства за свою державу, навіть  попри те, що їм наразі протистоїть стара система безпекового сектору, яка і допустила Кримський котел.

Та найбільш значущим і вражаючим своїми геостратегічними масштабами планетарного рівня котлом, у  який потрапила  Україна разом з ООН та ЄС, є  Мінський котел, який можна розглядати як стандарт технологічно-креативного поступу глобального гібридного тероризму на засади мирного способу життя на планеті Земля.

Світова еліта уповає на рішення та виконання сторонами процесу Мінських домовленостей, не враховуючи, що цей  процес не підпадає під жодну міжнародно-правову норму, конвенцію чи договір, бо не є війною, локальним традиційним тероризмом чи громадянським протистоянням за будь-якими – конфесійними, етнічними чи мовними ознаками.

Все, що відбувається на Донбасі з подачі Кремля, – це розрив шаблонів і  правил, стандартів і форматів. Це найбільший глобальний прецедент брутального домінування гібридизовано-комбінованого агресора (залучення до агресій не тільки військових чи ветеранів, а й дітей, мистецьких кіл, виробничих колективів, обивателів і навіть кон- фесійних авторитетів) над всіма можливими способами справедливого миру.

Путінсько-терористична агресія в Криму, а згодом на Донбасі, паралізувала на тривалий час український політикум і вище чиновництво, їхню волю та здатність адекватно реагувати на ситуацію.  Саме тому  Україна долучалася до процессу Мінських угод, які розроблялися в терміновому порядку і не в Україні, замість того, щоб запропонувати свій, власний варіант відстоювання українських інтересів на міжнародному рівні, повернення кордонів до стану мирного часу та приборкання агресора.

Як вийти з цього геостратегічного оточення?

Перш за все, треба виробити чітку і послідовну позицію щодо однозначного розуміння та визначення подій у зоні АТО і АРК.

Треба чітко заявити про своє право на відпір терористичному агрессору і добитися  на міжнародному рівні усвідомлення необхідності виконання мінських угод не лише Україною, а й Росією.  Причому, за кожним пунктом з часовою деталізацією мають стояти країни-гаранти, бажано – учасники Будапештського меморандуму та члени РБ ООН.

Слід розробити та прийняти на міжнародному рівні – у форматі нормандської четвірки, плюс США та Великобританія – нового плану врегулювання ситуації в Європі, де окреме чільне місце зайняла б економічно-фінансова та технологічна стабілізаційна програма в Україні.

Мають бути колективні зусилля щодо зміцнення європейської безпеки перед загрозою планетарного терористичного апокаліпсису з чітким визначенням ролі путінської Росії в процесі дестабілізації світового мирного порядку і європейського, зокрема.

Найважливішим у даному випадку є усвідомлене формування планетарного безпекового виклику через поєднання терористичних загроз, які виходять з боку ІД і терактів у Європі, міграційної дестабілізації європейського континенту та бойових дій російських терористів на Донбасі.

Часу для активних  «бойових» дій не так  багато, і потрібно встигнути, поки не зімкнулись фланги, інакше доведеться прориватися з котла з надзвичайно великими жертвами, бо нав’язана путінцями геостратегічна модель глобального гібридного терроризму призведе до жертв планетарного масштабу.

 

ОФШОРИ ЯК ГЛОБАЛЬНИЙ ВИКЛИК СВІТОВІЙ БЕЗПЕЦІ

Світ живе в  офшорах.  Принаймні,  такий  висновок  напрошується після ознайомлення зі списком осіб так званого «Панамського архіву», або як ще його охрестили – Панамогейта. Цей архів  четвертої у світі за обсягами функціонування юридичної компанії Mossack Fonseсa, який потрапив до журналістів німецької газети Süddeutsche Zеitung, нараховує понад 11 мільйонів документів і охоплює період у  майже двадцять років.

В розслідуванні офшорних схем, за якими не сплачувалися мільйонні податки, фігурують сотні важливих  персон, серед  яких – колишні та чинні глави держав, відомі політики та діячі.

Звичайно, низка скандалів, що розпочала свій хвилеподібний рух по світу, супроводжуватиметься публічними звинуваченнями та відставками, гучними політичними «розлученнями» та намаганнями виправдатись… Однак «Панамський архів» зачепив не тільки  «витівки» якоїсь  частини світового істеблішменту, а й більш глобальний пласт міжнародного фінансового життя. Йдеться, навіть, не про ціннісні засади демократії  чи  надбання таких міжнародних організацій як ООН  у сфері фінансової прозорості та боротьби з неплатниками податків. Йдеться про загальноприйнятну світову практику, коли фінансова діяльність організації переміщується з однієї країни у іншу, яка має більш сприятливий податковий клімат.  Це є досить розповсюджений метод так званої «оптимізації» податків, а  насправді  – ухилення від них, чому сприяє офіційне законодавство багатьох країн,  розташованих у більшості на океанських островах.

Варто знати, що серед  «привабливостей» офшорів є надмірний захист банківської та комерційної таємниць, у тому числі відомостей про кінцевих бенефіціарів, що є досить вагомим для ділків з усього світу, оскільки країни офшорів  нерідко відмовляють у доступі до таких таємниць слідчим з інших країн.

В документах «Панамського архіву» фігурують дані про сотні тисяч компаній, що дає певну уяву про масштабність  «офшорування» світового бізнесу. А скільки  таких таємниць зберігають архіви інших «юристів» офшорів?

Ми не знаємо достеменно, скільки компаній мали проблеми із законом і підпадали під міжнародні санкції, однак з часом це стане відомо, зокрема в ході слідства, яке продовжують вести журналісти майже  80 країн. І тоді ми зможемо дізнатися, чи не є клієнтами поважної юридичної фірми Mossack Fonseсa такі терористичні організації, як Ісламська держава, Аль-Каїда та інші.

То ж мова йде про ще одне обличчя глобального гібридного терроризму – про фінансовий терроризм!

Проводячи свої оборудки через офшорні компанії, де засекреченість дій є однією з найважливіших умов,  терористичні організації можуть безперешкодно здійснювати свої акції в будь-якій точці планети, прикриваючись при цьому кваліфікованими  приватними юристами. Це несе загрозу світовій безпеці і може призвести до терористичного хаосу, де управління повністю перебуватиме в руках злочинців.

Слід визнати, що офшори стали ще однією технологічною зброєю проти всеосяжного миру і глобальної безпеки, тому реальним вирішенням цієї світової проблеми має стати їх заборона.

Не додаткові законодавчі правила щодо функціонування офшорів, не застосування тих чи інших юридичних  обмежень, а повна глобальна заборона на рівні окремої міжнародної конференції за участі  перших осіб всіх держав світу! Це було би єдиним правильним рішенням для забезпечення світової безпеки та боротьби з глобальним гібридним терроризмом. Таке рішення має трансформуватись у відповідні національні закони з обов’язковою кримінальною відповідальністю за їхнє порушення.

В сучасному світі офшори відіграють роль всепланетного терористичного сервісу зі створення мінного поля глобальних небезпек. Знищити цю небезпеку – наше спільне завдання.