Волонтерство

Держава і волонтери мають бути партнерами

 

Абсолютна нездатність старих інституцій влади захищати суспільство та їх пряме ухиляння від виконання своїх конституційних обов’язків стало однією з передумов виникнення в Україні волонтерського руху.

У критичні моменти стихійних лих чи надзвичайних подій люди організовувалися у соціальних мережах та певних групах, сформованих за напрямками діяльності, які продовжували існувати і після ліквідації наслідків цих лих та подій.

У свідомості суспільства почало формуватися розуміння того, що допомогти вирішенню проблем може лише самоорганізація.

Це усвідомлення сприяло гуртуванню патріотів навколо духовних цінностей, і коли виник Майдан, волонтерство вже було готове до дій.

Люди ставали волонтерами за покликом душі і внутрішньої потреби бути учасниками процесів творення нового життя.

Масштабності волонтерство набуло з початком російської агресії в Україні, коли найкращі чинники українського менталітету створили унікальну атмосферу мосової духовно-ресурсної допомоги рятівникам країни.

Волонтерський рух, як масовий народний рух, став потребою сучасного життя, способом реалізації духу цінностей, що відкрила Небесна сотня, та формою взаємодії патріотів у захисті держави.

Однак, альтруїзм та жертовність волонтерського руху неминуче входять в протиріччя з нормативно-формальним бюрократизмом і системою дозволів та контролю, які вимагають чіткого обліку та конкретної персоналізованої відповідальності.

Конгломерат централізованих поставок та допомоги волонтерських організацій на передовій часто створюють унікальну ситуацію, коли гордість за увагу до героїв-захисників поєднується з ейфорією  безвідповідальності як тимчасового явища на фоні війни.

Яким може бути вихід із ситуації?

Відповідь – цифрова захищена звітність на державній платформі із чіткою регламентаціє процедур збереження серверних архівів. Термін зберігання таких архівів – років 50, місце зберігання – НАБУ та паралельно волонтерські організації міжнародного рівня.

За таких умов волонтерська організація(окремий волонтер) передає до військової частини майно, відправляючи електронну версію переліку цього майна командиру частини, Міністерству оборони тощо, які фіксуватимуть у себе цю звітність, надаючи право  її аудиту громадським організаціям.

Раді Національної безпеки й оборони України варто ініціювати  нормотворчу базу з метою перетворення потужних і дієвих волонтерських груп організації міжнародного рівня з обов’язковим структурним форматом в режимі цифрової демократії.

У таких нормативних актах мають бути прописані потужні мотиваційні чинники для волонтерства – заохочувальні та спонукальні, побудовані на розумінні таких високих цінностей майдану – як гідність і честь.

За умов цифрової персоналізації,  волонтерська допомога вже не буде випадковістю, а стратегією розвитку суспільства. Держава і волонтери стають тоді не противниками, а партнерами.