Волонтерство

Держава і волонтери мають бути партнерами

 

Абсолютна нездатність старих інституцій влади захищати суспільство та їх пряме ухиляння від виконання своїх конституційних обов’язків стало однією з передумов виникнення в Україні волонтерського руху.

У критичні моменти стихійних лих чи надзвичайних подій люди організовувалися у соціальних мережах та певних групах, сформованих за напрямками діяльності, які продовжували існувати і після ліквідації наслідків цих лих та подій.

У свідомості суспільства почало формуватися розуміння того, що допомогти вирішенню проблем може лише самоорганізація.

Це усвідомлення сприяло гуртуванню патріотів навколо духовних цінностей, і коли виник Майдан, волонтерство вже було готове до дій.

Люди ставали волонтерами за покликом душі і внутрішньої потреби бути учасниками процесів творення нового життя.

Масштабності волонтерство набуло з початком російської агресії в Україні, коли найкращі чинники українського менталітету створили унікальну атмосферу мосової духовно-ресурсної допомоги рятівникам країни.

Волонтерський рух, як масовий народний рух, став потребою сучасного життя, способом реалізації духу цінностей, що відкрила Небесна сотня, та формою взаємодії патріотів у захисті держави.

Однак, альтруїзм та жертовність волонтерського руху неминуче входять в протиріччя з нормативно-формальним бюрократизмом і системою дозволів та контролю, які вимагають чіткого обліку та конкретної персоналізованої відповідальності.

Конгломерат централізованих поставок та допомоги волонтерських організацій на передовій часто створюють унікальну ситуацію, коли гордість за увагу до героїв-захисників поєднується з ейфорією  безвідповідальності як тимчасового явища на фоні війни.

Яким може бути вихід із ситуації?

Відповідь – цифрова захищена звітність на державній платформі із чіткою регламентаціє процедур збереження серверних архівів. Термін зберігання таких архівів – років 50, місце зберігання – НАБУ та паралельно волонтерські організації міжнародного рівня.

За таких умов волонтерська організація(окремий волонтер) передає до військової частини майно, відправляючи електронну версію переліку цього майна командиру частини, Міністерству оборони тощо, які фіксуватимуть у себе цю звітність, надаючи право  її аудиту громадським організаціям.

Раді Національної безпеки й оборони України варто ініціювати  нормотворчу базу з метою перетворення потужних і дієвих волонтерських груп організації міжнародного рівня з обов’язковим структурним форматом в режимі цифрової демократії.

У таких нормативних актах мають бути прописані потужні мотиваційні чинники для волонтерства – заохочувальні та спонукальні, побудовані на розумінні таких високих цінностей майдану – як гідність і честь.

За умов цифрової персоналізації,  волонтерська допомога вже не буде випадковістю, а стратегією розвитку суспільства. Держава і волонтери стають тоді не противниками, а партнерами.

 

ВОЛОНТЕРСТВО: УКРАЇНСЬКИЙ СТАНДАРТ.

Волонтерство – явище в світі звичне, а ще й  узаконене ООН. Тисячі добровольців щороку спрямовують свої зусилля на допомогу тим, хто цього потребує в усіх куточках планети.

Але в Україні волонтерство отримало зовсім нову якість.

Коли доля країни висіла на волосинці; коли армія боялась стріляти у ворога, тому що її цьому не вчили; коли представники силових структур на Донбасы масово мігрували в так звану новоросію,  –  на захист Батьківщини стали саме вони – волонтери, добровольці.

Добровольчі батальйони, майже не озброєні, не маючи тактичного вишколу та оперативного злагодження, без будь-якого законодавчого врегулювання своїх дій вступили у бій з гібридно-месіанським агрессором за покликом душі.

Десятки тисяч наших громадян по всій Україні кинулись допомагати бійцям на фронті, забезпечуючи їх одягом, взуттям, їжею та питною водою. Це було найпершим з необхідного!

Далі – на перераховані або принесені до волонтерських офісів кошти – від кількох гривень з пенсії до десятків тисяч доларів заможних людей – закуповувалися автомобілі і ліки, каски, бронежилети і тепловізори, робилися ремонти бронетехніки і направлялися на лікування за кордон поранені герої.

На жаль, потреба у забезпеченні наших хлопців на фронті дотепер не  зменшилась, а  Міноборони, МВС та інші структури безпекового сектору держави ще не спроможні належним чином вирішувати ці проблеми, тому волонтери продовжують свою нелегку місію, не дивлячись на зниження рівня активності громадян і зменшення надходжень на волонтерські рахунки.

Саме їм,волонтерам, доводиться латати дірки не лише  в забезпеченні наших вояків на фронті, а й виправляти недолугість високих керівників.

Ми бажаємо їм не здаватися. Перемагають  сильні.